Контрольні питання по темі “Податкова система та історія її розвитку”. 8 страница

Вперше цей податок був застосований в Франції в 1954 році, як альтернатива існуючого то того часу податку з обороту. З 1967 року він був розповсюджений на всі країни західної Європи. В подальшому цей податок став головною вимогою при вступі будь якої країни в склад Європейського Союзу. Цей податок сплачується з частини, яка додається підприємством до ціни виробу.

Податок на додану вартість є одним з найважливіших непрямих податків в Україні. Його питома вага за останні роки в зведеному бюджеті країни коливається в середньому на рівні 20-25%. Вперше цей податок був введений Кабінетом Міністрів України в грудні 1992 році. Зараз сплата цього податку здійснюється на підставі прийнятого і введеного з 1 жовтня 1997 року в дію Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97 – ВР, з урахуванням змін та доповнень, які були прийняті в подальшому Верховною Радою України.

Згідно з діючим законодавством України суб’єктом оподаткування є всі особи, які здійснюють виробництво та реалізацію товарів на всій території держави всіх форм власності, в тому числі і підприємства з іноземними інвестиціями, а також особи, які ввозять товари на митну територію України або отримують їх від нерезидентів, виконують роботи або надають послуги, крім осіб, які не зареєстровані як платники ПДВ або які звільненні від його сплати. Не сплачують цей податок особи, які мають за визначений термін в останні дванадцять місяців оборот менший ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Цей податок сплачується з знов утвореної вартості, головним чином з витрат підприємства (за відрахуванням раніш утвореної вартості) та прибутку. Об’єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 цього Закону є операції з:

- продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди та операцій з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику для погашення кредиторської заборгованості;

- ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезенням майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Не є об’єктом оподаткування наступні операції, які визначаються пунктом 3.2 цього закону, а саме:

- випуск, розміщення та продаж за кошти цінних паперів, які випущені в обіг суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування та інші цінні папери, які визначені цією статтею;

- поставка орендодавцем майна у користування орендарю, передача майна в заставу позикодавцю, передача кредитором, який є резидентом об’єкта іпотечного кредиту у власність або використання позичальнику, грошових виплат основної суми та процентів згідно з умовами іпотечного кредиту;

- поставка послуг із страхування та перестрахування (згідно з Законом України «Про страхування»);

- обіг валютних цінностей, банківських металів, банкнот та монет Національного банку України (за винятком тих, що використовується для нумізматичних цілей);

- оплата вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади;

- виплата заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій та інші грошові або майнові виплати фізичним особам за рахунок бюджетів або соціальних страхових фондів.

База оподаткування ПДВ складається з операцій по продажу товарів (робіт, послуг), які визначаються виходячи з договірної (контрактної) вартості, які розраховуються за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, яка входить в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Якщо проводяться товарообмінні (бартерні) операції, або здійснюються операції з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) та натуральні виплати у рахунок оплати праці фізичним особам (робітникам підприємства), база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої ніж звичайна.

В законі України (стаття 5) визначаються операції, які звільняються від оподаткування. До них відносяться:

- продаж вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками, які виконують функції роздаточних пунктів;

- надання згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України послуг з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти закладами освіти, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг з виховання та освіти;

- продаж лікарських засобів та виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку, в тому числі надання послуг з такого продажу аптечними установами;

- надання послуг з охорони здоров’я згідно з переліком, який встановлений Кабінетом Міністрів України, закладами охорони здоров’я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг та інше.

Ставка податку визначаються статтею 6 цього Закону і становить (по стану на 1.01.2005 року) 20 % бази оподаткування і додається до знов утвореної вартості. Деякі товари оподатковуються по ставці 0%. До них відносяться:

- продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;

- продаж товарів підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного контролю, тобто в безмитних магазинах та інше.

Обчислення та сплата податку відбувається на підставі податкової накладної. Вона складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках, причому оригінал надається покупцю.

Від загальної суми податкових зобов’язань, тобто загальної суми, яка отримана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді відраховується розмір податкового кредиту звітного періоду, який складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду при придбанні товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток, чи комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суми податку, які підлягають сплаті до бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Платник податку повинен в строки, які визначені діючим законодавством незалежно від того, виникли у нього чи ні податкові зобов’язання, подати до податкового органу податкову декларацію за відповідний звітний період.

