Теоретичні основи поляриметричного методу аналізу

Кінетику процесів, визначення концентрації оптично активних речовин вивчають за допомогою поляриметричного методу аналізу, що базується на вимірах, які пов’язані з явищем поляризації світла. З крсу органічної хіміїї пригадайте, які речовини і за рхунок чого є оптично активними. Як їх класифікують за направленням обертання площини поляризації.

У відповідності з електромагнітною теорією світла коливання світлових хвиль у пучку природного світла здійснюється у всіх площинах, перпендикулярних до напрямку руху променя (поперечні коливання). Для подальшого розуміння теми потрібно зясувати, яке світло називається поляризованим, що таке площина поляризації і площина коливань. Важливим показником у методі поляриметрії є кут обертання площини поляризації. Зверніть увагу на фактори, які впливають на його величину.

Кут обертання площини поляризації розраховують за рівнянням:

, де (1)

β- кут обертання площини поляризації;

α- питоме обертання площини поляризації;

в – товщина шару, см;

С – концентрація, г/100 мл;

С^/ - концентрація, г/мл.

Якщо концентрацію потрібно виразити моль/100 мл, то одержимо молярний коефіцієнт обертання площини поляризації:

, де (2)

Ф – мольне обертання площини поляризації;

М- мольна маса, кмоль.

Оскільки кут обертання площини поляризації розчинів залежить від їх концентрації, то поляриметричний метод використовується для кількісного визначення оптично активної речовини.

Кут обертання площини поляризації оптично активних речовин вимірюють на приладах поляриметрах. Основною частиною будь-якого поляриметра є поляризатор (джерело поляризованого світла) та аналізатор (прилад для дослідження цього світла).

Визначення концентрації оптично активних речовин, їх ідентифікація це важливі моменти застосування данного методу методу.

Концентрацію оптично активних речовин можна визначити:

а) за формулою 1, якщо відоме питоме обертання площини поляризації;

б) графічно.

Література

Основна література.

137. Глінка М.Г., Загальна хімія. – К.: Вища школа, 1982. – 607 с.

138. Рейтер Л.Т., Степаненко О.М., Басов В.П., Теоретичні розділи загальної хімії. Київ.: „Каравела”, 2003. – 342 с.

139. Сегеда А.С. Аналітична хімія. Якісний і кількісний аналіз. К.: ЦУЛ, 2003. –311с.

140. Логинов Н.Я. Аналитическая химия. /Логинов Н.Я., Воскресенський А.Г., Солодкин, И.С./ – М.: “Просвещение”, 1975. – 477с.

Додаткова література.

141. Басов В.П., Родіонов В. М. „Хімія”. Київ.: „Каравела”, 2004. – 318 с.

142. Омелян В.І, Шешеня С.К. Навчальний комплекс з дисципліни хімія і методи дослідження сировини та матеріалів. Частина I. загальні основи аналітичної хімії. Для віртуально-тренінгової технології самостійної роботи студентів спеціальностей: 7.0503.01 “Товарознавство та комерційна діяльність”, 7.00503.02 “Товарознавство та експертиза в митній справі”. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2002. – 179.

143. Омелян В.І. Опорний конспект лекцій з дисципліни хімія і методи дослідження сировини та матеріалів. Частина I. Загальні основи аналітичної хімії для студентів спеціальностей: 7.0503.01 “Товарознавство та комерційна діяльність”,7.0503.02 “Товарознавство та експертиза в митній справі” та МІПК. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2003. – 60.

144. Омелян В.І., Зайцева І.В. Хімія і методи дослідження сировини та матеріалів: Методичні рекомендації. Частина 1. Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів спеціальностей: 7.0503.01 “Товарознавство та комерційна діяльність”,7.0503.02 “Товарознавство та експертиза в митній справі”. –Полтава: РВВ ПУСКУ, 2004. – 23 с.

Лекція 26. Колориметрія.

План

1. Загальна характеристика методів колориметрії.

2. Класифікація

3. Принципи фотометрії

4. Методика визначення концентрації речовини в розчині

5. Колориметричний метод аналізу

Дата добавления: 2014-01-07