Ансельм Кентерберийський

Августин Блаженний

2. Фома Аквінський

1.Августин Аврелій Блаженний (345-430) став прибічником християнства в 30-річному віці. Однією з основних тем його філософії стало духовне переродження, просвітлення людини під впливом вдячності Божої.

Августин Блаженний стверджував:

- людина гріховна та слабка;

- Господь всемогутній, абсолютний, досконалий, самодостатній; Бог – це добро, благо;

- найвищим благом являється воля Господня;

- заповіді Божі не вимірюються людськими мірками, вони абсолютно досконалі;

- спасіння людини полягає в щирій вірі.

Августин Блаженний вважав, що все, що створене Богом, не має підлягати сумнівам і є абсолютним благом.

Людина - вінець творіння, вона знаходиться на вершині природної ієрархії. Тіло людини – не «сосуд гріха», воно прекрасне, тому що створено Богом.

- земні блага і плотські насолоди мають право на існування, але вони встають на другий план, оскільки багатство, насолода ті ін. відволікають від думок про Бога;

- інтелектуальні та естетичні блага допомагають людини осягнути Бога;

- мораль має бути звернена до Бога, корні моралі - в Божественному початку;

- долі людей зумовлені, оскільки:

• людина створена здібною до безгрішного життя;

• людині дана свобода морального вибору;

• свобода людини спочатку направлена на добро (заповіді Божі);

- зло не корениться в бутті, оскільки буття - творіння Боже, а є відмовою від добра, порушення волі Бога;

- людина зосередилася на вторинних земних благах, відступила від велінь Господа, впала в гординю, загордилася, що може бути як Бог.

Августин Блаженний намагався дати відповідь на питання про джерело зла (чи входило гріхопадіння людини в задум Божий?). У результаті Августин стверджував, що ця тема незбагненна для людського розуму.

Августин виправдовував соціальну нерівність у феодальному суспільстві. Він говорив: "Щонайперша і повсякденна влада... - це влада пана над рабом. Церква повинна піклуватися не про те, щоб зробити рабів вільними, але щоб зробити їх добрими".

2. Фома Аквінський (1225 - 1274) спробував здолати конфлікт між вірою і знанням, поєднати мораль і релігію.

Фома Аквінський стверджував, що:

- предмети теології і філософії збігаються;

- в релігії присутні догмати, які можуть бути доведені теоретично;

- наукове обґрунтування догматів християнства укріплює віру;

- ряд християнських догматів недоступний розуму людей.

Бог є благом. Вищим благом для людини є єднання з Богом, інтелектуальне споглядання Бога. Блаженство єднання з Господом не пов'язане з емпіричним, плотським блаженством, а є результатом інтелектуальної діяльності.

Блаженство в емпіричному світі обмежене, оскільки пізнання Господа через його вираження в земних явищах спотворено плотським початком людини. Повним і вічним блаженство може бути лише в потойбічному житті.

Фома Аквінський вважав, що все, що створене Богом, є абсолютним благом, тому абсолютного зла не може існувати. Воно народжується в діяльності людини.

Причини зла:

- непокора людини правилам, законам;

- недосконалість волі людини;

- невірний моральний вибір.

Моральність реалізує чесноти. Добродійний вчинок - дія, що виражає свідомий вибір, волю індивіда. Чесноти Фома Аквінський підрозділяв на:

- розумові - інтелектуальні і практичні (розум і розсудливість);

- етичні, засновані на відчуттях і тісно пов'язані з розумовими чеснотами (справедливість і т. п.);

- богословські (віра, надія і найважливіша чеснота - любов). У свідомих, вільних вчинках людина керується не пристрастями, а розумом.

Пристрасті людини:

- є властивостями нижчої, плотської природи;

- морально нейтральні;

- набувають моральних характеристик лише тоді, коли підпорядковані (або не підпорядковані) розуму.

На думку Фоми Аквінського, людський розум є нижчим рівнем вищої розумності і тісно пов'язаний з абсолютним Божественним розумом.

Божественний розум керує людьми за допомогою:

- благодаті (Божого промислу, участі в житті людей);

- закону, кий вказує на вище благо, задає напрям діяльності людей.

Фома Аквінський виділяв:

- "вічний закон. Божественну премудрість". Він виражається в релігійних заповідях, в совісті людей;

- "природний" закон - прагнення всього сущого до добра, бажання уникнути зла;

- "людський'' закон - закони держави.

3.Схоласт Ансельм Кентерберийський (1033 - 1109) вважав, що:

- із-за первородного гріха людина позбавлена права вільного морального вибору;

- людина не здатна здійснювати вільний вибір і в результаті при ходить до гріха;

- моральність людини, його порятунок можливі лише за допомогою Божої милості.

Питання 19: Філософсько – етична думка Середньовіччя (суб′єктивістські етичні вчення)

1. Іоан Скот Еріугена

2. П′єр Абеляр

3. Сігер Брабантський

Дата добавления: 2014-01-07