Керівник, види

Керівник - індивід, на якого офіційно покладено функції управління колективом і організації діяльності в групі, установі, фірмі. Керівник несе юридичну відповідальність за функціонування групи (колективу) перед інстанцією, яка, його затвердила і має в своєму розпорядженні строго фіксовані можливості санкціонування - покарання і заохочення - підлеглих для впливу на їх виробничу (наукову, творчу та ін.) активність.

Виділяють два типи управлінських функцій:

- Виробничі - в них керівник виступає як фахівець того чи іншого виробництва;

- Соціально-психологічні - реалізуються керівником в системі «людина-людина».

Ступінь ефективності керівника при реалізації виробничих функцій обумовлена його знаннями, вміннями та навичками як спеціаліста в конкретній сфері виробництва, а тому досить легко прогнозована; тоді як ступінь його ефективності при реалізації соціально-психологічних функцій - величина значно більш варіативна, менш прогнозована, оскільки виявляється залежною як від особистісних і «стильових» якостей самого керівника, так і від групи, якою він керує.

Стиль керівництва – спосіб, прийом, метод роботи, характерна манера поведінки індивіда, типова для лідера система принципів, норм, індивідуальних особливостей впливу на підлеглих.

Стиль керівництва стабільно проявляється в особливостях взаємодії керівника з колективом, що формуються під впливом як об'єктивних і суб'єктивних умов управління, так і індивідуально-психологічних особливостей особистості керівника.

До характеристик стилю належать:

- активність-пасивність керівника в управлінській взаємодії з підлеглими;

- єдиноначальність-колегіальність при прийнятті керівником рішення;

- орієнтація тільки на виробничі або на виробничі та соціальні завдання;

- директивний (наказовий) або спонукальний характер впливу на підлеглих при спонукання їх до дії;

- орієнтація на розвиток самостійності та ініціативності підлеглих або на регламентацію їх активності; дистанційні або контактні відносини з підлеглими;

- орієнтація на централізацію або децентралізацію інформаційних потоків у групі, наявність або відсутність зворотного зв'язку між керівником і групою.

Беручи за основу те або інше поєднання даних характеристик, дослідники виділяють наступні стилі керівництва.

1) за «основною» класифікацією, в основу якої покладено комплекс стильових характеристик виділяють:

- Авторитарний стиль (директивний, автократичний) - керівник сам приймає рішення, на підлеглих впливає переважно наказами, розпорядженнями, які не підлягають обговоренню, а над всіма діями підлеглих здійснюється жорсткий контроль, ініціатива присікається; в крайніх формах - це «тиранія», грубість, зневага гідністю людей, аморальність, жорстокість;

- Демократичний стиль (колегіальний) - керівник активізує групу на загальну розробку рішень і колективну їх реалізацію, організовує систематичний обмін інформацією, думками; на підлеглих впливає переконанням, порадами, доказами; співробітники повною мірою можуть реалізувати свої творчі можливості, їхня ініціатива заохочується, їм надається відносна самостійність у виборі способів вирішення групових завдань; справедливе ставлення до підлеглих сприяє формуванню у них доброзичливості, готовності до співпереживання та підтримки;

- Ліберальний стиль (попустительский, нейтральний, анархічний) - у керівника низький рівень вимог до підлеглих, головні способи впливу на них - прохання, інформування; контроль ослаблений або взагалі відсутній; керівник фактично ухиляється від управління групою;

2) за класифікацією, в основу якої покладено два критерії - ступінь взаємодії керівника з підлеглими і способи організації їх діяльності:

- Дистантний - керівник «дистанціюється» від підлеглих, взаємодію та контакти з ними зводить до необхідного мінімуму;

- Контактний - керівник вступає в спілкування з підлеглими, як ділове (у тому числі при прийнятті рішень), так і емоційне (неформальне, міжособистісне);

- Цілеспрямований - керівник ставить перед підлеглими завдання (цілі);

- Делегуючий - керівник «делегує» (доручає) повноваження і відповідальність за виконання групових завдань своїми підлеглими;

- Проблемно-організуючий - керівник залучає до вирішення управлінських завдань весь колектив, організовує групове обговорення проблеми.

3) за класифікацією, в основу якої покладена домінуюча орієнтація, спрямованість керівника:

- Спрямований на завдання - для керівника основною, провідною є діяльність групи, виробничі завдання; заради цього він може нехтувати стосунками з людьми, турботою про підлеглих; такі керівники ефективні або в дуже добре, або в дуже погано контрольованих ними умовах життєдіяльності групи;

- Спрямований на людей - керівник спрямований на встановлення доброзичливих міжособистісних відносин, соціально-психологічні функції для нього є основними; піклується про підлеглих, прагне згуртувати колектив тощо; такі керівники найбільш ефективні при помірному контролі за ситуаціями функціонування групи.

4) за класифікацією, в основу якої покладено ступінь уваги керівника до інформації, що виходить від підлеглих:

- Тип А - керівник у великій мірі орієнтований на спілкування з підлеглими - спонукає їх до висловлення своїх думок, уважно вислуховує,

- Тип Б - керівник орієнтований на спілкування з підлеглими (і навіть спонукає їх до висловлювань), проте ніяк не використовує отриману інформацію у своїй роботі;

- Тип В - керівник орієнтований на спілкування з підлеглими лише в рамках свого розуміння "доцільності" такого спілкування; він спонукає підлеглих до висловлення ними своєї думки і навіть уважний до них, але - лише до тих пір, поки, як він вважає, «це допомагає роботі»; в інших випадках керівник обмежує спілкування (хоча до нього і звертаються);

- Тип Г - керівник не орієнтований на спілкування з підлеглими, він не вважає за потрібне ні спонукати їх до висловлювань своєї думки, ні вислуховувати ділові пропозиції або особисті прохання; навіть якщо підлеглі з власної ініціативи інформацію йому надають, він не прагне враховувати її в роботі.

Дата добавления: 2014-01-07