Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тема лекції: стадії адміністративно-деліктного провадження




 

План:

1. Поняття «стадія адміністративно-деліктного провадження».

 

2. Адміністративне розслідування.

 

3. Розгляд справи.

 

4. Перегляд постанови.

 

Література:

1. Конституція України.

2. Науково-практичний коментар до Кодексу України про адміністративні правопорушення: Київ, 2008.

3. Коломоєць Т.О. Адміністративне право України. - Київ: Істина, 2008.

4. Битяк Ю.П., Гаращук В.М., Дьяченко О.В. та ін. Адміністративне право України. - Київ.: Юрінком Інтер, 2006.

5. Колпаков В. К. Адміністративне право України. Київ. «Юрінком Інтер», 1999.

6. Голосніченко І, Стахурський М, Золотарьова Н. Попереднє адміністративне розслідування як стадія провадження в справах про адміністративні проступки // Право України. - 2002. - №2.

1. Поняття «стадія адміністративно-деліктного провадження».

 

Діяльність учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення розвивається у часі як послідовний ряд пов'язаних між особою процесуальних дій щодо реалізації прав та взаємних обов'язків. Весь процес складається з кількох фаз розвитку, що змінюють одна одну. Їх прийнято називати стадіями.

 

Під стадією треба розуміти таку порівняно самостійну частину провадження, яка поряд з його загальними завданнями має властиві тільки їй завдання й особливості.

 

Стадії відрізняються одна від одної і колом учасників провадження, характером проваджуваних дій та їх юридичною роллю.

 

Розв'язання завдань кожної стадії оформлюється спеціальним процесуальним документом, який ніби підсумовує діяльність. Після прийняття такого акта розпочинається нова стадія. Стадії органічно пов'язані між собою; наступна, як правило, починається лише після того, як закінчена попередня, на новій стадії перевіряється те, що було зроблено раніше.

 

Провадження у справах про адміністративні правопорушення за своєю структурою схоже на кримінальний процес, проте, воно значно простіше і містить менше процесуальних дій. Таке провадження має чотири стадії:

1) адміністративне розслідування;

2) розгляд справи;

3) перегляд постанови;

4) виконання постанови.

 

На першій стадії з'ясовується факт вчинення та обставини правопорушення; дані про винуватця; складається протокол.

На другій — компетентний орган розглядає матеріали і приймає постанову.

На третій (це факультативна, необов'язкова стадія, її може і не бути) постанова може бути оскаржена громадянином, опротестована прокурором, переглянута за ініціативою вищестоящого органу. Ця стадія закінчується прийняттям рішення про скасування, зміну, або залишення постанови в силі.

Четверта — виконання постанови — розпочинається відразу після її прийняття або після розгляду скарги, протесту.

 

Зазначимо, що не в усіх провадженнях вони досить чітко виражені. Так, при стягненні штрафу на місці всі стадії (розслідування, розгляд справи і навіть виконання постанови) нібито поєднуються, ущільнюються, вміщуються у рамки доволі нечисленних і досить простих дій компетентного представника органа державного управління.

 

Кожна стадія, у свою чергу, складається з окремих етапів, що являють собою групи взаємопов'язаних дій.

 

Система стадій і етапів провадження може бути представлена таким чином:

 

1. Адміністративне розслідування:

а) порушення справи;

б) встановлення фактичних обставин;

в) процесуальне оформлення результатів розслідування;

г) направлення матеріалів для розгляду за підвідомчістю.

 

2. Розгляд справи:

а) підготовка справи до розгляду і заслуховування;

б) заслуховування справи;

в) прийняття постанови;

г) доведення постанови до відома.

 

3. Перегляд постанови:

а) оскарження, опротестування постанови;

б) перевірка законності постанови;

в) винесення рішення;

г) реалізація рішення.

 

4. Виконання постанови:

а) звернення постанови до виконання;

б) безпосереднє виконання.

 

Кожний етап, у свою чергу, складається з ряду послідовно здійснюваних конкретних дій. Згідно з цим структура провадження у справах про адміністративні правопорушення є чотирирівневою:

1) дії,

2) етап,

3) стадія,

4) провадження у цілому.

 

2. Адміністративне розслідування.

 

Дана стадія провадження у справах про адміністративні правопорушення є початковою і являє собою комплекс процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин провини, їх фіксування і кваліфікацію. У цій стадії створюється передумова для об'єктивного і швидкого розгляду справи, застосування до винного передбачених законом заходів впливу.

