Склад та структура витрат

Собівартість - це вартісне вираження витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції чи послуг.

Величина собівартості залежить від технічної оснащеності підприємства, ступеню використання його виробничої потужності рівня організації виробництва, продуктивності праці, норм витрат матеріалів, палива, ел./ен. та ін.

В собівартість продукції (робіт, послуг) включають:

- витрати, зв'язані з використанням природної сировини;

- витрати за винахідництвом та раціоналізацією;

- витрати на матеріали, паливо, ел./ен., інструмент, обладнання;

- витрати на охорону праці та техніку безпеки;

- витрати на утримання апарату управління підприємства і його структурних підрозділів;

- витрати на відрядження, оплату консультаційних, інформаційних та аудиторських послуг та ін.

- витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на державне соціальне страхування, пенсійне забезпечення, в фонд зайнятості населення, на медичне страхування;

- оплату послуг банка;

- знос основних виробничих фондів та нематеріальних активів.

Собівартість є основною для ціноутворення:

Ц = С/сть + Прибуток

Раніш діяла схема: "більше витрат для більшої кількості товарів'.

Співвідношення питомої ваги окремих витрат, що складають собівартість - називають структурою собівартості.

Визначення структури важливе для планування і аналіз собівартості, бо воно дає змогу виявити порівняльну значущість окремих витрат.

Структура витрат різних підприємств ЖКГ різна і відображає особливості кожної галузі. В структурі собівартості багатьох підприємств ЖКГ велику питому вагу займають енергоносії (40 - 70%; а також витрати на оплату праці.

Також слід відмітити велику питому вагу амортизаційних відрахувань, а також своєрідний склад матеріальних витрат (відсутність основних матеріалів та наявність допоміжних).

Аналіз структури затрат дозволяє виявити найбільш значущі елементи затрат та визначити основні шляхи скорочення собівартості.

Основними шляхами зниження собівартості продукції чи послуг е скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі

За умов самофінансування зниження собівартості є основних джерелом зростання прибутку підприємства.

10.2. Класифікація витрат на виробництво

Для планування, обліку й аналізу собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях ЖКГ необхідна класифікація витрат.

Витрати на виробництво різноманітні і класифікуються за певними ознаками.

Інструкція з планування, обліку і калькуванню собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях ЖКГ передбачуй класифікацію витрат за такими ознаками:

За місцем виникнення:

- витрати виробництва робіт (послуг) підприємства;

- витрати структурних підрозділів за видами робіт (послуг):

- витрати на окремі види продукції чи послуг визначаються за
допомогою калькуляцій.

За видами витрат класифікуються:

- за економічними елементами;

- за статтями калькуляції

За економічними елементами затрати формуються відповідно до їх економічного змісту. За статтями калькуляції визначаю І ь собівартість одиниці продукції (послуг).

За способами перенесення вартості на продукцію витрати
поділяються на:

- прямі;

- непрямі.

До прямих витрат належать витрати, зв'язані з виробництвом окремих видів продукції (послуг), які можуть безпосередньо включені до їх собівартості (сировина, матеріали) тощо.

До непрямих витрат належать витрати, зв'язані з виробництвом кількох видів продукції (послуг) (на експлуатацію устаткування, загальногосподарські витрати тощо).

Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції.

За ступенем впливу обсягу виконання робіт (послуг) на рівень
витрат поділяються на:

- змінні;
- умовно-постійні.

До змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) і зменшуються при його зменшенні.

Умовно-постійні - це витрати, абсолютна величина яких істотно не змінюється при зміні обсягу виробництва (оплата праці відповідних категорій працівників).

За календарним періодом:

- витрати поточні;

- витрати одноразові

За участю в виробничому процесі:

- виробничі;

- поза виробничі

Щодо технологічного процесу:

- основні;

- накладні

10.3. Управління витратами

Управління витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь – якого підприємства. Система управління витратами має функціональний організаційний аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми:

- пошук і виявлення чинників економії ресурсів;

- планування витрат за їхніми видами;

- облік та аналіз витрат;

- стимулювання економії ресурсів і зниження витрат.

Такими підсистемами керують відповідні структурні одиниці підприємства(відділи, бюро, окремі виконавці).

Виявлення і використання чинників економії ресурсів, зниження витрат є обов’язком кожного працівника підприємства. Згідно з певними організаційно – технічними рішеннями розробляються норми витрат усіх ресурсів: сировини, основних та допоміжних матеріалів, енергії трудових ресурсів тощо. Установлені норми витрат-є важливим чинником забезпечення режиму жорсткої економії. Порівняння фактичних витрат з запланованими(нормативними) дає змогу в процесі аналізу оцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів, з’ясовувати причини відхилень фактичних витрат від планових і відповідно стимулювати працівників підприємства до їх зниження.

