Контрольні питання по темі “Податкова система та історія її розвитку”. 1 страница

Сам по собі податок є одним з найстародавніших фінансових інструментів світу. Ще при існуванні общинної системи господарювання, її члени віддавали частину свого врожаю, або виробленого продукту своєму вождю за виконання їм своїх обов’язків, пов’язаних з керівництвом общиною, вирішення проблеми підтримання добрих стосунків з сусідами та в середині общини, захист її від сторонніх ворогів.

Головними джерелами наповнення доходної частини державного бюджету країни є податкові платежі. Процес наповнення її регламентується Законом України «Бюджетного кодексу України» від 21 червня 2001 року № 2542 - ІІІ

Якщо навпаки доходна частина більша ніж витратна то приймається рішення про зниження податкового тиску на платника податкових платежів, надання їм різних пільг, скасування або тимчасове припинення збирання податкового платежу.

За допомогою державного та місцевих бюджетів а також державних цільових фондів відбувається перерозподіл державних коштів між різними підрозділами національної економіки, різними галузями та верстами населення. В сучасних умовах в більшості країн світу через державний бюджет відбувається перерозподіл до половини внутрішнього валового продукту держави.

3.2. Податки як економічна категорія та їх сутність

З іншого боку податки є частиною існування людини й мають філософський зміст. Ще перші філософи Греції, Риму характеризували податки як суспільно необхідне та корисне явище. Форми податків на протязі існування людства постійно змінювались, але їх сутність залишалася постійною. Спочатку податок мав вигляд частини або шматка загальної здобичі громадянина, потім як частина військової здобичі, використання праці та інтелекту рабів, жертвування, відпрацювання якогось часу на користь землевласника, й в кінці кінців прийняв вигляд грошових платежів, які мають місце в сучасних умовах розвитку суспільства. Але не зважаючи на різні форми податків економічний зміст залишався єдиний – суспільне оподаткування частини особистого доходу платника на користь керівництва суспільством (будь то окремий вождь, чи апарат керівництва держави).

З філософської точки зору податок є життєвою необхідністю об’єднання частини майна, доходів, прибутків громадян країни для існування суспільства в цілому, виконання громадських робіт окремими робітниками, здійснення охорони держави, соціальної підтримки незахищених верст населення, протистояння зовнішнім ворогам та стихійним лихам та інше. Крім того, податок є по своєї суті необхідним елементом розширеного відтворення та чинником зростання суспільної продуктивності праці, економічного потенціалу держави.

Але фінансове значення податку має й конкретний вигляд в формі речових або вартісних відрахувань. Перехід від філософських значень до економічних здійснюється завдяки системі оподаткування.

В цілому сучасна система оподаткування (СО) являє собою поєднання податкової теорії, утворення податкової системи, різних форм податків, методів їх стягнення, контролю за їх використанням та інше. Оподаткування має свою методологію, тобто теоретичне, науково – практичне та правове обґрунтування суті, поняття податку та одночасно дослідження податку як економічної категорії та конкретної форми взаємовідносин між суб’єктом та об’єктом оподаткування.

Базою методології оподаткування є дії загальних економічних законів суспільства, а також законодавча база, яка діє в державі. Головною метою оподаткування є розробка економічного змісту, складу, форм та розробка відповідного механізму їх обчислення та сплати, встановлення відповідних прав та обов’язків платників та відповідальність за порушення цих обов’язків.

Як економічна категорія податок повинен відповідати тієї системі розширеного відтворення, яка існує в конкретній державі, тієї фазі економічного розвитку, яка характерна в конкретний час. Особливо це стосується процесів розподілу та перерозподілу утвореної в державі власності – валового та національного продукту. Податок, як економічна категорія, має різні форми. В конкретній формі податок виступає як примусове вилучення частини доходу суб’єкту до державної казни на підставі діючої законодавчої бази. Тому в податку знаходять відображення всі позитивні та негативні риси конкретної економічної політики держави, конкретної системи державного будівництва та керівництва. Від цього також залежить розвиток держави по прогресивному або регресивному шляху. При цьому велике значення мають взаємовідношення між державою та платниками податків, тією податковою базою, яка існує та змісту і ступені відповідності платників податків за виконання діючого законодавства.

