Основні етапи розвитку психології

Етап і час	Предмет психології, його зміст	Методи дослідження психіки	Основні досягнення
Донау-ковий до VІІ –VІ ст. н.е.	Душа без розкриття її конкретного змісту і функцій	немає	Загальне уявлення про охоронну і активну роль душі
Філософський, VІІ–VІ ст. н.е., - кінець ХVІІ – поч. ХІХ ст.	Антична психологія	Душа – джерело активності тіла, володіє функція-ми пізнання і регуляції поведінки	Спеціальних методів не-має, використовуються методи інших наук – філо-софії, медицини, марема-тики при дослідженні змісту і функцій душі	Визначення основних проблем психології, по-в‘язаних з досліджен-ням пізнання, активнос-ті тіла, способів регуля-ції поведінки і меж сво-боди людини
Психологія Середньовіччя	Душа, дослідже-ння видів актив-ності тіла і особ-ливостей пізна-ння передусім чуттєвого пізнання світу	Поява психологічного ме-тоду інтроспекції, cпосте-реження людини за внут-рішнім змістом власного психічного життя, яке доз-воляє фіксувати її вияв (переживання, думки, почуття тощо)	Розвиток психофізич-них досліджень і перших праць з психології мас
Психологія Відродження і Нового часу	Свідомість: її зміст і шляхи формування	Інтроспекція і часткова логіка – методи індукції, дедукції, аналізу і т.ін.	Розвиток раціоналісти-ного і сенсуалістичного (емпіричного) підходу до психіки, поява пер-ших теорій емоцій і те-орії рефлексу, а також першої спроби ввести в предмет психології несвідоме
Асоціаністична психологія кінецьХУІІІ – початок ХІХ ст.	Свідомість та її складові відчуття, уявлення і по-чуття. Таким чином, пре-дмет психології – пізна-вальні процеси, а також (в кінці цього періоду) поведінка	Інтроспекція, логіка, по-чаток дослідження мето-дів природничих наук, наприклад методу спроб і помилок (при формуванні поведінки)	Поява першої Психоло-гічної школи, нових підходів до предмету і методів психології, концепції про адап-тивні функції психіки, розвиток теорії реф.-лексу, природонауково-го періоду щодо вивчення психіки, по-дальший розвиток кон-цепцій безсвідомого
Експериментальна психологія, середина ХІХ – початок ХХ ст.	Елементи психіки, яка представляється голов-ним чином зі свідомістю, їх зв‘язок і закони	Експериментальний ме-тод, а також інтроспекція і аналіз результатів творчої діяльності як людини, так і народу в цілому, поява перших тестів	Появлення експери-ментальної психології, перших теорій «психо-логії народів», нових даних про психічні процеси (передусім па-м‘яті). Поява нових підходів до психології, перших симптомів ме-тодологічної кризи
Методологічна кризи і розділ пси-хології на окремі школи, 10- 30 рр. ХХ ст.	Поява декількох предме-тів психології. На почат-ку – елементи психіки (структуралізм), функції психіки, потім свідомості (функціоналізм), потім – глибинні структури пси-хіки (глибинна психолог-гія), поведінка (біхевіо-ризм), структура психіки (гештальтпсихологія), ви-щі психічні функції і ді-яльність (радянська психологія)	Поява нових методів, най-важливіші з яких – психо-аналіз і проективні методи (глибинна психологія) ек-спериментальне вивчення процесу научіння, форму-вання зв‘язку між стиму-лом і реакцією (біховіо-ризм), експериментальне дослідження пізнавальних процесів і потреб (гешта-льтпсихологія), іструмен-тальний метод (радянська психологія)	Поява перших концепт-цій особистості, теорії свідомості, в тому числі і змінної психології, те-орій научіння, творчого мислення. Поява пер-ших експерименталь-них досліджень особис-тості, введення в її дос-лідження культури і со-ціального оточення як нових парадигм. Розви-ток галузей психології
Подальший розвиток психологічних шкіл, 40-60 роки ХХ ст.	Поява нових напрямків, для яких предмет психо-логії пов‘язується з внут-рішньою сутністю особи-стості (гуманістична, екзистенціальна психоло-гія), пізнавальними про-цесами, розвитком інте-лекту і станів переробки інформації (генетична і когнітивна психологія)	Появлення опитувальни-ків, нових експеримент-тальних методів вивчення інтелекту, в тому числі і штучного інтелекту	Подальший розвиток концепцій в руслі осно-вних проблем психо-логії, розвиток і вдоско-налення психотерепев-тичних технологій
Сучасна психологія, 60-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.	Розвиток предмету пси-хології в межах окремих психологічних шкіл	Вдосконалення методів експериментального дос-лідження психіки, поява різноманітних діагностич-них методик	Поява тенденції до об‘єднання, синтезу найбільш значних до-сягнень окремих шкіл

Протягом тривалого часу предметом психології була душа, але в різний час в це поняття вкладався різний зміст.