Існують особливості при визначенні та сплаті ПДВ операцій з вивезенням (пересиланням) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України. Для цього платник податку подає розрахунок експортного відшкодування, тобто суми, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку за наслідками податкового місяця і при цьому має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку. Крім розрахунку він повинен подати наступні документи:

- митну декларацію, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, або інший документ, який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

- копії платіжних доручень, завірених банком про перерахування платником податків на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання.

По цьому податку згідно з пунктом 7.9 діючого Закону визначаються наступні податкові періоди:

- для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з реалізації товарів, надання послуг або виконаних робіт перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумі доходів громадян податковий період дорівнюється календарному місяцю;

- для платників податку які мають обсяг реалізації менший, ніж 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий період визначається за бажанням платника податку як місяць або квартал.

Цим Законом в статті 8-1 визначаються особистий спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства та рибальства.

Також особисті умови існують по цьому податку для суб’єктів підприємницької діяльності, які зареєстровані в спеціальних економічних зонах України. До 1 січня 2009 року зберігається пільга – звільнення від сплати ПДВ операцій з виконання робіт та поставки послуг у видавничій діяльності, а також для резидентів України, суб’єктів підприємницької діяльності, які виконують роботи та поставки послуг одночасно видавничої діяльності, діяльності з виготовлення, розповсюдження книжкової продукції та виробництва паперу та картону.

Відповідальність за вірність нарахування та сплату, а також дотримання строків сплати ПДВ несуть безпосередньо платники податку.

Але діюче законодавство, а також різні інші нормативні та методичні документи мають як позитивні так і негативні риси.

До позитивних рис можливо віднести те, що він займає достатньо високу питому ваги в Державному бюджеті країни і практично являє найбільш стабільне джерело його наповнення. Цей непрямий податок сплачують підприємства всіх форм власності, які займаються будь-якою підприємницькою діяльністю (за винятком тих, хто має пільги по його сплаті). Ставка податку пропорційна і встановлена фіксованою для всіх платників податку і в Україні має стабільний характер на протязі декількох років. По цьому податку мається багато пільг у вигляді пільгової ставки оподаткування (()%) та звільнення від сплати цього податку. Це стосується в першу чергу експортерів товарів, операцій по реалізації лікарських засобів, товарів дитячого асортименту, при реалізації зошитів, друкарської продукції та інше. Існуючі по цьому податку пільги дозволяють державі стимулювати розвиток різних галузей національної економіки, в розвитку яких держава зацікавлена і які носять соціальну спрямованість. Строки сплати цього податку залежать від річного обсягу діяльності платника податку та розміру сплати цього податку. З урахуванням того, що цей податок сплачують всі підприємства, через які проходить цей виріб, він стримує розширення коло посередників, які збільшують ціну виробів і таким чином сприяє оптимізації ланок товароруху. Цей податок сприяє зникненню з ринку неконкурентоспроможних товарів та послуг. Практично споживач не дуже відчуває цей податок тому, що він сплачується з ціні виробу при його придбанні. Має чітку спрямованість на врегулювання ринкового механізму економіки шляхом стримування кризи надвиробництва при витісненні з ринку слабких не конкурентноздатних товарів.

До негативних можливо віднести наступні. Поки що недосконале законодавство по цьому податку, нестабільне, постійно до нього вноситься багато змін та доповнень. Весь податковий тягар по сплаті цього податку перекладено на споживачів, хоча юридично платники податку юридичні особи. Достатньо складна методика розрахунку цього податку, особливо при експорті товарів за кордон та відшкодування повернення його з бюджету. Нажаль ще багато зустрічається випадків ухилення від сплати цього податку та різних порушень при його нарахуванні. Якщо підприємство не є платником податку, то виникають ускладнення при його нарахуванні і сплаті для партнерів такого підприємства. При наявності великої кількості посередників збільшується ціна виробу. При цьому для держави стає вигідною зростання ціни, тому що загальний розмір податку в цьому випадку також зростає. Сплата цього податку в деяких випадках може стримувати розвиток вітчизняної підприємницької діяльності, зацікавлює в розвитку імпорту товарів з-за кордону, особливо коли товар не дуже конкурентоспроможній. Цьому сприяє також те, що цей податок справляється і в тих галузях, які є добувними та постачають головним чином сировину та матеріали. При документальному оформленні достатньо складні за формою накладні. При розрахунку податку його сума визначається при настанні однієї з двох подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

6.2. Акцизний збір

Акцизний збір являє собою непрямий податок, який справляється з високоприбуткових товарів та тих, які виробляються монопольно. Законодавчими документом по цьому податку є Декрет Кабінету Міністрів України № 18-92 від 26 грудня 1992 року. Цим законодавчим документом визначаються головні його елементи. Платником цього податку є суб’єкти підприємницької діяльності, їх філії, відділення, виробники підакцизних товарів на митній території України, імпортери товарів з-за кордону України, а також особи, які реалізують підакцизні вироби. Об’єктом оподаткування є обороти з реалізації товарів для власного споживання, промислової переробки, виробництва, а також митна вартість товарів, які імпортуються на митну територію України та інше.

