Планові ремонти залежно від обсягу, складності й терміну проведення робіт поділяються на поточні та капітальні

Поточний ремонт здійснюється для гарантованого забезпечення нормального функціонування устаткування та інших засобів праці. У процесі поточного ремонту замінюються або відновлюються окремі деталі (вузли) засобів праці, проводяться регулювальні операції

ПОТОЧНИЙ РЕМОНТ – комплекс робіт по збереженню обладнання та забезпеченню нормальної працездатності його до наступного ремонту.

Зупинка обладнання для проведення поточних ремонтів у безперервному виробництві здійснюється у строки, що позначені, тобто за графіками;за умов періодичності роботи обладнання цей ремонт звичайно здійснюється у неробочу зміну або дні. Після поточного ремонту обладнання приймається майстром цеха або дільниці.

КАПІТАЛЬНИЙ РЕМОНТ- це комплекс робіт, які націлені на відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу обладнання із заміною або відновленням його частин(включаючи базові) та їх регулюванням.

Під час проведення капітального ремонту обладнання і транспортних засобів здійснюється: повне розбирання; ремонт спрацьованих деталей та вузлів (в тім числі базових); заміна тих, що не підлягають ремонту; регулювання й випробовування під навантаженням. За умов економічної обгрунтованості капітальний ремонт поєднується з модернізацією.

Капітальний ремонт здійснюється при повному забезпеченні ремонту матеріалами, запасними частинами, робочою силою, технічною документацією, кресленнями, кошторисом вартості ремонту, графіками по об”єктах. Про виконаний капітальний ремонт робиться відмітка у ремонтній карті. Після капітального ремонту обладнання випробується у режимі

холостого ходу, потім - під навантаженням, після чого приймається комісією у складі головного механіка підприємства або його заступників, начальника цеху та особи,що відповідає за ремонт. Апаратура, яка працює під тиском, після капітального ремонту приймається інспекцією Держміськтехнагляду для перевірки та отримання дозволу на експлуатацію об”єктів, що відремонтовані.

Всі види ремонтів основних фондів фінансуються з ремонтного фонду підприємства, який створюється за нормативом за рахунок собівартості продукції (робот,послуг).

Модернізація засобів праці (передовсім технологічного устаткування) проводиться з метою підвищення їхнього технічного рівня (розширення технологічних можливостей, зростання продуктивності) способом часткових змін конструкції.

ПЛАНУВАННЯ РЕМОНТНИХ РОБІТ

Регламентація ремонтних робіт в системі ПЗР здійснюється за допомогою ряду

нормативів.Планування ремонтних робіт включає визначення загального обсягу ремонтних робіт та розроблення планів - графіків ремонту обладнання.

ПЛАН-ГРАФІК ремонту визначає вид ремонту, через який час він має бути проведений та скільки часу обладнання буде знаходитися у ремонті.

Ступінь зносу обладнання визначає обсяг ремонту, а швидкість зношування - частоту(періодичність) ремонту.

МІЖРЕМОНТНИЙ ПЕРІОД- проміжок часу роботи устаткування між двома суміжними

(черговими) ремонтами.

МІЖРЕМОНТНИЙ ЦИКЛ – період часу роботи обладнання між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом. Визначається строком служіння основних частин машини, апарата.

Поміж двома капітальними ремонтами здійснюються поточні ремонти та огляди.

СТРУКТУРА РЕМОНТНОГО ЦИКЛУ - перелік та послідовність планових ремонтів та процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу.

Основа планування ремонту обладнання на підприємстві - ремонтні нормативи: міжремонтний період (ресурс) між ремонтами; тривалість простою в ремонті; трудомісткість ремонту.

2.1.2.ІНСТРУМЕНТАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО

Інструментальне господарство - це сукупність загальнозаводських та цехових підрозділів, що зайняті придбанням, проектуванням, виготовленням, відновленням та ремонтом технологічної оснастки, її обліком, зберіганням та видачею на робочі місця.

Технологічна оснащення - всі види ріжучого, вимірювального та складального інструменту; штампи, пресформи, різноманітні пристрої.

