Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

В залежності від особливостей наміру серед неповнолітніх правопорушників закону можливо виділити три основні їх групи





Соціально-психологічні причини злочинів неповнолітніх.

Перші— ті, у кого намір вчинити правопорушення виник раптово,як своєрідна суспільно небезпечна реакція па сформовані обставини. Рішучість вчинити так, а не інакше нерідко виявляється зненацька для молодої людини і швидко реалізується у вчинку та діях.

Другі— ті, хто заздалегідь мав злочинний намір, реалізував його, не завжди усвідомлюючи шкідливість для інтересів суспільства.

Треті— ті, хто іноді знали заздалегідь про вчинення злочину, а іноді намір у них виникав раптово. Специфіка виражається й у тому, у злочинах неповнолітніх нерідкі випадки, коли спрямованість наміру, його ціль не є антигромадськими (надати допомогу іншій особі), а психологічним джерелом цього є вікова мотивація.

Мотиви злочинів неповнолітніх значною мірою проявляються на основі групових дій, а також намагання до самоствердження серед товаришів та однолітків. У тих випадках, коли неповнолітній чітко уявляє власну мотивацію до злочину, нерідко виявляється, що серйозний вплив на нього мають протиріччя між рівнем домагань неповнолітніх і можливостями їхнього задоволення. Часто ці завищені домагання насамперед матеріального порядку:мати якусь річ, кишенькові гроші, модний одяг.

Найбільш важливімотиви злочину неповнолітніх:

— прагнення (у тому числі шляхом порушення закону) продемонструвати перед товаришами сміливість, хоробрість, рішучість;

— корисливе відношення до предмета домагання, заради якого неповнолітній готовий порушити правові заборони.

Злочин неповнолітнього — специфічний, сумний показник несприятливих умов життя та виховання підлітка і юнака в родині.Найбільш важливі фактори, які негативно впливають на їх формування в родині:

— виховання неповнолітнього в умовах неповної родини;

— дефекти в сімейному укладі, головним чином в моральній атмосфері сімейних відносин;

— недоліки у взаєминах батьків і дітей, які виражаються найбільш яскраво в явищах бездоглядності.

Несприятливі умови сімейного, виховання — лише початкова ланка в ланцюзі обставин, перед якими був поставлений неповнолітній злочинець. Чим старше стає підліток, тим ширше коло його спілкування і тим більша кількість різноманітних факторів впливають на нього.Більш значне місце в його житті починають займати не тільки товариші та однолітки, ай дорослі люди, які не перебувають із ним у родинних відносинах. Важко перебільшити ту шкоду, яку наносять боротьбі зі злочинністю дорослі підбурювачі та організатори злочинів неповнолітніх.Але не можна забувати і те, що вони найчастіше втягують у злочинну діяльність тих підлітків і юнаків, які вже певною мірою підготовлені до цього.



Інша справа групи неповнолітніх, які скоїли злочин самостійно, без участі дорослих. Цинічні оцінки та судження, будучи підтриманими групою, починають сприйматися підлітком та юнаком як правило та принципи поведінки. Звідси виникає більша рішучість групи у вчиненні злочинів, її підвищена антигромадська активність. Виявившись під впливом цієї психології, неповнолітній починає усе більш істотно перебудовувати свої погляди і уявлення на навколишніх людей, суспільство в цілому, на особисті та суспільні цілі і завдання.

Неповнолітній правопорушникмінлива й динамічна особистість. У його психології має місце єдність несумісності: подвійність і суперечливість самої основи особистості, її відношення до суспільства, до оточуючих людей, до норм і правил поведінки.

Внутрішня суперечливість особистості правопорушника має ряд особливостей.Головна з них полягає тому, що протиріччя духовного світу виявляються в несумісній, здавалося б, у рамках однієї особистості соціальній спрямованості: позитивній й негативній. А це значить, що в системі спонукань підлітка і юнака, які вчинили правопорушення, як правило, яскраво виражена внутрішня конфліктність між моральним відношенням до соціальних цінностей і корисної активності, з одного боку, і аморальним, цинічним відношенням до норм і правил,що виражається в антигромадській активності, — з іншого.

Друга особливість полягає в тому, що внутрішній конфлікт особистості вирішується в конкретних, найбільш напружених життєвих ситуаціях на користь антигромадських устремлінь.Злочин неповнолітнього саме і є найчастіше неправильним вирішенням внутрішнього конфлікту особистості, яка перебуває в стадії формування найважливіших соціальних якостей.