Податкова база являє собою економічну основу для дії податкових відносин. В залежності від особливостей розвитку держави, історичних, природних умов виділяють декілька напрямків розвитку податкової бази:

- напрямок, який базується на ресурсному, майновому обкладанні (це характерно для держав з розвинутим промисловим комплексом, або для тих, які мають великий ресурсний потенціал, де головним об’єктом оподаткування є земля, ресурси або інші корисні копалини;

- напрямок, базою якого є обкладання кінцевих результатів діяльності (в вигляді оподаткування кінцевого продукту в вартісному виразі, знову утворена вартість – це характерно для високорозвинутих держав, які виробляють та експортують готові вироби);

- напрямки, які базуються на обкладанні угод купівлі – продажу (це стосується держав, для яких головним видом діяльності є проведення посередницьких операцій, розвинутою системою біржових центрів тощо);

- напрямки, базою для яких є рентні відносини, коли оподатковуються головним чином майно, яке може здаватись в тимчасове користування іншим суб’єктам господарювання;

- напрямки, базою яких виступає праця робітників, коли головним чином оподатковується заробітна плата й високу питому вагу в розподілу державного бюджету належить соціальному захисту населення.

В залежності від напрямків розвитку держави й приймаються відповідні законодавчо – правові акти. В сучасних умовах розвитку економіки в кожній державі присутні всі напрямки розвитку податкової бази (й тому можливо казати про різні деталі кожного шляху в загальній податковій базі).

Виходячи з податку, як філософської категорії зміст назви його має особливості. Так в Німеччині податок має зміст підтримки, яку громадяни надають державі; в Великобританії - податок має зміст обов’язку перед державою, в Сполучених Штатах Америки – податок визначається як такса, в Франції – обов’язкова плата, в Україні його назва визначається як примусовий платіж, тобто той, який має примусовий, обов’язковий характер.

В державах з ринковою економічною системою оподаткування будується на науково – розроблених принципах. Податок виступає з одного боку як економічна категорія, а з іншого боку як реальний грошовий платіж в казну держави, який вимірюється в конкретному розмірі.

Крім напрямку розвитку системи (командно – адміністративна чи ринкова) на будування конкретної системи оподаткування впливають також особливості економічного розвитку держави і розвиток державності.

З одного боку податки є частиною доходу виробника, або іншого платника податку та члена суспільства, а з іншого – платники податків пов’язані з розподілом державних коштів, тобто витратами держави. Тому велике значення для системи оподаткування відіграє аналіз складу державних витрат та встановлення їх в залежності від суспільно – необхідних потреб. В різних державах їх склад має особливі риси й залежить від різних чинників. Оптимізація державних витрат складає реальні умови для будування оптимальної системи оподаткування відповідно до конкретного часу функціонування держави.

Податкові відносини багатогранні й базуються й тісно пов’язані з всіма іншими відносинами, які існують в державі. До таких відносин належать:

- громадсько-суспільні, які відображаються в устрої, який існує;

- виробничі відносини, тобто співвідношення та характер існування виробничої сили держави;

- відносини розподілу – ці відносини, які складаються між різними чинниками виробництва або суб’єктами, які існують в державі;

- вартісні відносини – тобто ті, які складаються при розподілі виробленого товару або продукту, ресурсів;

- грошово – фінансові відносини, які характеризують розподіл державного бюджету як серед членів окремих соціальних груп, в цілому соціальних груп, так й між підрозділами та галузями держави.

Основою всієї системи оподаткування є економічний базис держави та громадсько – політична надбудова. Вони встановлюють особисті фінансово – господарські відносини, які й визначають відповідну систему оподаткування, яка має свій податковий механізм.