В епоху античності душа трактувалась як першооснова тіла, за аналогією з поняттям “архе” – першоосновою світу, основною цеглиною, з якої складається все суще. При цьому, головною функцією душі вважалось надання тілу активності, тому що на думку перших учених-психологів, тіло є інертною масою, котру приводить в рух душа. Душа не тільки дає енергію для активності, але і спрямовує її, тобто душа керує поведінкою людини. Поступово до функцій душі додали пізнання, і таким чином до дослідження активності додали вивчення етапів пізнання, котре незабаром стає однією з найважливіших проблем психологічної науки.

В епоху Середньовіччя душа була предметом вивчення передусім для богослов‘я, що суттєво звужувало можливості її наукового пізнання. Тому, хоч формально предмет психологічної науки не змінився, фактично в галузь дослідження в той час входило вивчення видів активності тіла і особливостей пізнання, насамперед, чуттєвого пізнання світу. Регулятивна функція, вольова поведінка, логічне мислення вважалося прерогативою божественної волі, боговдохновенної, а не матеріальної душі. Недарма ці аспекти душевного життя не були частинами предмету наукового вивчення в концепціях деїзму і томізму Авіценни, Ф. Аквінського, Ф. Бекона й інших вчених.

У Новий час психологія, як і інші науки, позбувається диктату богослов‘я. Наука намагається, як і в період античності, стати об‘єктивною, раціональною, а не сакральною, тобто заснованою на доказах, на розумі, а не на вірі. Проблема предмету психології знову постала зі всією актуальністю. В цей час було неможливо повністю відмовитися від богословського підходу до розуміння душі. Тому психологія змінює свій предмет, стає наукою про свідомість, тобто про зміст свідомості і шляхи її формування. Це дозволило відділити предмет психології від предмету богослов‘я в дослідженнях душі і її функцій.

Але цей перехід призвів до того, що вже у ХУІІІ столітті фактичним предметом психології стали пізнавальні процеси, в той час як поведінка, а також емоційні процеси, особистість і її розвиток не увійшли в цей предмет. Таке обмеження галузі дослідження спочатку мало і позитивне значення, тому що давало психології можливість позбутися сакральності, стати об‘єктивною, а згодом і експериментальною наукою.

Це також дало можливість їй відокремитися в самостійну науку, виділити свій предмет, свою галузь дослідження від предмету філософії. З іншого боку, такий підхід починав перешкоджати розвитку психології, і тому вже до середини ХІХ століття він був переглянутий.

Завдяки розвитку біології, в тому числі теорії еволюції Ч. Дарвіна, роботам Г. Спенсера й інших дослідників, психологія не тільки відійшла від філософії, ідентифікувала себе з природознавчими дисциплінами, але й розширила свій предмет, вивівши його «з поля свідомості» в «поле поведінки».

Таким чином, крім пізнавальних процесів у предмет психології були включені поведінка і емоційні процеси. Важливо, що бажання стати об‘єктивною наукою не призвело ще до появи нових методів дослідження психіки, тому що до 80-х років ХІХ століття основною залишається інтроспекція.

Важливий етап в розвитку психології пов‘язаний з появою експеримент-тальної лабораторії В.Вундта, який зробив психологію не тільки самостійною, але і об‘єктивною, експериментальною наукою. В той же час асоціативний підхід, на ґрунті якого і побудував свою модель психології В.Вундт, не в стані був пояснити нові факти душевного життя, які були використані при вивченні структури особистості, емоційних переживань, творчої активності людини. Обмеженим було і застосування тих експериментів і тестів, які існували у психології на початку ХХ століття.

Це примусило вчених шукати новий предмет і нові методи дослідження психіки. Перші школи, які зародилися в той час (структуралізм, функціоналізм, Вюрцбургська школа), проіснували недовго. Але вони засвідчили, що серед психологів не існує вже єдиної думки про те, що і як повинна вивчати психологія. Так почався період пошуків психології, адекватній новій ситуації і вимогам часу, який отримав назву періоду методологічної кризи.

Неможливість прийти до єдиної точки зору призвела до того, що вже в 10-30-х роках ХХ століття психологія розділилася на декілька напрямків, в кожному з яких був свій предмет і свій метод дослідження того, що розумілось даним психологічним напрямком щодо психіки. Так у психології з‘являються: глибинна психологія, біхевіоризм, гештальтпсихологія, марксистська психологія, а також такі школи, як французька соціологія, або розуміюча психологія.

У другій половині ХХ століття виникають нові школи і напрямки – гуманістична психологія, генетична психологія, а також когнітивна психологія, яка сформувалась вже у 60-ті роки. Це остання психологічна школа, яка з‘явилася у ХХ столітті.

Таким чином, можна стверджувати, що з середини ХХ століття психологія вступила в сучасний етап свого розвитку, для якого є характерним вже не розподіл на певні школи, а тенденція до об‘єднання.