І. Нормативні акти та матеріали правозастосовчої практики. Мова, якою здійснюється кримінальне провадження

Мова, якою здійснюється кримінальне провадження

Принцип мови, якою здійснюється кримінальне судочинство, закріплений у ст. 10 Конституції України, ст. 29 КПК України, ст. ст. 3 та 18 Закону „Про мови в Українській РСР” від 28 жовтня 1989 р., ст. 12 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.

Принцип розкривають наступні положення:

- кримінальне провадження здійснюється державною мовою;

- сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою;

- особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення;

- слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача;

- судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють;

- переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено КПК України, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб.

Слід указати, що зміст ст. 29 КПК України суперечить положенням ст.ст. 3 та 18 Закону „Про мови в Українській РСР” від 28 жовтня 1989 р., який до сього часу є чинним, та допускає здійснення судочинства національною мовою більшості населення певної місцевості. Однак відповідно до ч. 3 ст. 9 КПК України, при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу. Таким чином, кримінальне провадження повинно здійснюватися лише державною мовою.

Джерельна база:

1. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року.

2. Закон „Про мови в Українській РСР” від 28 жовтня 1989 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. - Додаток до № 45. – Ст. 631.

3. Закон України „Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 9. – Ст. 62.

4. Закон України „Про державну таємницю” від 21 вересня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 16. – Ст. 93.

5. Закон України „Про міліцію” від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 4. – Ст. 20.

6. Закон України „Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 3. - Ст. 17.

7. Закон України „Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 41-42, 43, 44-45 – Ст. 529.

II. Основна література

1. Гриненко А.В. Кожевников Г.К., Шумилин С.Ф. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе. – Харьков: Консум, 1997. – 96 с.

2. Гриненко С. О.Реалізація принципу безпосередності у досудових стадіях кримінального процесу України: монографія / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого; Інститут підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України. — Х.: Оберіг, 2008. – 220 с.

3. Громов Н.А., Николайченко В.В. Принципы уголовного процесса, их понятие и система // Государство и право. – 1997. - № 7. – С. 33-40.

4. Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі: науково-практичний коментар. — Вид. 4-те, стер. — К.: КНТ, 2009. — 600c.

5. Колодій А. М. Принципи права України: Монографія. — К.: Юрін-ком Інтер, 1998. – 208 с.

6. Лобойко Л. М. Принцип диспозитивності в кримінальному процесі України / Юридична академія. — Д.: Ліра ЛТД, 2004. — 215 с.

7. Маляренко В. Т. Конституційні засади кримінального судочинства. - К., 1999. – 320 с.

8. Маркуш М.А. Принцип змагальності в кримінальному процесі України: Монографія. – Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2007. – 208 с.

9. Мохонько О.О. Про поняття принципу в кримінальному процесі: теоретико-методологічний аспект // Право України. – 2008. – № 12. – С. 105-111.

10. Тертишник В. Концептуальна модель системи принципів кримінального процесу // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2001. – № 4. – С. 321-327.

11. Томин В. Т. О понятии принципа советского уголовного процесса // Труды Высшей школы МООП РСФСР. М., 1965. – Вып. 12. – С. 193-198.

12. Тыричев И.В. Принципы советского уголовного процесса. —М.: ВЮЗИ, 1983. – 80 с.

13. Хоматов Ю.В. Розвиток змагальних засад у діяльності адвоката-захисника у кримінальному судочинстві України: Монографія. – Х., 1994. – 196с.

14. Шумило М.Є. Про принцип відповідальності держави перед особою у кримінальному судочинстві // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні: Матеріали VI Всеукраїнської науково-практичної конференції (28-29 квітня 2005 р.) – Острог: правничий факультет Національного університету „Острозька академія”, 2005. – С. 427-428.

III. Додаткова література

15. Горбунова Л. М. Принцип законності у нормотворчій діяльності органів виконавчої влади: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 240 с.

16. Гурджи Ю.А. Правовая защита личности в уголовном процессе: вопросы теории и методологии: Монография. - Одесса: ОРИГУ НАГУ, 2007. - 352 с.

17. Ларин А. М. Презумпция невиновности. — М.: Наука, 1982. – 150 с.

18. Маляренко В. Т. Про публічність і диспозитивність у криміналь­ному судочинстві України та їх значення // Вісник Верховного Суду Ук­раїни. - 2004. — № 7. – С. 2-11.

19. Маринів В.І. Нормативний зміст принципу особистої недоторканності особи в кримінальному процесі // Вісн. Акад. правових наук України. - 1997. -№ 2(9). - С.181-185.

20. Мохонько О.О. Можливості реалізації принципу змагальності сторін під час затримання особи: проблеми теорії і практики // Право України. – 2009. – № 10. – С. 247-253.

21. Петрухин И. Публичность и диспозитивность в уголовном процессе // Российская юстиция. – 1999. - № 3. – С. 24-25.

22. Півненко В.П., Мірошниченко Є.О. Впровадження конституційних принципів змагальності та рівності сторін на стадії досудового слідства: проблеми і шляхи їх вирішення // Вісник Верховного суду України. – 2003. – № 2 (36). – С. 48-52.

23. Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. – М., 1984. – 299 с.

24. Шестакова С.Д. Состязательность уголовного процесса. – СПб.: Юридический центр «Пресс», 2001. – 219 с.

Дата добавления: 2014-01-07