Перші друковані газети

Періодичні видання Європи ХVІІ ст.

Перші друковані

ЖУРНАЛІСТИКА ХVІІ – І пол. ХVІІІ ст.

Якщо поняття «газета» визначити функціо-нальними критеріями загальної доступності, періодичності й актуальності (коли окрему добірку поточних подій регулярно подають із часовими проміжками, достатньо короткими, щоби не відстати від наступних новин), тоді Relation… була першою європейською газетою.

Х. Д. Фішер

Теофраст Ренодо – засновник «Ла Газетт», яку почав видавати у 1631 р., поклав початок першій газеті в нашому розумінні цього слова, газеті політичній, офіційній.

Ш. О. Сент-Бев

На початку ХVІІ ст. склалися всі необхідні умови для розвитку журналістики. Збільшувалася кількість освіченого на-селення. З розвитком великих міст, змінами в політичному житті країн, підвищенням рівня економіки, ділової активності в бага-тьох сферах життя з’явилася необхідність у нагальному періо-дичному поширенні інформації. Поштовий зв’язок, який у ХV ст. існував лише в Німеччині й Франції, тепер мав розгалу-жену мережу.

Друковане слово стало першим засобом масової інформа-ції. Розповсюдження книгодрукування, на думку М. Маклюена, привело до розвитку та формування національних мов і держав, до промислової революції та індустріалізації, до епохи Просвіт-ництва. У багатьох країнах Західної Європи існували численні типографії, але вони ледве встигали виконували замовлення.

Хоча існувала велика потреба в одержанні оперативної інформації, процес виникнення друкованих періодичних видань розтягнувся більш ніж на півтора сторіччя.

Перші друковані газети виходили раз на тиждень. Їх зміст складався винятково з новинної інформації, уміщеної без усякого зв’язку між собою. Для газетярів головним було зібрати новини разом. Вони подавалися тільки у прозовому вигляді, зазвичай без розділів і рубрик. Новинні блоки розділялися абзацами, а назви міст слугували своєрідними заголовками.

Повідомленням про внутрішнє життя країни майже не приділялося уваги – здебільшого друкувалися новини міжна-родного життя, пізніше стали включати сенсаційні статті, оголошення, поради тощо. Політичні події чергувалися з не зовсім достовірними сенсаціями. Автори майже завжди обмежувалися викладом фактичної сторони, в окремих випадках висловлювали особисту думку або власне ставлення до надрукованого. Сувора цензура не дозволяла вільного обміну думками. Політична полеміка знаходила місце лише на сторінках памфлетної літератури. Сухий, оповідальний тон проіснував у пресі протягом усього XVII ст.

Найбільш уживані слова в назвах перших газет – «відо-мості», «вісник», «меркурій», «куранти», «герольд» тощо. В газетах часто змінювалися назва й місце видання, а прізвище видавця зазвичай не вказувалося.

Зовнішнім виглядом перші газети нагадували книгу, тому в історії попередники газет часто йменуються «книгами новин». Користуючись сучасною термінологією, можна сказати, що це були журнали з обкладинкою, невеликого формату, обсягом 6 –26 сторінок. Друк мав недоліки: текст містив багато помилок, папір був неякісним.

Газети орієнтувалися на освічене населення, тому перші наклади були невеликими – у середньому 300 – 400 прим.

Спочатку газета не розглядалася як комерційне підпри-ємство, а вважалася трибуною для висловлення поглядів політиків і влади. Офіційні видання фінансувалися з державних джерел, приватні – існували на прибутки від реалізації й передплати.

Постачали інформацію, як уже було сказано, купці, під-приємці, мореплавці. Починаючи з XVI ст. з’явилася посада посла, який надавав різноманітну інформацію для газет. Ще одне джерело її надходження – діяльність письменників, дипломатів, які тривалий час перебували на території інших країн. Звичайно, літератори писали статті для газет, але ця робота не давала великого прибутку й не була джерелом їх основного заробітку. Представники аристократії не вважали це престижним, тому зазвичай статті друкували анонімно.

Дата добавления: 2014-01-07