Ставки акцизного збору встановлюються в двох варіантах: в ставках у процентах до обороту з продажу товарів та у твердих розмірах в єдиній валюті – євро на одиницю реалізованого товару. Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України і залежать головним чином від двох чинників: по перше від виду виробу, а по друге від місця виробництва (на вироби вітчизняних підприємств ставки можуть бути значно нижчими, ніж на імпортну продукцію).

Суми акцизного збору з товарів, які завезені на територію України для подальшої реалізації зараховуються до державного бюджету, а з тих товарів, які вироблені на території України до державного та місцевих бюджетів за місцем їх виробництва у співвідношеннях, які визначає Верховна Рада України. По цьому податку існують пільги: цей податок не сплачується з реалізації автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких здійснюється органами соціального забезпечення, а також легкових автомобілів спеціального призначення – швидка медична допомога, міліція. Не підлягає обкладанню цим податком реалізація спирту етилового, який використовується для виготовлення лікарських засобів та ветеринарних препаратів або виробництво підакцизних товарів сільськогосподарськими підприємства, які потім використовуються для обміну на паливно-мастильні матеріали, ліс, гербіциди та інше. Встановлюються особливі пільги і для підприємств, які здійснюють свою діяльність в спеціальних економічних зонах України.

Розрахунок акцизного збору здійснюють безпосередньо платники податку виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів за встановленими ставками. Акцизний збір сплачується тільки один раз і як правило підприємствами виробниками підакцизних товарів. Але в деяких випадках сплату можуть робити і підприємства, які реалізують підакцизні вироби. Це відбувається коли підприємство виробник передає свій товар для подальшої реалізації іншій ланці реалізації але за ціною меншою на розмір акцизного збору, з урахуванням того, що його буде сплачувати підприємство, яке реалізує ці вироби. В іншому випадку платником податку може виступати підприємство, не обов’язково виробник, яке першим отримує товар з-за кордону по імпорту.

Строки сплати цього податку визначаються в законодавчих актах України і залежать від виду товарів та обсягів їх реалізації. Сплата цього податку відбувається на підставі податкової декларації, яка заповнюється та здається платником податку до податкової інспекції.

Відповідальність за правильність та дотримання строків сплати акцизного збору несуть платники податку або податкові агент.

По деяким товарам (алкогольні напої та тютюнові вироби) існує особливе положення нарахування та сплати акцизного збору. Цей порядок визначається Законом України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15 вересня 1995 року №329/95-ВР. Цим законом визначаються суб’єкти та об’єкти податку, а також ті операції, які не підлягають оподаткуванню. До них відносяться: митна вартість ввезених і конфіскованих на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, по яким не визначений власник або вони перейшли до держави за правом спадкоємства; митна вартість тих товарів, які перевозяться територією України транзитом; митна вартість товарів, які ввозяться (пересилаються) фізичними особами на територію України в межах норм, які визначаються законодавством України; митна вартість зразків алкогольних та тютюнових виробів, які ввозяться на територію України з метою їх демонстрації, та інше.

Оподатковуваний оборот визначається виходячи з їх вартості за цінами, які встановлені з врахуванням акцизного збору та без податку на додану вартість. При ввезені на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оподатковуваний оборот визначається виходячи з митної вартості цих виробів, перерахованих у валюту України за валютним курсом Національного банку України, що діяв на дату митного оформлення товарів. Ставки акцизного збору встановлюються Верховною Радою України в єдиних одиницях – євро. Сума акцизного збору розраховується самостійно платниками податку виходячи з встановлених ставок. Якщо продукція імпортується з-за кордону, то сума збору розраховується виходячи з ціни, яка передбачається контрактом на поставку, але не нижче ніж встановлені індикативні ціни, та фактичні витрати на транспортування цих товарів від пункту перетину митного кордону, а також витрат, які пов’язані з навантаженням, розвантаженням, перевантаженням, фрахту та страхуванням, різні інші збори.