Інструментальне господарство – один з найважливіших елементів СТО.

Витрати на інструмент у масовому виробництві – 25-30%, у серійному -10-15%, у дрібно се-рійному та одиничному –5% вартості устаткування.Питома вага цих витрат у собівартості продукції відповідно 8-15%,6-8%, 1,5- 4%.

ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ВІДДІЛ – займається постачанням інструментів та пристроїв, що виготовляються на спеціалізованих інструментальних заводах, та проектуванням технологічної оснастки для власних потреб.

ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ЦЕХ здійснює виготовлення, ремонт та відновлення спеціальної оснастки та інструменту загального користування.

Весь придбаний,виготовлений та відремонтований власними силами інструмент надходить до ЦЕНТРАЛЬНОГО ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО СКЛАДУ.

Тут здійснюється його приймання, зберігання, облік та видача цехам-споживачам. Безпосереднє обслуговування робочих місць технологічною оснасткою забезпечують ЦЕХОВІ ІНСТРУМЕНТАЛЬНО-РОЗДАВАЛЬНІ КОМОРИ. Вони отримують від центрального інструментального складу технологічну оснастку, зберігають її оборотний фонд, збирають та передають до центрального складу зношений інструмент. Керівництво інструментальним господарством здійснює головний технолог.

2.1.3. ТРАНСПОРТНЕ ГОСПОДАРСТВО (ТГ)

ТГ—комплекс підрозділів підприємства, що займається вантажно-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів.

Склад ТГ залежить від характеру продукції, що випускається, типу та обсягів виробництва.

На підприємствах з великими обсягами перевезень вантажів організуються СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ЦЕХИ ЗАЛІЗНИЧНОГО, АВТОМОБІЛЬНОГО ТА ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ.

ТРАНСПОРТНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ВІДДІЛ здійснює загальне керівництво ТГ,

відповідає за організацію перевезень згідно з розробленими планами та графіками, профілактичне обслуговування транспортних засобів та оперативне управління заводським транспортом.

Основні види транспорту підприємства: зовнішній, міжцеховий та внутрішньоцеховий.

2.1.4. ЕНЕРГЕТИЧНЕ ГОСПОДАРСТВО (ЕГ)

СКЛАД ЕГ:

ЕЛЕКТРОСИЛОВЕ- понижуючі підстанції, генераторні та трансформаторні установки, електричні мережі, акумуляторне господарство;

ТЕПЛОСИЛОВЕ-котельня, компресори, теплосилові мережі, водопостачання, каналізація;

ГАЗОВЕ – газогенераторні станції, газові марежі, холдильні та вентиляційні установки;

ПІЧНЕ - нагрівальні та термічні печі;

СЛАБКОСТРУМОВЕ- власна телефонна станція, диспетчерський зв”язок та радіозв”язок

ЕНЕРГОРЕМОНТНЕ – ремонт, організація та догляд за різним електроустаткуванням.

Функції енергозабезпечення виробництва виконує ВІДДІЛ ГОЛОВНОГО ЕНЕРГЕТИКА.

ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС ПІДПРИЄМСТВА має на меті:

визначення потреби підприємства в паливі та енергії(витратна частина балансу);

обгрунтування шляхів забезпечення цих потреб за рахунок виробництва енергії власними генеруючими установками; отримання енергії зі сторони; використання вторинних енергоресурсів (приходна частина балансу).

2.1.5.СКЛАДСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО (СГ)

СГ- сукупність складів підприємства. Призначення –зберігання та підготовка матеріалів до виробничого споживання.

ВИДИ СКЛАДІВ:

матеріальні - зберігання запасів матеріалів, сировини, палива, комплектуючих та ін., що надходять на підприємство зовні (підпорядковані відділу МТП);

виробничі – зберігання напівфабрикатів власного виготовлення;

збутові – зберігання готової продукції та відходів виробництва, що підлягають реалізації (підпорядкування відділу збуту).

Організація складського господарства передбачає приймання, розміщення, зберігання, підготовку до використання, видачу та облік руху матеріальних ресурсів.

Дата добавления: 2014-01-07