Стадія розслідування починається з етапу порушення адміністративної справи. Підставою порушення адміністративної справи і провадження розслідування є вчинення особою діяння, що має ознаки адміністративної провини.

 

Порушенню справи передує одержання інформації про діяння, що має ознаки провини. Така інформація, одержана у будь-якій формі, є приводом до порушення адміністративної справи. Правове значення приводу до порушення і розслідування справи полягає у тому, що він викликає громадську публічну діяльність повноважних органів, тобто вимагає від цих органів відповідної реакції на сигнал про скоєння діяння.

Приводами до порушення і розслідування адміністративних справ можуть бути:

1) заяви громадян,

2) повідомлення представників громадськості, установ, підприємств і організацій, преси та інших засобів масової інформації,

3) безпосереднє виявлення провини уповноваженою особою.

 

Останній привід відрізняється від інших перш за все тим, що питання про порушення адміністративної справи вирішується за власною ініціативою осіб, що здійснюють адміністративний нагляд. Тут немає зовнішнього спонукаючого початку, поштовху до того, щоб ці особи зайнялися вирішенням питання. Даний привід має такі характерні особливості:

а) безпосередній розсуд ніде не фіксується, а тому не завжди піддається контролю;

б) припущення про провину виникає лише у свідомості уповноваженої особи, і у разі підтвердження такого припущення немає потреби офіційно спростувати його винесенням будь-якого спеціального документа;

в) безпосереднє виявлення уповноваженою особою адміністративного правопорушення не є перешкодою для подальшого його розслідування цим суб'єктом.

 

Наступний етапвстановлення фактичних обставин у справі. Його сутність полягає у провадженні дій, спрямованих на збирання доказів, які підтверджують або спростовують винуватість у вчиненні правопорушення.

Фактичні обставини вчиненої провини можна поділити на дві групи:

а) обставини, що мають безпосереднє значення для вирішення питання про наявність або відсутність складу провини;

б) обставини, що перебувають за рамками складу правопорушення, але мають значення для індивідуалізації відповідальності.

 

Вони можуть бути встановлені різними способами:

· опитуванням осіб, що володіють інформацією, яка має значення для справи (правопорушники, потерпілі, свідки, експерти);

· проведенням експертизи;

· освідчуванням;

· вилученням, наприклад, документів;

· знаходженням речових доказів на місці вчинення правопорушення; огляду тощо.

Всі встановлені обставини фіксуються у відповідних процесуальних документах. Такими документами є пояснення, висновки, акти, протоколи. На цьому завершується етап установлення фактичних обставин.

 

Етап процесуального оформлення результатів розслідування починається з аналізу зафіксованих у перелічених документах всіх обставин у справі і завершується складанням протоколу про адміністративне правопорушення. Саме протокол є процесуальним документом, що фіксує закінчення розслідування. Він складається про кожне правопорушення, крім випадків, прямо передбачених законодавством (ст. 258).

 

Завершальним етапом першої стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення є направлення протоколу і всіх матеріалів розслідування на розгляд органу (посадовій особі), уповноваженого розглядати відповідну категорію справ про адміністративні правопорушення (ст. 257).

 

3. Розгляд справи.

 

Згідно зі ст. 213 КпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах, селищних та сільських Рад;

2) виконавчими комітетами селищних, сільських Рад;

3) районними, (міськими) судами (суддями);

4) органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те КпАП.

 

Конкретні повноваження суб'єктів адміністративної юрисдикції зафіксовані у статтях 218—244-7 КпАП (глава 17 "Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення").

 

Значення стадії розгляду справ про адміністративні правопорушення визначається тим, що саме тут приймається акт, в якому компетентний орган офіційно визнає громадянина винним або невинним і визначає міру його відповідальності. Відповідно і всі етапи даної стадії набувають важливого юридичного значення і регламентовані статтями 278—286 КпАП.

На етапі підготовки справи до розгляду орган (посадова особа) зобов'язаний вирішити такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складені протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи оповіщені особи, що беруть участь у розгляді справи, про час і місце розгляду;

4) чи затребувані необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

 

Етап слухання справи починається з оголошення складу колегіального органу і представлення посадової особи, що його розглядає. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, що беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, що беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і дозволяються клопотання. У випадку участі у розгляді справи прокурора заслуховується його висновок.