Система оподаткування в великому ступені залежить від форм власності, та співвідношень їх між собою. Найбільш ефективний податковий механізм існує в тих державах, де діє багато форм власності й на паритетних умовах, перерозподіл державних коштів базується на зміні різних форм власності. Тобто складаються умови функціонування податкової системи в повному обсязі й навпаки, коли в державі існує тільки одна форма власності – державна і вона має досить суттєві переваги, то система оподаткування перетворюється в систему вилучення частини доходів в директивному вигляді. Ефективність такої системи оподаткування невелика, тому що будь – які адміністративні заходи не зможуть забезпечити всю повноту зборів податків до бюджету. Крім того пріоритет державної форми власності як правило обмежує і не дає можливості розвитку підприємництву та обмежує зацікавленість громадян, знижує економічне стимулювання громадян та інших суб’єктів держави.

Таким чином виходячи з філософської та економічної суті податків можливо визначити, що вони є обов’язковими та примусовими платежами, які існують на економічному базисі та відносинах в державі. Вони охоплюють всі доходи як підприємств так і громадян в незалежності від видів діяльності, типів та галузі, регіонального розташування.

Механізм дії податків визначається системою оподаткування, яка базується на особистих умовах, до яких відносяться:

1. Співвідношення між рівнем загальних податкових платежів та вилученням з обсягу знов утвореної вартості.

2. Система оподаткування будується в залежності від виконання фіскальної та регулюючої функції податків.

3. Всі податки, які надходять до бюджету використовуються на покриття громадсько – необхідних потреб.

Ці загальні вимоги є характеристикою для будь – якої системи. Але в Україні відбувається перехід від командно – адміністративної системи до ринкової, в зв’язку з чим ці вимоги мають особливості.

Система оподаткування в будь – який державі базується на дії тих економічних засобів, які характерні для даного часу та даної економічної системи.

Будь – який закон визначає головні принципи функціонування економічних відносин, тобто він не пристосовується до миттєвих потреб держави та суспільства. В цілому він залежить від тієї політичної ситуації, яка склалась, та політичних сил, які діють в цілому в суспільстві. Недотримання вимог дії економічних законів приводить до негативних наслідків в цілому для суспільства й відкидає його розвиток на деякий строк.

Головним економічним законом суспільства залишається закон власності, і всі інші закони відображають тенденції розвитку суспільства на підставі цього закону. В цьому полягає об’єктивний характер дії економічних законів. Тому система оподаткування і базується на знанні фундаментальних закономірностей відносин, які складаються між громадянами, громадянами та підприємствами, підприємствами та державою, громадянами та державою, та вплив цих взаємовідносин на багатство держави.

Крім закону власності в суспільстві в перехідний період до ринкових відносин, який відбувається зараз в Україні, діє багато інших економічних законів, які потрібно враховувати при утворені системи оподаткування. До таких законів відносяться:

1. Закон збільшення потреб суспільства в залежності від ступеня розвитку останнього. Сутність цього закону полягає в тому, що з збільшенням добробуту населення його потреби мають тенденцію до зростання. Але з іншого боку збільшується і частина коштів, які населення сплачує державі у вигляді податків, і тому збільшуються і вимоги до отриманих у вигляді зворотних послуг держави. Тобто повинно змінюватись і відношення держави як до свого населення, так і до виконання своїх функцій.

2. Закон зростання витрат. В умовах розвитку будь – якої економічної системи товари, які виробляються, послуги, які надаються повинні відповідати вимогам споживачів щодо якості, а також збільшення кількості їх. Підвищення якості потребує додаткових витрат матеріальних, трудових ресурсів, впровадження досягнень науково – технічного прогресу, збільшує витрати фінансових ресурсів, що об’єктивно збільшує і витрати виробництва (хоча впровадження в виробництво досягнень науково – технічного прогресу може впливати й на зменшення собівартості). Особливо це стосується перших періодів виробництва товару.

3. Закон попиту. Сутність його полягає в тому, що при зниженні ціни попит на продукцію збільшується, і навпаки. Але ціна продажу товару залежить від багатьох чинників, в тому числі й від податків та інших обов’язкових відрахувань до державного бюджету. Їх збільшення вимушує підприємство

- або збільшувати ціну виробу, що зменшує його обороти;

- або зменшувати ціну за рахунок зменшення свого прибутку, що впливає негативно на його подальший розвиток, розширення виробництва, ефективність стимулювання праці робітників.

