Механізми психологічного захисту

Захисні механізми "Его". 3. Фройд визначав їх як свідому сгратегію, якій ірраціон котру використовує індивід для захисту від відкритого вираження імпульсів "Ід" і зустрічного тиску з боку "Супер-Его". Вчений вважав, що усі захисні механізми містять дві характеристики, зокрема: а) діють на неусвідомленому рівні і тому є засобами самообману та б) спотворюють, заперечують чи фальсифікують сприйняття реальності, щоб зробити тривогу менш загрозливішу для людини.

1. Витіснення. Психоаналітик розглядав зазначений захисний механізм як процес вилучення із свідомості у підсвідомість думок і почуттів, які спричинюють страждання. У результаті витіснення люди не усвідомлюють своїх конфліктів, котрі викликають тривогу, а також не пам’ятають травматичних минулих подій. Звільнення від негативних переживань з допомогою цієї захисної стратегії не зникає безслідно. 3. Фройд був переконаний, що витіснені думки не втрачають своєї активності у несвідомому, тому, щоб запобігти їх проникненню у свідомість потрібна постійна витрата психічної енергії. Однак безперервне прагнення витісненого продукту до відкритого виявлення може отримати короткочасне задоволення у сновидіннях, жартах, обмовках та інших проявах того, що дослідник називав "психопатлогією буденного життя".

2. Проекція. Як захисний механізм за своєю теоретичною важливістю вона є наступною після пригнічення. Проекція являє собою процес, у якому безпечного і особа приписує власні неприйнятні думки, відчуття і поведінку іншим людям чи оточенню. Отож зазначений захисний механізм дає змогу особі покласти провину на будь-кого чи будь-що за свої недоліки, або промахи.

3. Заміщення. У цьому захисному механізмі прояв інстинктивного імпульсу переадресовується від більш загрозливого об’єкта чи особистості до менш загрозливого. Зазначений захисний механізм може бути спрямований і проти себе: ворожі імпульси, які адресовані іншим, переадресовуються собі, що викликає відчуття пригнічення чи осудження власного Я.

4. Раціоналізація. Для того щоб "Его" справилося з фрустрацією (пригніченням) і тривогою людині "треба" спотворити реальність і захистити самооцінку. Раціоналізація має відношення до неправдивої аргументації, завдяки якій ірраціональна поведінка, що має вигляд розумної, видається виправданою в очах оточуючих. Одним із найважливіших видів такого захисту є раціоналі­зація на кшталт "зелений виноград". Ця назва бере початок із байки Езопа про лисицю, котра не змогла дотягнути виноградної галузки і тому вирішила, що ягоди загалом кислі та несмачні. Люди раціоналізуються по-схожому.

5. Протидія. Інколи "Его" здатне, захищаючись від заборонених імпульсів, виявляти у поведінці та думках протилежні спонукання. У цьому разі форму­ється протидія, або зворотна дія. Зазначений захисний процес реалізується так: неприйнятний імпульс пригнічується, а на рівні свідомості з’являється повністю протилежний.

6. Регресія- відомий механізм оборони від тривоги. Для цієї захисної стратегії характерне повернення до дитячих моделей поведінки, тобто до безпечного і приємного періоду життя. У дорослих регресія виявляється у нестриманості, незадоволенні, здатності "надутися" і не розмовляти з іншими, дитячому лементі тощо.

7. Сублімація- форма заміщення, за якої імпульс "Ід" спрямовується на соціально прийнятну активність; або переведення енергії лібідо на визнані суспільні цілі.

8. Заперечення. Коли людина відмовляється визнавати, що сталася неприємна подія, то це означає, що спрацював вищезазначений захисний механізм. Заперечення реальності має місце і тоді, коли люди говорять і наполягають: "Це зі мною не трапилося", не дивлячись на очевидні докази зворотного.

Отож зазначені стратегії оборони виникають у психіці та поведінці людей, коли з’являється перед ними нездоланна зовнішня небезпека і внутрішня тривога, або проблемна ситуація. Якщо ефективно діють захисні механізми, то тим спотворенішу картину наших потреб, страхів і бажань вони вимальовують. Фундатор психоаналізу зауважував, що всі ми якоюсь мірою використовуємо вказані стратегії, хоч це небажано тоді, коли відбувається надзвичайно широке на них опертя. Воднораз саме захисні механізми відіграють винятково важливу роль у подоланні тривог та стресів і трансформують їх у сприятливішу для свідомості форму.

