Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності (ст. 49 КК України)

Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки (ст. 48 КК України).

Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК є вчинення цією особою вперше злочину невеликої або середньої тяжкості. Проте усупереч вимогам цієї статті деякі прокурори направляють до суду постанови про звільнення від кримінальної відповідальності раніше судимих осіб (судимість яких у встановленому законом порядку не знята і непогашена).

Стаття 48 КК передбачає дві альтернативні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності: 1) втрата діянням суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки та 2) втрата особою суспільної небез­печності внаслідок зміни обстановки.

Необхідно розрізняти зміну обстановки в широкому та вузькому розумінні цього слова.

У широкому розумінні – це зміна об'єктивних умов, що характеризують соціальні, економічні, політичні, духовні, міжнаціональ­ні, воєнні, міжнародні, природні, організаційні, виробни­чі та інші процеси в масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації тощо (наприклад, здійснення підприємницької діяльності без відповідної ліцензії в умовах зміни підходів дер­жави до ліцензування такої діяльності тощо).

У вузькому розумінні дана категорія – це зміна об'єктивних умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину, та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності (наприклад, призов на строкову військову службу).

Для застосування судом ст. 48 КК слідчому та прокурору необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Втрата діянням суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки – це втрата ним зовсім суспільної не­безпечності або втрата її такою мірою, за якою діяння визнається незлочинним. Так, згідно зі ст. 11 КК України суспільна не­безпечність, що притаманна злочину, має місце там, де діяння заподіяло істотну шкоду або могло заподіяти таку шкоду фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

Необхідно відзначити, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК – право, а не обов’язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст. 288 КПК України.

Прокурор на підставі, передбаченій частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, звертається до суду з клопотанням про звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності (ч.2 ст.286 КПК України) у зв'язку із закінченням строків давності.

Строк давності – це передбачений КК певний проміжок часу після вчинення злочину, сплив якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до пунктів 1-5 ч. 1 ст. 49, є вчи­нення особою злочину невеликої або середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності та вона не ухилялася від слідства або суду й не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого (ч.4 ст.49 КК).

Відповідно до ч.1 ст.49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; 3) п'ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 4) десять років – у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років – у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років (ч.2 ст.49 КК).

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій ст.49 КК строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк (ч.4 ст.49 КК).

Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 КК України (ч.5 ст.49 КК України).

Дата добавления: 2014-01-07