4. Закон пропозиції. Його зміст полягає в тому, що по більш високій ціні виробник бажає реалізувати більше товарів з метою отримання більшого розміру прибутку. Але й в дії цього закону податки мають особливий вплив. Найбільший розмір ціни, який в умовах ринкової економіки може встановити виробник обмежується попитом споживачів, тобто зростання ціни можливе тільки до якоїсь межі, вище якої виріб не буде проданий. Тому збільшення розміру податків, при обмеженості ціни, також приводить до зменшення кінцевого чистого прибутку підприємства.

5. Закон ринкової рівноваги, або рівноважної ціни. Згідно з цим законом всі вироби повинні реалізовуватись споживачам по звичайній ціні, яка утворюється при перехресті кривих законів попиту та пропозиції. Ця ціна має миттєвий характер, але до досягнення її повинна спрямована цінова політика підприємства. Вплив деяких чинників має досить суттєвий вплив і на цю ціну. Так введення нових додаткових податків, митних ставок, інших обов’язкових платежів приводить до зміщення цієї ціни, а відповідно й до змін попиту або пропозиції на ринку.

6. Закон вільної конкуренції. Згідно з цим законом на ринку реалізації виробів та товарів утворюється середня ціна, яка дозволяє встановити в суспільстві економічну рівновагу між виробництвом й споживанням. Зміна податкової системи приводить до знищення цієї рівноваги, а й відповідно й до економічної стабільності в суспільстві.

Розвиток економічної системи будь – якої держави відбувається на підставі, як загально економічних, так й особливих законів, які діють в конкретній державі. В зв’язку з цим виділяють два підходи до будуванню системи оподаткування:

1. Класичний, або загальнодержавний. Якщо система оподаткування будується на цьому підході, то вона стає найбільш оптимальною й відповідає вимогам суспільства.

2. Організаційно – економічний, або внутрішньо національний підхід. Цей підхід передбачає утворення концепції та таких умов, при яких податковий механізм діє в відповідності до економічної та політичної системи, яка існує в державі. Цей підхід враховує економічний базис та тип держави, політичний режим, національно – економічні умови розвитку, традиції та національні особливості.

Головною метою податкової системи є її стимулююча спрямованість на розвиток як суспільства в цілому, так і на підвищення добробуту громадян.

З урахуванням того, що система оподаткування по своєї суті є багатофункціональною, виділяють наступні цільові установи до її будування:

1. Утворення таких умов, яки б стимулювали інвестування коштів підприємств (в тому числі і з іноземними інвестиціями) та фізичних осіб в економіку держави з метою її розвитку, зміни структури виробництва, її диверсифікації, збільшення робочих місць.

2. Стимулювання підвищення загальної продуктивності праці в державі за рахунок розвитку та прискорення впровадження в виробництво нових досягнень науково – технічного прогресу, розвиток науково – досліджувальних та дослідно – конструкторських робіт, розробка нових технологій.

3. Забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції як на внутрішньому так й на зовнішньому ринку.

4. Утворення умов для розвитку тих галузей або територій, в розвитку яких зацікавлена держава, за рахунок переливу капіталу з менш прибуткових виробництв до більш прибуткових й отримання з них більшої суми прибутків.

5. Забезпечення задоволення всіх (або більшості) потреб громадян й всіх верст населення. При цьому велике значення має якість задоволення цих потреб.

В цілому система оподаткування повинна будуватись на підставі визначених правил та положень, які називаються принципами. Всі принципи можливо класифікувати по двом напрямкам:

- економіко – функціональні;

- організаційно – правові, які в свою чергу поділяються на принципи єдності та децентралізації.