У процесі заслуховування орган (посадова особа), зобов'язаний з'ясувати:

· чи було вчинене адміністративне правопорушення,

· чи винна дана особа в його вчиненні,

· чи підлягає вона адміністративній відповідальності,

· чи є обставини, що пом'якшують відповідальність,

· чи завдана майнова шкода,

· чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадськості,

· а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

 

За результатами заслуховування виноситься одна з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24 КпАП (заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх);

3) про припинення справи.

 

На заключному етапі стадії розгляду справи здійснюються такі дії:

· постанова (оголошується одразу після закінчення розгляду справи) доводиться до відома суб'єктів провадження, що мають особистий інтерес у справі, а також до відома осіб або організацій, яким вона адресована.

· Про прийняте рішення повідомляється адміністрації або громадській організації за місцем роботи, навчання або проживання винуватця, вносяться пропозиції щодо ліквідації причин та умов правопорушень.

· Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, у справі якої вона винесена. За проханням потерпілому йому теж має бути видана така копія.

 

 

4. Перегляд постанови.

 

Важливою гарантією законності і обґрунтованості застосування адміністративних стягнень є наявність стадії перегляду постанов. Під переглядом розуміють розгляд справ, на які покладено контроль за законністю постанов у справах про адміністративні правопорушення.

 

Переглядце новий розгляд справи суб'єктом, наділеним правом скасувати, змінити або залишити прийняту постанову без змін.

 

Перегляд треба відрізняти від повторного розгляду справи, який провадиться у тих випадках, коли прийняту раніше постанову відмінено і справу направлено на новий розгляд.

У першому випадку діє постанова у справі, законність та обґрунтованість якої перевіряється. У другому — стару постанову скасовано і у справі необхідно прийняти нову постанову.

 

Перегляд постанови у справі про адміністративне правопорушення є важливою гарантією захисту прав, свобод та інтересів як особи, що притягається до адміністративної відповідальності, так і потерпілої сторони.

Перегляд постанови — це форма перевірки законності та обґрунтованості прийнятого рішення, виправлення помилок і недоліків у роботі органів адміністративної юрисдикції, в тому числі й суду.

 

Перегляд постанови є факультативною, необов'язковою стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення і відбувається у тих випадках, коли особа, що притягається до адміністративної відповідальності (ст. 268 КУпАП), потерпілий (ст. 269 КУпАП) чи їх законні представники (ст. 270 КУпАП), захисник, за дорученням особи, яка його запросила (ст. 271 КУпАП), незгодні з винесеною постановою у справі про адміністративне правопорушення.

 

Оскарження постанови.

Перегляд постанови може бути здійснено в порядку:

а) подання скарги особою, що притягається до адміністративної відповідальності, або потерпілим чи їх представниками — оскарження (статті 288, 294 КУпАП);

б) забезпечення прокурорського нагляду та подання прокурором протесту — опротестування (ст. 290 КУпАП);

в) здійснення керівником вищестоящого органу владних повноважень щодо контролю за правомірністю застосування адміністративних стягнень підпорядкованими йому органами (посадовими особами) — контролю (ч. 4 ст. 288 КУпАП).

 

Право на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення мають:

1) особа, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення;

2) потерпілий;

3) їх законні представники та за їх дорученням захисник — шляхом подання скарги (статті 287, 288, 294КУпАП).

 

Закон не встановлює обов'язкової форми та змісту скарги, проте деякі реквізити згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 24 червня 1988 р. №6 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" обов'язково мають бути.

Скарга повинна містити такі дані:

· найменування органу (посади особи), до якого подається скарга;

· відомості про заявника (особи, до якої застосовано стягнення, потерпілого, їх законних представників);

· найменування органу (посадової особи), дії якого оскаржуються;

· дата винесення постанови;

· викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої заперечення та докази, що стверджують їх;

· перелік документів та інших матеріалів, що додаються на обґрунтування скарги.

 

Якщо скарга не відповідає необхідним для її вирішення вимогам, застосовуються загальні правила процесуального провадження, встановлені ст. 108 КАСУ, згідно з якими скарга може бути залишена без руху або повернена скаржникові.