В ортодоксальному психоаналізі та в Еґо-психології причинами виникнення механізмів психологічного захисту прийнято вважати афекти, пов'язані з незадоволенням базових потреб, конфлікти (внутрішні та зовнішні) (А.Адлер, О.Кьорнберг, Х.Кохут, В.Райх, Г.С.Салліван, А.Фрейд, З.Фрейд, К.Хорні, Е.Еріксон, К.Г.Юнг). У теорії об'єктних відносин – це травма народження, конфлікт між уродженими потягами (любов/агресія), примітивні страхи, значущі первинні відносини (Д.В.Віннікотт, М.Кляйн). У гуманістичній психології, гештальтпсихології й серед вітчизняних психологів причини конфліктів пов'язуються з різноманітними негативними впливами значущого оточення (О.М.Арестова, Ф.Є.Василюк, Ф.Перлз, Е.Фромм, Т.С.Яценко).

У вітчизняній психології розроблялися поняття, близькі за значенням до фрейдівського поняття психологічного захисту. Наприклад, «психологічний бар'єр» (Б.Г.Ананьєв, О.О.Насиновська, М.Я.Якубовська, Л.Б.Філонов), «захисна реакція» (Л.С.Славіна), «змістовий бар'єр» (Л.І.Божович), «компенсаторні механізми» (В.Н.Мясищев, Ю.С.Савенко), «опосередкована саморегуляція» (Б.В.Зейгарник). В.П.Аллахвердов пропонує термін «захисний пояс свідомості», який утворюється для того, щоб видалити суперечливість з поверхні свідомості.

Ціль психологічного захисту в різних концепціях представлена в безлічі варіантів. Частина дослідників уважають, що психологічний захист має позитивні функції, оскільки гарантує безпеку цілісності психіки.

Водночас у деяких наукових концептах акцентується на неоднозначності функціонального навантаження психологічного захисту, звідки й суперечливий характер його цілей. Наприклад, Ф.Є.Василюк повертає увагу щодо протиріччя між цілями захисних механізмів, що спрямовані на прагнення урятувати людину від неузгодженості й амбівалентності почуттів, на запобігання усвідомлення небажаних змістів, на усунення негативних психічних станів тривоги, страху, сорому і т.д., і тієї високої ціни, що сплачує людина за застосування захисних механізмів як ригідних, автоматичних, мимовільних і неусвідомлюваних процесів відображення і регуляції. Кінцевий результат захисних механізмів виявляється в об'єктивній дезінтеграції поведінки, самообмані, уявному, паліативному вирішенні конфлікту або, навіть, неврозі.

У цьому плані особливе місце посідають дослідження в межах психодинамічної парадигми. Зокрема Т.С.Яценко виокремлює два різновиди захисту: базисний (особистісний) і ситуативний (периферійний). Обидва різновиди захисту не лише взаємопов’язані, а й не існують один без одного. Т.С.Яценко пов'язує формування автоматичних засобів психологічного захисту з емоційною «знедоленістю» суб'єкта, акцентуючи на домінуванні внутрішньої детермінованості психологічного захисту над зовнішньою. Найактивніше, як відмічає науковець, трансформація зовнішньої детермінованості психологічного захисту у внутрішню відбувається у віці від двох до п'яти років.

Аналіз літературних джерел, що стосуються проблеми становлення системи психологічного захисту показав, що витіснення, проекція, ідентифікація і інші механізми психологічного захисту є, з одного боку, необхідними регуляторами душевного гомеостазу, а з іншого – обумовлюють його порушення. Динамічні витрати на підтримку захисних механізмів виявляються важким тягарем для психіки. Ті захисні механізми, які раніше допомагали вижити ще слабкому «Я» дитини, зберігаються і з виходом з дитячого віку, «вкорінюючись» в «Я», перетворюючись у стійкі форми реагування. Захисні механізми, послабляючи «Я» готують ґрунт для виникнення неврозів.

Крім того, психічна енергія, витрачаючись на підтримку захисту, вже не може бути використана суб'єктом на позитивні та конструктивні форми поведінки, послабляючи особистісний потенціал і зменшуючи адаптаційні здібності людини.

Список використаної літератури:

1. Бодров В. А. Психологический стресс: развитие и преодоление / В. А. Бодров. – М.: ПЕР СЭ, 2006. – 528 с.

2. Грановская Р. М. Психологическая защита / Р. М. Грановская. – СПб.: Речь, 2007. – 476 с.

3. Доценко, Е. Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита / Е. Л. Доценко. – СПб.: Речь, 2004. – 272 с.

4. Журбин В.И. Понятие психологической защиты в концепциях З.Фрейда и К.Роджерса / В.И. Журбин. – 1990. – С. 14–23. (Вопросы психологии, №4).

5. Мельников, В. М. Психологическое обеспечение деятельности ОВД в экстремальных условиях несения службы / В. М. Мельников. – Улан-Удэ, 2002. – 65 с.

6. Реан А. А., Кудашов А. Р., Баранов А. А. Психология адаптации личности. Анализ. Теория. Практика. − СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2006, − 479 с.

7. Романова Е.С. Механизмы психологической защиты: генезис, функционирование, диагностика / Е.С.Романова, Л.Р.Гребенников. – М.: Талант, 1996. – 144 с.

Дата добавления: 2014-01-07