До економіко – функціональних принципів відносяться:

1. Утворення стабільності системи оподаткування, тобто дія її на протязі досить тривалого часу (що залежить від законодавчої бази держави), відносна стійкість по відношенню до всіх чинників (в тому числі і зовнішніх), які впливають на розвиток економічної та фінансової системи держави, й неможливість зворотної сили тих законодавчих актів, які діють в державі. Особливо цей принцип має актуальність для України, яка характеризується нестабільністю законодавчої бази й зворотністю дії окремих законодавчих актів. В різних країнах світу зміна податкової системи відбувається тільки один раз на рік при затвердженні державного бюджету. Це дозволяє платнику податку (як підприємству так і приватному підприємцю або фізичній особі) спрогнозувати свої витрати, в яких достатньо вагому та постійну частину займають податкові платежі. Це також дозволяє розробити йому відповідну податкову стратегію на майбутній період, хоча б на рік вперед. В більшості країн світу новий податковий платіж може вводитись заздалегідь, поступово на окремих територіях країни з поступовим розповсюдженням на всю територію держави, а в деяких тільки при узгодженні та з підтримки більшості населення всієї держави.

2. Універсалізація оподаткування. Вона повинна бути організована таким чином, щоб можна було застосовувати її в будь яких умовах розвитку економіки держави. В різні часи економічна стратегія держави, під впливом різних зовнішніх чинників, або зміною економічного курсу уряду може змінюватись і її економічна політика. Але, не зважаючи на відбування таких змін, податки повинні збиратися та забезпечувати доходами державний бюджет країни, тому і податкова система повинна бути гнучкою і мати можливість постійно пристосовуватись до змін економічної стратегії держави в конкретний час її розвитку.

3. Система оподаткування повинна забезпечувати однократність стягнення податків. Тобто неможливо застосовуватись подвійне оподаткування (в Україні, нажаль, зустрічається і більш кратне оподаткування податків та зборів – наприклад з заробітної плати робітника та інше). Як свідчить досвід різних країн світу подвійне оподаткування існує і достатньо розповсюджене. Але немає великої шкоди для платника податку, коли існує єдина податкова база з якої цей податок сплачується і його ставка розраховується до неї.

4. Прозорість системи оподаткування, її зрозумілість та однозначність трактування для будь – якого платника податку – чи то юридична, чи то фізична особа. Порядок та методика визначення та сплати податків не може мати різне трактування як для платника податку, так й для тієї структури, яка збирає податки. Чим менш буде таких негараздів в діючому законодавстві, тим менш буде звертань до судових органів та скаржень в різні інстанції. Нажаль в більшості випадків таке становище стає досить тяжким важелем в руках податкових органів й негативно впливає як на платників податків, так й на систему оподаткування в цілому. Про свідчать багато численні скарги, які надходять до різних судових органів в Україні і в більшості випадків останніми приймається рішення на користь платників податків.

5. Рівнонапруженість податкового тягаря для всіх суб’єктів, тобто для всіх платників податків. В першу чергу це стосується суб’єктів оплати податків рівного рангу – наприклад підприємств, фірм, фізичних осіб та інше. Безумовно пільги існують в будь-якій податковій системі та в будь-якій державі і відіграють дуже важливе стимулююче значення, але дуже велика їх кількість свідчить в більшості про недосконалість діючої системи податкового законодавства, її складність як для розуміння, так й для застосування. По друге це стосується встановлення рівнонапруги й між платниками різних рангів – наприклад між юридичними та фізичними особами. Тобто відсутність дискримінації в порядку сплати та розміру податку.

6. Прагнення досягти відносної рівноваги в забезпеченні інтересів всіх учасників податкового процесу – держава, підприємство, різні юридичні особи, фізичні особи. Цей принцип досягається тільки за допомогою створення ефективної податкової системи держави. Це досягається коли інтерес держави в збільшенні податкових платежів відповідає вимогам платників їх стосовно отримання відповідної кількості та якості отриманих послуг, або гарантії їх отримання. Коли в країні відбувається такий баланс, то це свідчить про те, що діюча податкова система найбільш ефективна і відповідає інтересам всіх сторін процесу оподаткування.

7. Відмова від репресивного характеру системи оподаткування. Сутність цього принципи полягає в тому, що система оподаткування повинна бути побудована таким чином, щоб не давати змоги організувати з боку держави якісь репресивні дії до платників податків і в першу чергу з боку податкових адміністрації (в деяких випадках навіть до порушників податкового законодавства, але в залежності від характеру порушення та відповідно до наслідків порушення).