 

Порядок оскарження постанови та подання скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення врегульовано статтями 288, 294 КУпАП (у справах про порушення митних правил — ст. 393 МКУ), згідно з якими:

  • постанову адміністративної комісії оскаржують до виконавчого комітету відповідної ради;
  • рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради — до відповідної ради;
  • постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення — до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи).

 

На розсуд заявника у всіх наведених випадках постанову (рішення) може бути оскаржено й до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення. Крім того, відповідно до Закону України від 24 вересня 2008 р. (набрав чинності 17 листопада 2008 р.) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки руху" (далі — Закон від 24 вересня 2008 р.) передбачено, що й постанова судді (суду) у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена (ст. 294 КУпАП) в установленому порядку.

Отже, законодавець дає можливість заявнику звернутися з оскарженням постанови у справі про адміністративне правопорушення до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи), якщо це простіше і доступніше для заявника, або використати своє конституційне право (ст. 55 Конституції України) звернутися безпосередньо до суду.

На практиці можливий інший варіант оскарження, хоча закон цього не вимагає, а саме: заявник оскаржує постанову у справі про адміністративне правопорушення до вищестоящого органу (посадової особи) і у разі відмови у позитивному її вирішенні звертається до вищого суду.

 

Управлінська та судова форми.

Як бачимо, законодавець встановлює дві форми оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення — управлінську та судову, які відзеркалюють тотожні форми адміністративного процесу, але ні в якому разі не поєднують юридичні явища, що лежать у різних площинах правової дійсності.

Судова влада не виступає продовженням виконавчої влади, а лише своїми специфічними засобами здійснює виправлення та усунення управлінських недоліків і помилок.

Управлінська (інстанційна) форма передбачає скарговий порядок, а судова — позовний порядок розгляду і вирішення скарг на постанови про адміністративні правопорушення. Кожна із зазначених форм має певні властивості.

 

Управлінська (інстанційна) форма оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення характеризується тим, що на законодавчому (ч. 2-4 ст.393 МКУ) та на рівні підзаконного (Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджене наказом ДПАУ від 2 березня 2001 р. №82) правового регулювання передбачається можливість використання дво-трирівневої системи адміністративного (інстанційного) оскарження: наприклад, митниця — регіональна митниця — митниця центрального підпорядкування — спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, що викликає у вітчизняній юридичній літературі неоднакове ставлення. Проте така система оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення не виключає можливості звернення зі скаргою безпосередньо до суду на будь-якому рівні ланки розгляду скарги.

 

Судова форма оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення характеризується тим, що з внесенням Законом України від 24.09.2008 р. змін та доповнень до КУпАП, оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення відбувається виключно в порядку позовного або апеляційного провадження. Проте норма, яка закріплює, що постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення(ст. 288 КУпАП), потребує принаймні декількох уточнень.

По-перше, якщо у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства, то чому законодавець встановлює звернення до судів загальної юрисдикції (див.: п. 1-3 ч.1 ст. 288 КУпАП), але не конкретизує, що звернення має бути до адміністративних судів, як це визначено предметною підсудністю адміністративних справ (п. 2 ч.1 ст. 18 КАСУ).

По-друге, які саме особливості, встановлені КУпАП, мають бути враховані при зверненні до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення: подання скарги за формою і змістом, визначеними п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 р. №6 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення", чи у формі позовної заяви відповідно до ст. 106 КАСУ; дотримання строків подання та розгляду скарги; порядок подання скарги чи що інше?

Нечітка визначеність щодо суду, який має розглядати скаргу на постанову адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення, форми і змісту скарги може призвести, в умовах великої завантаженості судів, до зволікання, затягування процесу розгляду скарги або неоґрунтованої відмови в оскарженні постанови у справі про адміністративне правопорушення. На нашу думку, оскарження постанови адміністративного органу у справі про адміністративне правопорушення має відбуватися в районному, районному у місті, міському чи міськрайонному (як адміністративному) суді (п. 2 ч. 1 ст. 18 КАСУ) шляхом подання адміністративного позову з дотриманням вимог, встановленихст. 106 КАСУ, і розглядається за правилами провадження, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України з врахуванням порядку, строків подання, розгляду та прийняття рішення за результатами розгляду позовної заяви, визначеними статтями 277—293 КУпАП.