Для алкогольних напоїв та тютюнових виробів існує авансовий спосіб сплати акцизного збору. Його сутність полягає в тому, що всі ці товари повинні бути реалізованими з акцизними марками, які підприємства виробники або ті, хто їх реалізує повинні придбати перед реалізацією особливі марки акцизного збору і нанести їх на підакцизні вироби, тобто сплата збору відбувається до того часу, як цей товар передається до реалізації. Це ж стосується і тих товарів, які завозяться по імпорту з-за кордону, тому що попередня сплата акцизного збору є однією з головних умов ввезення виробів на митну територію України. Марки акцизного збору виробляються на особливому папері і мають декілька стрічок захисту, в тому числі і гала стрічки. Кожна марка має серію та окремий номер і реалізується державними податковими органами. Це стосується марок акцизного збору як для алкогольних напоїв, так і для тютюнових виробів. Ця продукція повинна маркуватися таким чином, щоб марка розривалась тільки при відкупорювання пляшки напою або при розкритті пачки цигарок.

Якщо підприємство виробник реалізує алкогольні напої та тютюнові вироби на експорт чи обмінює на іншу продукцію, то оборот таких товарів звільняється від сплати акцизного збору, а платнику податку проводиться повернення його з державного бюджету при умові надходження валютних коштів на відповідний рахунок підприємства або оприбуткування продукції в тих випадках, коли здійснюються товарообмінні (бартерні) операції. Для отримання акцизних марок підприємство імпортер подає заявку-розрахунок на їх отримання разом з платіжними документами, які підтверджують внесення плати за марки та сплату акцизного збору.

Якщо суб’єкт підприємницької діяльності отримує етиловий спирт не денатурований, який йому потрібен для подальшої переробки в іншу підакцизну продукцію, то в цьому випадку від повинен дати в податкову інспекцію податковий вексель, який авальований банком або надати будь-яку іншу банківську гарантію якою підтверджується зобов’язання в термін 90 календарних днів починаючи від дня видачи векселя сплатити суму акцизного збору.

Окремим Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» від 7 травня 1996 року № 178/96-ВР з урахуванням змін та доповнень встановлені ставки акцизного збору на один літр продукції в гривнях, та ставки специфічного ввізного мита (пільгові, повні) в євро на один літр)додаток № __).

Законом України «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби» від 6 лютого 1996 року № 30/96-ВР з змінами та доповненнями встановлені ставки акцизного збору з розрахунку в гривнях на 100 або 1000 штук сигарет, чи в гривнях на один кілограм тютюну, ставки специфічного пільгового та повного мита визначається також на 100 та 1000 штук, чи на один кілограм в євро (додаток № ___).

Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби» від 24 травня 1996 року № 216/96-ВР з подальшими змінами та доповненнями затвердженні ставки акцизного збору та ввізного мита (пільгові, повні) на транспортні засоби виходячи з робочого об’єму циліндрів двигуна та строком експлуатації в євро за 1 кубічний сантиметр (додаток №___).

В окремому Законі України «Про ставки акцизного збору на деякі товари (продукцію)» від 11 липня 1996 року № 313/96-ВР з урахуванням подальших змін та доповнень затверджуються ставки акцизного збору і ввізного мита на такі товари як пиво солодке, легкі дистиляти, спеціальні бензини, середні дистиляти,, бензини моторні, важки дистиляти, ювелірні вироби. Ставки акцизного збору та мита на пиво встановлюються в гривнях або в євро на один літр, на інші товари за 1000 кг. продукту (додаток №___).

Відповідальність за правильність розрахунку та дотримання строків сплати акцизного збору за алкогольні напої та тютюнові вироби та інші підакцизні товари покладається на платників цього податку. При цьому контроль за його сплатою здійснюється відповідними податковими органами.

6.3. Мито

Мито є непрямим податком, який стягується при перевезенні через державний кордон України юридичними та фізичними особами товарів та виробів. Законодавчий базою цього податкового платежу є Митний кодекс України, який бум прийнятий 12 грудня 1991 року № 1970-ХІІ та Закони України «Про єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 року № 2097-ХІІ та «Про митний тариф України» від 5 квітня 2001 року № 2371-ІІІ з урахуванням подальших змін та доповнень.

Сферою дії цього податкового платежу є єдина митна територія України. Під цим терміном розуміють територію держави, в тому числі територію штучних островів, установок та споруд, які створюються в економічній (морській) зоні України, над якими вона має виключну юрисдикцію щодо митної справи. Межі митної території є митним кордоном. В цілому він співпадає з державним кордоном України за винятком спеціальних митних зон статус та територію яких встановлює Верховна Рада України. В цих зонах встановлюються спеціальні митні режими на підставі державних та багатосторонніх угод, які на основі взаємності встановлюють спеціальні митні режими, які передбачають пільгові умови для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб’єктів підприємницької діяльності.