8. Бюджетна спрямованість системи оподаткування. Кількість та сума зібраних податків платежів повинна координуватись з витратною частиною бюджету держави. Це означає, що нові податки повинні з’являтись тільки в тих випадках, коли з’являються нові статті витрат, які не ті, які існували раніш. Податки не повинні використовуватись з метою покриття та ліквідації бюджетного дефіциту.

9. Найменше втручання в справи платника податків. В умовах ринкової економіки підприємство стає об’єктом та суб’єктом ринкових відносин і самостійно, виходячи з існуючої економічної ефективності та зацікавленості підприємства. Воно самостійно вибирає що і як виробляти, де реалізовувати вироблену продукцію або надавати послуги, по якій ціні це здійснювати. В цьому випадку система оподаткування не може бути важелем втручання державних органів в право вибору платником податку напрямку діяльності, обсягів виробництва, диверсифікації діяльності та інше.

10. Ефективність системи оподаткування. Сутність цього принципу полягає в тому, що всі витрати на утворення, функціонуванню розробленої системи оподаткування повинні бути значно нижчими, ніж отримана сума податків. Вона повинна бути спрямована на виконання не тільки фіскальної функції а і на виконання функції стимулювання, прищеплення у платника податку податкової культури, обов’язковість сплати податків згідно з діючим законодавством.

Принцип єдності та централізації передбачає, що система оподаткування складається як з загальнодержавної системи податків, які встановлюються на загальнодержавному рівні й стягуються в державний бюджет, та й з місцевої системи податків та зборів і обов’язкових платежів. Порядок їх стягнення, розрахунку та ставки оподаткування визначаються місцевими органами самоврядування. Ці податки збираються в місцевий бюджет та розподіляються місцевою владою.

В зв’язку з цим постає дуже велика проблема розподілу функцій та повноважень між центральними (державними) та місцевими органами в питаннях збору та розподілу податків. В різних країнах світу ця проблема вирішується по різному. В деяких державах, наприклад в Сполучених Штатах Америки, система місцевих бюджетів (а її складовою частиною виступає система оподаткування), являє собою автономну відокремлену самостійну систему оподаткування штатів. При цьому загальні доходи місцевих бюджетів регулюються централізовано. В інших державах, наприклад в Японії, система оподаткування найбільш централізована, тому необхідні додаткові кошти на розвиток муніципальних та адміністративних одиниць отримують з центрального бюджету.

Принцип будування системи оподаткування в Україні визначається діючим Законом України “Про систему оподаткування”, та прийнятим в 1997 році Закону України “Про доповнення та зміни до Закону України “Про систему оподаткування”. Згідно з статтею 3 цього Закону до них відносяться:

1. Стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції; (Статтю 3 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 285-XIV від 01.12.98);

2. Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

3. Обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

4. Рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

5. Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

6. Соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та з стогування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

7. Стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

8. Економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

9. Рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

10. Компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

11. Єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

12. Доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

В цілому формування системи оподаткування відбувається на підставі взаємодії ринкового механізму та адміністративно – розподільчого механізмів. Це означає, що з урахуванням того, що податки по своєї суті носять обов’язковий характер, будуватись система оподаткування може тільки на державному рівні. Але з іншого боку при формуванні системи оподаткування потрібно враховувати й ринкові чинники. До головних з них відносяться:

- рівень розвитку економіки держави в цілому;

- рівень розвитку окремих регіонів та галузей національної економіки;

- рівень добробуту населення та його доходів;

- витрати бюджету держави та їх обґрунтованість;

- рівень розвитку підприємництва та інше.

Система оподаткування передбачає формування особливого податкового механізму, який в будь-який економічній системі повинен відповідати на три запитання:

1. Хто повинен сплачувати податки? Головним в цьому питанні є розподіл податкового тягаря між платниками податку – тобто юридичними та фізичними особами, в яких пропорціях відбувається розподіл цього тягаря.

2. Які показники повинні визначатись при сплаті податків, тобто визначення об’єкту оподаткування.

3. Розмір стягнення податку з кожного об’єкту оподаткування, тобто ставки оподаткування.

Дата добавления: 2014-01-07