Залишається нез'ясованим питання, чи можна переглянути (оскаржити) рішення (постанову, ухвалу) суду за результатами розгляду скарги (позовної заяви) на постанову у справі про адміністративне правопорушення? На нашу думку, вбачається, що за загальним правилом адміністративного судочинства рішення суду за результатами розгляду скарги може бути переглянуто в порядку апеляційного, касаційного оскарження і навіть за винятковими обставинами. Адже оскаржується дія чи бездіяльність органу владних повноважень (посадової особи) щодо правомірності чи неправомірності винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення — тим більше, що законодавець не встановлює яких-небудь обмежень щодо оскарження. Інша річ, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена лише в апеляційному порядку, який здійснюється суддею судової палати апеляційного суду в кримінальних справах протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає (ст. 294 КУпАП).

Отже, скарга на постанову органу владних повноважень (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення може "пройти" досить довгий шлях — для досягнення всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи і вирішення її відповідно до закону — від оскарження в адміністративному суді (в деяких випадках у двох-трьох інстанціях) до оскарження у Верховному Суді України, втрачаючи при цьому оперативність і швидкість розгляду справи, та потребує високого ступеня формалізації, що не робить його дешевше.

Дійсно, чи потрібне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення доводити до Верховного Суду України? Достатньо було б переглянути справу у суді на районному рівні, і навіть апеляційну скаргу могли б розглядати районні, районні у місті, міські, міськрайонні суди за правилами і умовами апеляційного провадження, рішення яких мало б бути остаточним й оскарженню не підлягати.

 

Пропуск встановленого строку.

За загальним правилом, скарга (позовна заява) подається протягом десяти днів із дня винесення постанови до органу (посадової особи), який виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою до органу (посадової особи), який правомочний її розглядати, а позова заява — до відповідного суду з урахуванням предметної та територіальної підсудності.

Десятиденний строк оскарження постанови обчислюється з дня винесення постанови, а у разі оскарження постанови відповідно до ст. 288 КУпАП — до виконкому відповідної ради чи до відповідної ради або до вищестоящого органу (посадової особи), але якщо скарга позитивного вирішення не отримала і заявник змушений звернутися зі скаргою (позовною заявою) до суду — перебіг строку для звернення до суду обчислюється з наступного дня після прийняття рішення у скарзі цим органом (посадовою особою).

Пропущення встановленого десятиденного строку оскарження за загальними процесуальними правилами не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги, оскільки право поновлення строку по скарзі належить органу (посадовій особі) чи суду, що будуть розглядати скаргу (ст. 100 КАСУ, ст. 289 КУпАП), тому скарга, незалежно від спливу десятиденного строку, протягом трьох діб направляється органом (посадовою особою), що виніс постанову, яка оскаржується, за належною адресою.

У зв'язку з тим, що зазначений строк є процесуальним, його закінчення відповідно до ч. 1 ст. 100 КАСУ для адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні скарги (адміністративного позову) за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, а орган (посадова особа) чи суд, правомочні розглядати скаргу, не знайдуть підстав для поновлення строку, хоча ст. 289 КУпАП норми про залишення скарги без розгляду, чи повернення скарги особі, яка її подала, чи відмови у задоволенні скарги, не містить.

Разом з тим ч. 2 ст. 294 КУпАП встановлює, що апеляційна скарга чи протест прокурора на постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, подані після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. За аналогією права (ч. 7 ст. 9 КАСУ) ця норма може бути застосована і при розгляді скарги на постанову органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення, що розглядається в адміністративному (інстанційному) порядку.

 

Опротестування.

Наявність інституту опротестування дуже важлива для захисту прав, свобод та інтеречів громадян, є дієвим заходом для усунення недоліків і помилок у застосуванні норм матеріального права (ст. 250 КУпАП).

Органи (посадові особи), суди не вправі відмовляти в прийнятті протесту (подання) прокурора навіть у тому випадку, коли він не брав участі в розгляді справи. Копія протесту (подання) прокурора на постанову в справі про адміністративне правопорушення з повідомленням про час і місце його розгляду направляється особі, стосовно якої винесено постанову, потерпілому, їх законним представникам, захиснику, який брав участь у розгляді справи. Зазначені особи мають право давати пояснення, але їх явка на розгляд протесту не є обов'язковою. Неявка прокурора також не є перешкодою для розгляду протесту.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення будь-якого органу може бути опротестована прокурором протягом десяти днів з дня її винесення (ст. 290, ч. 2 ст. 294 КУпАП). Наслідки порушення строку подання протесту ті самі, як й у випадку оскарження постанови.

