Лекція 2. Організаційні основи системи вищої освіти в Україні

1. Структура вищої освіти.

2. Види вищих навчальних закладів.

3. Сутність ступеневої освіти в Україні.

У Положенні про державний вищий навчальний заклад. затвердженому Кабінетом Міністрів України, зазначено: «Державний вищий заклад освіти (далі — вищий заклад освіти (ВЗО)) є суб'єктом освітньої діяльності, яка здійснюється з метою задоволення освітніх потреб особи, суспільства і держави. У своїй діяльності він керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативними актами Міносвіти, міністерств і відомств та цим положенням».

В Україні діють такі види вищих навчальних закладів:

1) університет (класичний університет) — багатопрофільний вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою з широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямів науки, техніки і культури за освітньо-професійними програмами всіх рівнів, проводяться фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Є провідним науково-методичним центром, сприяє поширенню наукових знань і здійснює культурно-просвітницьку діяльність серед населення, має розвинену інфраструктуру наукових і науково-виробничих підприємств і установ, високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення такої діяльності. Можуть створюватися технічні, технологічні, економічні, сільськогосподарські та інші університети, які здійснюють багатопрофільну підготовку фахівців у відповідній галузі;

академія — вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у окремо визначеній галузі знань або виробництва, проводяться фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

інститут — вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, в якому здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у певної галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводиться наукова та науково-виробнича діяльність. Має високий кадровий та матеріально-технічний потенціал;

консерваторія (музична академія) — вищий навчальний заклад, в якому здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у галузі культури і мистецтва — музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводяться наукові дослідження. Є провідним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення. Навчання в консерваторії передбачає всебічну теоретичну і практичну підготовку музикантів до професійно-виконавської і педагогічної діяльності;

2. коледж: — вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, інституту, в якому здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами бакалавра або молодшого спеціаліста з одного чи кількох споріднених напрямів підготовки або спеціальностей, має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу;

3. технікум (училище) — вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, інституту, в якому здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста; має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу.

Головним завданням вищого навчального закладу є:

· впровадження освітньої діяльності, яка охоплює навчальну, виховну, наукову, культурну, методичну діяльність; забезпечення умов для оволодіння системою знань про людину, природу і суспільство;

· формування соціально зрілої, творчої особистості; виховання морально, психічно і фізично здорового покоління громадян; формування громадянської позиції, патріотизму, почуття власної гідності, готовності до трудової діяльності, відповідальності за свою долю, долю суспільства, держави і людства; забезпечення високих етичних норм, атмосфери доброзичливості та взаємної поваги у стосунках між працівниками, викладачами та студентами;

· забезпечення набуття студентами знань у певній галузі, підготовка їх до професійної діяльності;

· забезпечення виконання умов державного контракту та інших угод про підготовку фахівців з вищою освітою;

· проведення наукових досліджень або творчої мистецької діяльності як основи підготовки майбутніх фахівців та науково-технічного і культурного розвитку держави;

· підготовка молоді до самостійної наукової, викладацької або мистецької діяльності;

· інформування абітурієнтів і студентів про ситуацію, що склалася на ринку зайнятості;

· перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів, просвітницька діяльність.

Державні органи управління освітою, у підпорядкуванні яких перебувають вищі навчальні заклади, мають забезпечувати:

· створення нормативно-правової бази для діяльності вищого навчального закладу;

· встановлення вимог до змісту, рівня і обсягу освіти;

· проведення державної акредитації вищого навчального закладу;

· здійснення інформаційного забезпечення освітньої діяльності;

· соціальний захист учасників навчально-виховного процесу;

· встановлення нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

· формування державного замовлення;

· отримання або придбання нерухомого майна та обладнання, необхідних для провадження освітньої діяльності відповідно до установлених нормативів.

Вищий навчальний заклад відповідає за:

· дотримання вимог законів України «Про освіту», «Про мови» та інших законодавчих актів;

· дотримання державних стандартів освіти;

· забезпечення безпечних умов проведення освітньої діяльності;

· дотримання договірних обов'язків з іншими суб'єктами освітньої, виробничої, наукової діяльності та громадянами, зокрема за міжнародними угодами;

· дотримання фінансової дисципліни та збереження державного майна;

· соціальний захист учасників навчально-виховного процесу.

Вищий навчальний заклад третього і четвертого рівнів акредитації має таку структуру: інститути, факультети, кафедри, курси тощо, а першого та другого рівнів акредитації— відділення.