Визначають наступні терміни переміщення товарів через митний кордон України:

- ввезення та вивезення з України – це переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів;

- транзит через територію України – переміщення через територію України товарів та предметів при умові здійснення митного контролю між двома або в межах одного пункту на митному кордоні держави;

- переміщення через митний кордон – є ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електропередач;

- пропуск через митний кордон – дозвіл митниці на використання товарів та інших предметів на митній території України або за її межами з метою, яка була заявлена митниці;

- тимчасове ввезення на митну територію та тимчасове вивезення за межі цієї території – ввезення на митну територію України за умови зворотного вивезення за її межі та вивезення з митної території України за умови зворотного ввезення на цю територію.

Переміщення всіх товарів або інших предметів повинно відбуватись під митним контролем, який здійснюється з метою забезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їх службовими особами, громадянами порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів. Він здійснюється службовими особами митниці шляхом перевірки документів, які необхідні для проведення такого контролю, митного огляду та переогляду, обліку товарів та предметів, які переміщуються через митний кордон країни та в різних інших формах, які не суперечать діючому законодавству України.

Митний контроль здійснюється шляхом декларування товарів та предметів, які переміщуються через митний контроль України. Воно здійснюється шляхом подавання заяви за встановленою формою про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів, а також інших відомостей, які потрібні для проведення митного контролю. При цьому існує різниця при здійсненні декларування для юридичних та фізичних осіб. Юридичні особи здійснюють декларування всіх товарів, які переміщуються через митний кордон України. Фізичні особи мають право здійснювати декларування не всієї кількості товарів, а тільки тієї, яка перевищує кількість товарів, визначену діючим законодавством і яку можна провозити фізичним особам без декларування. В цілому перелік товарів, які підлягають декларуванню та з яких сплачується мито значно ширше, ніж перелік підакцизних товарів.

За митне оформлення вантажів, товарів, предметів, спадщини, речей у зонах митного контролю на територіях та в приміщеннях підприємств, а також виробів, які переміщуються через митний кордон України, також за перебування їх під митним контролем митними органами, за зберігання товарів та інших виробів під відповідальністю митниці і коли передача під таку відповідальність не є обов’язковою, або виконання інших робіт, які не є службовими обов’язками робітників митниці або виконуються поза робочого часу, який встановлюється на митниці, справляються митні збори, розмір яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обкладання митом товарів та інших предметів здійснюється на підставі Закону України «Про Єдиний митний тариф». В загальному вигляді він являє собою систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, які ввозяться чи вивозяться за митну територію України. Ставки Єдиного митного тарифу встановлюються на всій митній території України і є єдиними для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування.

В загальному виді мито являє собою податок на товари та інші предмети при переміщенні їх через митний кордон України. В сучасних умовах, згідно з діючим законодавством існують такі види мита:

1. Адвалерне – воно нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів;
2. Специфічне – яке нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів;
3. Комбіноване – яке поєднує адвалерне та специфічне мито;
4. Ввізне мито – нараховується на товари та інші предмети при їх ввезені на митну територію України. Це мито диференційоване:

- преференційні ставки - для товарів та інших предметів, які походять з держав, що входять разом з Україною до митних союзів або утворюють разом з нею спеціальні митні зони;

- пільгові ставки – для товарів і інших предметів, які походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, тобто іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн мають пільги;

- повні (загальні) ставки – для всіх інших предметів та товарів.

1. Вивізне мито – нараховується на товари та інші предмети які вивозяться за межі митної території України.
2. Сезоне мито – це мито встановлюється на окремо визначені товари на визначений строк, як правило не більше ніж чотири місяці.
3. Спеціальне мито. Воно встановлюється з наступними цілями:

- захист власного виробника;

- захист національного товаровиробника в випадках коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах, які можуть заподіяти значну шкоду національному товаровиробнику:

- як заходи у відповідь на дискримінаційні недружні дії інших держав, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і це ущемляє інтереси України.

1. Антидемпінгове мито. Воно застосовується в разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, яка значно нижче за ціни інших експортерів аналогічних або конкуруючих товарів і якщо таке завезення заподіє шкоду інтересам України.
2. Компенсаційне мито. Воно застосовується в наступних випадках:

- у разі ввезення на митну територію України товарів, які є суб’єктом субсидного імпорту і яке заподіє шкоду національному товаровиробнику;

Дата добавления: 2014-01-07