 

Протест на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справу, виходячи із змісту ч. 4 ст. 288 КУпАП, вноситься безпосередньо керівнику відповідного органу, а протест на постанову суду подається до апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Встановлення (закріплення) Законом від 24 вересня 2008 р. строків опротестування сприятиме вчасному забезпеченню прокурорського нагляду та недопущенню зволікання щодо виконання постанови. Адже вона набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування)цієї постанови (ст. 291 КУпАП) чи після закінчення строку подання апеляційної скарги або протесту прокурора (ч. 1 ст. 294 КУпАП).

Протест на рішення по скарзі вноситься до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи) відносно органу (посадової особи), який прийняв рішення по скарзі (ст. 297 КУпАП). Щоправда законодавець не встановив строку подання протесту на таке рішення, що дає підстави вважати строк опротестування необмеженим. Але такого не може бути. Законодавець невипадково виключив норму, яка передбачала зупинення виконання постанови у разі принесення протесту прокурором та ввів нове поняття — набрання постановою законної сили. У цьому зв'язку доцільно і необхідно застосовувати (аналогію права) норму, передбачену ст. 290 КУпАП, тобто рішення по скарзі може бути опротестовано прокурором протягом десяти днів з дня його винесення, а не залишати адміністративну справу логічно не закінченою.

 

Орган (посадова особа), суддя, який одержав скаргу чи протест на постанову у справі про адміністративне правопорушення і відповідні до неї матеріали (тобто саму справу про адміністративне правопорушення) у десятиденний строк перевіряє:

1) чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом;

2) чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні;

3) чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності;

4) чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку, і обтяжуючі обставини;

5) чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.

 

Після розгляду скарги чи протесту (подання) орган (посадова особа), суддя приймає одне із таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених законом про відповідальність за адміністративне правопорушення — з тим, однак, щоб стягнення не було посилене.

 

У разі встановлення, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, постанова скасовується, а справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

Копія рішення по скарзі або протесту на постанову протягом трьох днів надсилається заявникові та іншим зацікавленим особам. Про результати розгляду протесту ставиться до відома прокурор.

Рішення по скарзі на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути опротестоване прокурором. Протест вноситься до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи) відносно органу (посадової особи), який прийняв рішення по скарзі.

У разі скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення особі, яка незаконно була притягнута до відповідальності, на підставі цього ж рішення повертаються усі стягнуті суми, оплатно вилучені і конфісковані предмети, а у разі неможливості їх повернення, повертається їх вартість, скасовуються усі інші обмеження, пов'язані з незаконною постановою. Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, проводиться в порядку, встановленому Законом України від 1 грудня 1994 р."Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

 

Перегляд постанови у порядку контролю.

Перегляд постанови у порядку контролю здійснюється керівником вищестоящого органу відносно органу (посадової особи), який прийняв постанову у справі про адміністративне правопорушення, з метою перевірки правильного застосування норм матеріального і процесуального права, дотримання законності та повноти і всебічності з'ясування обставин кожної справи.

Згідно з ч. 4 ст. 288 КУпАП керівник вищестоящого органу може змінити або скасувати постанову уповноваженого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення навіть незалежно від наявності протесту прокурора. Отже, законодавець надав ще одну можливість громадянинові для захисту його прав та законних інтересів.

 

Вищевикладене дає підстави для висновку, що перегляд постанови у справі про адміністративне правопорушення може бути здійснено в:

а) адміністративному (інстанційному) порядку шляхом подання скарги до вищестоящого органу (посадової особи);

б) змішаному порядку — шляхом подання скарги до вищестоящого органу (посадової особи), а у разі незадовільного вирішення — до суду;

в) за ініціативою керівника вищестоящого органу;

г) у порядку адміністративного судочинства шляхом подання позову до органів — суб’єктів владних повноважень з приводу їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

 

Таким чином, постанова у справі про адміністративне правопорушення у певних випадках при наявності відповідних умов може пройти всі інстанції адміністративного й судового оскарження, а заявник скарги одержати гарантований, повний і всебічний розгляд справи та здійснити захист особистих прав, свобод та інтересів.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 5398; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.119 сек.