10.4. Групування витрат за економічними елементами, його характеристика

Це групування використовується для складання кошторису виробництва.

Кошторис виробництва – це витрати підприємства, зв’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правіло не збігаються.

В групуванні за економічними елементами затрати групуються за їх економічним змістом незалежно від місць їх виникнення та видів продукції.

Елементом називають такі затрати, які в межах підприємства не ­можуть бути розділені на більш менш складові.

Елементи затрат є однакові для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво товарної, реалізованої продукції (послуг).

Групування затрат за економічними елементами має таки й вигляд:

- матеріальні витрати (сировина, матеріали, напівфабрикати,
паливо, енергія);

оплата праці (основна та додаткова заробітна плата, а також виплати звільненим працівникам, вартість безкоштовно наданим працівникам комунальних пологу, продуктів харчування, фірмового одягу тощо);

- відрахування на соціальні заходи (включають відрахування
на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на
випадок безробіття. Їх величина встановлюється у відсотках від витрат
на оплату праці згідно з законодавством);

- амортизація основних фондів (визначається згідно балансової
вартості основних фондів і норм амортизації);

- інші витрати (всі витрати, що не належать до перелічених
вище елементів: витрати на страхування майна, винагорода за
винахідництво, витрати на перевезення працівників до місця роботи,
витрати зв'язані з набором робочої сили, вартість робот чи послуг
сторонніх підприємств, сума фінансових санкцій тощо).

10.5. Групування витрат за статтями калькуляції

В групуванні по статтям калькуляції витрати збираються в залежності від видів продукції (послуг) та місць їх виникнення.

Калькуляцієй називається - розрахунок собівартості, виконанний по калькуляційним статтям витрат.

Витрати групуються за статтями:

- сировина та матеріали;

- паливо;

- енергія;

- покупна продукція (для підприємств водопостачання і
теплового господарства);

- роботи та послуги виробничого характеру сторонні
підприємств;

- зворотні відходи (відраховуються);

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні потреби (пенсійний фонд, фонд
зайнятості та безробіттю);

- утримання та експлуатація обладнання;

- загальновиробничі витрати;

- загальногосподарські витрати;

- позавиробничі витрати (на маркетинг, рекламу, вивчення
ринку, збут).

В калькуляції статті витрат поділяються на основні та комплексні (накладні).

Загальновиробничі витрати - це витрати на управління, виробниче та господарське обслуговування в межах підрозділ її виробництва (зарплата і відрахування працівників на управління підрозділів: спеціалістів, обслуговуючого персоналу, на утримання ремонт обладнання, будівель, охорону праці).

Загальногосподарські витрати є такими ж, тільки на рівні підприємства. Додатково до них включаються витрати на досліди, випробування, винахідництво, відрядження, підготовку кадрів, обов'язкові платежі (страхування майна).

1. Загальновиробничі та загальногосподарські витрат об'єднуються в одну статтю на малих підприємствах.

Це групування використовується для визначення витрат в цілому по підприємству, а також для калькування окремих видів продукт (послуг).

10.6. Калькування окремих видів продукції чи послуг та методика їх обчислення

В системі техніко-економічних розрахунків важливе місце займає калькулювання.

Калькулювання - це визначення розміру витрат у грошовому вираженні на виробництво продукції. За допомогою калькулювання визначаються також собівартість одиниці послуг (робіт).

Калькування одиниці продукції чи послуг необхідно для вирішення ряду економічних завдань:

- обґрунтування ціни чи тарифу на послуги;

- обчислення їх рентабельності;

- аналізу витрат, тощо.

Слід відрізняти планові калькуляції від звітних. Перші, обчислюються за плановими показниками, другі за їх фактичних рівнем.

Перед калькуванням вирішують такі практичні питання: встановлюють об'єкт калькулювання, вибирають одиницю калькулювання, визначають статті калькулювання і методику їх обчислення.

Об'єктом калькулювання - є та продукція чи послуги, собівартість яких треба обчислити (готові вироби чи послуги, ремонт, транспортування (газу). Для кожного об'єкту калькування вибирається калькуляційна одиниця (кількість 1000 м², 100 м³, шт..тощо).

Калькулювання загальних витрат виробництва:

Витрати на матеріали:

При обчисленні планових витрат на сировину, основні та допоміжні матеріали їх визначають виходячи з норм їх витрат на одиницю продукції чи послуг, їх ціни і загального обсягу виробництва

В_м = О ^х П_м ^х Ц_мат, де

В_м - витрати на матеріали, грн..

О - обсяг виробництва (плановий) конкретної продукції чи послуг, грн..

Цмат - ціна окремого виду матеріалів.

Приклад. Визначити витрати підприємства водопостачання на хлор, виходячи з таких даних: реалізація води 20000 тис.м³. Середньорічна питома вага рідкого хлору 3 кг ^:на 1000 м³. Ціна за 1 т хлору складає 1250 грн.