У Положенні про державний вищий заклад освіти розкривається роль кафедр, органів управління, студентського самоврядування, права і обов'язки керівника, всіх учасників навчально-виховного процесу.

3. Основна мета реформування освітніх систем у всіх розвинених країнах — підвищення інтелектуального потенціалу нації, створення умов для формування і розвитку творчої особистості. Досягнення цієї мети стало можливим лише за умови диверсифікації системи освіти, яка зумовила істотні зміни в усіх галузях освіти (як і в усіх галузях життя, умовах діяльності людини). Змінюються умови і характер праці, в якій дедалі більша частина припадає на розумову: змінюється економічна діяльність, її технічна база та організаційні форми, її структура, умови й вимоги до рівня знань і кваліфікації людини. З'являються і набувають розвитку нові види і типи діяльності, й навпаки, деякі з попередніх занепадають і поступово зникають. Такі зміни вимагають професіональної і соціальної мобільності, неперервної освіти і професійного вдосконалення.

Революційні зрушення в галузі інформації й технологій зв'язку великою мірою прискорили ці зміни. Результати ї вже виразно позначилися на багатьох сферах і надалі впливатимуть на нові галузі, зокрема й освіту, де їх вплив тільки починає відчуватися.

Розвиток вищої освіти, темпи якого в другій половин XX ст. були найвищими, став одним із вирішальних чинників прогресу освіти загалом.

Могутнім рушієм подальшого розвитку вищої освіти стало те, що дедалі більша кількість робочих місць та видів діяльності потребує від працівників ґрунтовних знань і кваліфікації високого рівня. Щоб успішно виконувати роботи в таких сферах, потрібна вища освіта. Нині попит на вищу освіту зростає мірою того, як зростає роль наукових знань і у діяльності людини та суспільства. Тому перед вищою освітою поставлене завдання якомога повніше враховувати своїй діяльності їх нові вимоги і потреби суспільства.

Враховувати — означає не просто і не стільки адаптуватися до них, скільки передбачати, випереджати, спрямовувати. Щоб гідно розв'язати свої завдання, вища школа зазнати серйозних перетворень..

Зазначені вище чинники викликали потребу у впровадженні в Україні ступеневої системи освіти.

Ступенева структура системи освіти має диверсифікувати існуючу систему освіти, надати їй більшої різноманітності.

Термін «диверсифікація» в перекладі з латинської означає «різний». У словнику іншомовних слів подано: такий переклад цього терміна: «різноманітність, різнобічній розвиток». Диверсифікація виробництва тлумачиться як «одночасний розвиток багатьох, не пов'язаних один з одним видів виробництва, розширення асортименту виробів і послуг, що надаються».

За основу нової структури освіти в Україні узято багатоступеневу систему США, яка у процесі свого розвитку ввібрала в себе найкращий світовий досвід трансформувала його відповідно до своїх соціально-економічних умов і стала еталоном, на який нині рівняються крани Західної Європи та Японія.

Наша система освіти має свої відмінності й не копіює систему США. Зокрема, американська система ґрунтується на різних видах закладів середньої освіти. У нас нині відбувається становлення таких видів: гімназії, ліцеї, коледжі та ін.

Основним видом середніх навчальних закладів є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший ступінь — початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту, другий — основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту, третій — старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту.

Вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет тощо.

Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні їх акредитації:

перший рівень — технікум, училище, інші, прирівняні до них, навчальні заклади;

другий рівень — коледж, інші, прирівняні до нього, навчальні заклади;

третій і четвертий рівні — інститут, консерваторія, академія, університет (залежно від результатів акредитації).

Введення багатоступеневої структури освіти пов'язане зі зміною її парадигми у бік фундаментальності, цілісності, врахування інтересів особистості, що дає можливість формувати еліту суспільства і підвищувати інтелектуальний потенціал народу. Відкриваються широкі можливості для інтеграції вищої школи з середніми загальноосвітніми закладами, училищами й технікумами. Коледжі у структурі вищих навчальних закладів — перспективний напрям поєднання неповної вищої освіти з освітою, здобутою у професійних закладах І та II рівнів акредитації. При великих університетах США є близько десяти коледжів. Створені вони і в нашій країні. Законодавча база системи освіти в Україні визначається Законом України «Про освіту», який ґрунтується на Конституції України.

У Законі наголошено, що «освіта — основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави». У ст. 4 зазначено, що «Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства». У ст. 7 проголошено основні принципи освіти, вказано, що «мова освіти визначається Конституцією України і Законом «Про мови».

Дата добавления: 2014-01-07