Режими експлуатації ТЕО

Основними режимами роботи ТЕО є: режим пуску й зупинки, робота під навантаженням, знаходження в резерві. У свою чергу операція пуску складається з таких етапів: підготовка до пуску, власне пуск обладнання, включення в роботу, набір навантаження. По кожному з названих режимів даються рекомендації заводами-виробниками встаткування, на основі яких персонал розробляє місцеві посадові інструкції по експлуатації.

Підготовка до пуску полягає в перевірці закриття й здачі всіх нарядів на ремонт, детальному огляді всього агрегату або блоку, перевірці справності приладів і дії автоматичних систем та запобіжних клапанів, приведення в пускове положення схем, органів керування й захисних пристроїв. Перевіряються рівні робочих рідин (у разі потреби збільшуються або зменшуються), котли, апарати, насоси та трубопроводи заповнюються водою і т. інш.

Пуск — це операція приведення агрегату до дії, виведення його на холостий хід й прогрів його елементів до робочої температури.

Режим пуску являє собою систему послідовних операцій, проведених безпосередньо персоналом та/або автоматичними пристроями. Основна увага при пуску приділяється рівномірному прогріву встаткування й дотриманню припустимих швидкостей росту температур найбільш відповідальних елементів (барабанів і колекторів парових котлів, циліндрів і роторів турбін, паропроводів). Для сучасного складного ТЕО пуск є складною й відповідальною операцією, що вимагає підвищеної уваги персоналу й чітких безпомилкових дій.

Приклади

Пуск (розпалювання) парових котлів починається із запалювання розпаливного палива й створення в топці стійкого факела. При розпалюванні приймаються міри захисту пароперегрівника від перегріву: на барабанних котлах – пропуском пари від стороннього джерела, а на прямоточних котлах – прокачуванням води через циркуляційну систему в кількості до 30 % номінальної витрати й охолодженням власною парою з розширювача. На початку підйому тиску перевіряється та підтягується кріплення всіх фланцевих з'єднань, які до пуску ремонтувалися. Контролюється рівномірність розширення колекторів і барабанів по наявних реперах. При досягненні теплового навантаження топки, рівного 30% номінального, починається перехід на основне паливо. Пускаються млини й інше встаткування системи паливоприготування (для твердого палива), подається паливо на робочі пальники. До кінця пуску тиск у вихідному паропроводі доводиться до номінального.

Пуск турбін починається з подачі пари через регулювальні клапани й рушення ротора. Прогрів турбіни ведеться з поступовим зростанням витрати пари й числа обертів ротора з таким розрахунком, щоб швидкість росту температури не перевищувала припустиму для даного типу турбіни. До кінця прогріву оберти ротора доводять до номінального значення.

Включення в роботу й набір навантаження є заключною операцією. Парові котли включаються в загальний паропровід за умови рівності тисків у вихідній камері пароперегрівника й паропроводі. Після включення починається набір навантаження за допомогою збільшення подачі палива й повітря й включення додаткових пальників.

Для турбіни включення в роботу починається з моменту синхронізації генератора з мережею й включення сполучного вимикача. Набір навантаження турбіни виконується відкриттям регулювальних клапанів. Швидкість набору навантаження для всіх типів агрегатів регламентується за часом заводськими інструкціями.

Режим роботи під навантаженням. Цей режим організується таким чином, щоб забезпечувалися високі техніко-економічні показники ТЕО при обов'язковому виконанні графіка навантаження й планового виробництва енергії встановленої якості (по параметрах пари, напрузі й частоті електричного струму, тощо).

Для електростанцій і котельних високі техніко-економічні показники досягаються в тому випадку, якщо кожному значенню навантаження агрегату або блоку відповідають оптимальні значення таких показників, як температура живильної води, витрата охолодної води, співвідношення подачі палива й повітря в топці, навантаження електродвигунів механізмів власних потреб, состав димових газів й інші параметри, що визначають в остаточному підсумку теплові втрати й ККД агрегатів.

Зупинка. В умовах експлуатації зупинки бувають нормальними й аварійними. Нормальна зупинка виконується відповідно до графіка навантаження за розпорядженням диспетчера або чергового інженера; аварійна зупинка - при виникненні несправності встаткування або аварії в зовнішніх електричних мережах.

При нормальній зупинці ТЕО поступово розвантажується, потім відключається й далі розхолоджується з певною швидкістю зниження температури, що рекомендується заводом-виробником устаткування.

При аварійній зупинці зняття навантаження відбувається миттєво або в дуже короткий час. В умовах експлуатації бувають випадки, коли скидання навантаження відбувається по не залежним від ТЕО, наприклад при аваріях у зовнішній електричній мережі. Для того щоб ТЕО у таких випадках не відключалось й не зупинялось, аварійний захист може доповнюватись блокуванням, що втримує ТЕО у режимі холостого ходу. Це дозволяє швидко набрати навантаження після усунення зовнішнього ушкодження.

Режим резерву. ТЕО виводяться в резерв при надлишку потужності в системі. Час знаходження в резерві може бути тривалим або короткочасним. При зупинці в тривалий резерв (кілька діб, тижнів) устаткування розхолоджується й консервується, а при зупинці в короткочасний резерв (кілька годин) - підтримується в гарячому стані.

Наприклад, режим гарячого резерву котлів підтримується на розпаливному паливі при слабкій циркуляції води й невеликому виробництві пари. Для турбін гарячий резерв забезпечується роботою на холостому ході або у режимі двигуна, коли генератор не відключається від мережі й працює як двигун.

Дата добавления: 2014-01-07