В хл = 20000*3*1250 /1000 =75 тис. грн.

Витрати на електроенергію визначаються також виходячи з обсягу виробництва, норм витрачення електроенергії та тарифу за 1 кВт/годину

В _ел/ен = О * П _ел/ен * Т _ел/ен

П_ел/_ен - норма витрати електроенергії на одиницю продукції ми послуг, кВт/год.

Т_ел/_ен - тариф за ІкВт/год ел/ен, грн.

Витрати на бензин:

В_бен = П * П_бен * Ц _бен, де:

П - пробіг машини, км

П_бен - норма витрат бензину на 1 км, літрів;

Ц_бен - ціна 1 літру бензину, грн.

Приклад:

Визначити витрати бензину снігоприбиральної машини по прибиранню вулиці від снігу, виходячи з таких даних: обсяг робіт машини за 1 год 20 км. Машин.: працює 3 години. Норма витрати бензину на 100 км складає 28,4 літра. Вартість 1 літру бензину 5 грн 80 коп.

Вбен = 20 * 3 *28,4 * 5,80 /100 = 98,83 грн

Стаття "Основна заробітна плата" визначається згідно діючих тарифних ставок, норм витрат часу при погодинній формі оплати праці і діючих розцінок при відрядній формі оплати праці.

Додаткова зарплата (оплата за виконання додаткових функцій та ін.) обчислюється в процентах від основної заробітної плати.

Утримання та експлуатація обладнання охоплює амортизаційні відрахування, які визначаються виходячи з балансової вартості обладнання і встановлених норм амортизації:

А = О.Ф._бал *Н /100%, де:

О.Ф._бал - балансова вартість обладнання, грн.

Н - норма амортизаційних відрахувань, %

Загальновиробничі та загальногосподарські витрати, це витрати на управління.

При цьому собівартість робіт (послуг) визначається прямим підсумовуванням усіх витрат за плановий або звітний періоди.

Собівартість одиниці продукції, робот, послуг визначається діленням всієї суми витрат на обсяг продукції або робіт в натуральному вираженні.

ТЕМА 11. РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

11.1. Поняття доходу підприємства, його види

У сфері підприємницької діяльності офіційно визнано, що доход - як показник фінансових результатів - це виручка від підприємницької діяльності за відрахуванням матеріальних і прирівняних до них витрат.

Показник "доход" досить поширений серед економічних показників, який використається як в економіці так і в побуті (національний доход, доход підприємства, доход сім'ї, громадянина).

Загальна величина доходу (Дзаг) підприємства включає:

- доход від реалізації продукції, робіт, послуг (Др.);

- доход від реалізації матеріальних цінностей і майна (Дм) (матеріалів, основних фондів, нематеріальних активів);

- доход від позареалізаційних операцій (Дпоз) (здачі майна в оренду, від цінних паперів, надходжень від економічних санкцій, тощо)

Д заг = Др. + Дм + Дпоз

Доход від реалізації продукції (робіт, послуг) обчислюється як різниця між виручкою і матеріальними та прирівняними до них витратами у собівартості реалізації продукції.

При цьому у величині доходу не враховуються податок на додану вартість і акцизний збір. Порівняними до матеріальних витрат вважаються витрати на: амортизацію, відрахування на соціальні потреби, "інші витрати", тобто усі елементи витрат кошторису виробництва за винятком заробітної плати.

11.2. Визначення доходу комунальних підприємств

Показник доходу, це основний показник роботи більшості комунальних підприємств.

На комунальних підприємствах під доходами розуміють суму виручки від реалізації продукції (послуг).

При визначенні доходу комунальних підприємств використовують єдині, або диференційовані тарифи.

Тарифами називають систему ставок, за якими підприємства житлово-комунального господарства реалізують свою продукцію (послуги) споживачам. За своїм економічним змістом комунальні тарифи є різновидом роздрібних цін.

Для єдиних тарифів характерним є те, що величина ставки не змінюється в залежності від якості продукції (послуги) або інших факторів.

Багатоставочні (або диференційовані) тарифи застосовують двох видів:

- коли величина ставки залежить від якості наданої послуги.

- коли величина ставки залежить від категорій споживачів.

При єдиних тарифах доход визначається таким чином: обсяг продукції, що намічена до реалізації (О_р), множать на тарифну ставку (Т) за одиницю продукції (послуг).

Д = Ор * Т

При диференційованих тарифах - спочатку весь обсяг продукції (послуг), що намічені до реалізації, розподіляють по групам споживачів, для яких встановлюють різні тарифні ставки, потім обраховують доходи по кожній групі - помноживши обсяг реалізації по групі на відповідну тарифну ставку. Доходи по усіх групах споживачів складаються:

Д заг = Днас + Д пром + Дк.п. + Д ін.

Доходи від населення складаються від доходів від окремих сімей.

Дата добавления: 2014-01-07