Антигромадські риси і якості особистості завжди переплітаються та взаємодіють із позитивними. Найпоширенішими серед молодих правопорушників є такі позитивні риси, як любов до батьків, родичів тощо. Протиріччя проявляються в найбільш гострій формі у сфері моральної свідомості. Роздвоєність моральних поглядів неповнолітнього, його відношення до норм моралі проявляється найчастіше в тому, що він має ніби дві моралі: одну — для суспільства, іншу — для себе.

Молодій людині вдається іноді досить мистецьки маскуватися, формувати в цілому позитивне враження на навколишніх. Однак у конфліктній ситуації, яка вимагає безкомпромісного вибору між добром і злом, виявляються усі недоліки Особливо якщо конфліктні обставини виникають раптово, викликають у людини стан підвищеної психічної напруженості, що різко знижує, а іноді й зводить нанівець здатність маскувати свої справжні почуття, думки, наміри. Подвійність моралі найбільш сприяє таким мотивам антигромадської діяльності:жадібність, користь, помста, озлоблення.

Найбільш підступним вираженням подвійності моралі неповнолітнього є лицемірна поведінка. Підліток або юнак на очах у родичів, дорослих і наставників намагається поводитися відповідно до загальноприйнятих моральних вимог і норм, а виявившись поза контролем, з такою ж легкістю вчиняє аморальні вчинки. Зазвичай близько третини неповнолітніх злочинців — особи, які не вважалися "важкими", не значилися в списках злісних порушників навчальної та трудової дисципліни. Вони і у своїй родині уявлялися "гарними дітьми", а їх правопорушення - несподівані для оточуючих.

У кримінальній практиці бувають і такі злочини, які є випадковимиі тяжкими епізодами у житті підлітка або юнака.. Значно частіше доводиться мати справу із звичайним обманом навколишніх, особистості — морально суперечливої та лицемірної. Необхідно мати на увазі й те, що. категорія неповнолітніх злочинців — носіїв лукавої моралі найбільш "важка" у педагогічному відношенні. Лукавство служить їм надійним щитом, яким вони прикриваються насамперед від позитивного впливу. Перевиховувати таких молодих людей значно важче, ніж відвертих порушників закону.

Протиріччя особистості неповнолітнього правопорушника виникають не самі по собі, не як результат конфліктної ситуації та непослідовності у поведінці.Внутрішні протиріччя у своїй основі можуть бути лише наслідком суперечливих зовнішніх впливів або результатом заперечень життєвого досвіду.

Розкриття соціальної природи і психологічної характеристики протиріч особистості вносить досить важливі штрихи в "портрет" неповнолітнього правопорушника. Він з'являється як внутрішньо єдина система, у рамках якої спостерігаються важко сумісні психологічні риси і якості, їхня боротьба та взаємодія. І чим гостріше внутрішній конфлікт, чим більшою мірою властива неповнолітньому подвійність внутрішнього світу, тим не послідовніша його поведінка, тим різкіше амплітуда коливання його вчинків між добром і злом.

Молода людина стоїть перед вибором сфери діяльності, способу .життя, ідеалів і т. ін. Тому вона найбільш потребує своєрідного еталону, специфічного зразка для наслідування, за допомогою якого можна було б успішно визначити свою життєву позицію, намітити особисті цілі і співвіднести їх із цілями інших людей і суспільства в цілому. Приклад для наслідування, таким чином, необхідний підліткові чи юнаку, щоб зробити правильний вибір в проблемних соціальних умовах, у які його поставило життя. Помилка в герої, у прикладі, в ідеалі має тут особливо тяжкі наслідки. Вона може негативно вплинути на вирішення найважливіших для нього питань, від яких залежить його подальша доля.

Відсутність ідеалу — внутрішня передумова аморальної та протиправної поведінки неповнолітніх. Не сформованість ідеалу в підлітковому та юнацькому віці спричиняє ослаблення тих критеріїв, на основі яких виробляється вибір вчинків, породжує поверхові погляди про їхню суспільну значущість і моральну змістовність. Таким чином, злочин і відсутність ідеалу у неповнолітнього виявляються в причинному зв'язку.

Ідеал має різні форми. Основні з них дві: ідеали як образ конкретної особи, яку неповнолітній визначає втіленням кращих, найцінніших з його точки зору якостей, і ідеал як узагальнений образ, цілісна сукупність ідеальних, на думку підлітка і юнака, якостей та найбільш істотних рис. Катастрофа ідеалу — це трагедія для ще несформованої особистості. Факти, які викликали переоцінку прикладів для наслідування, нерідко здаються дорослим недостатньо серйозними, а переживання молодих людей — поверховими.

У порівнянні з іншими віковими категоріями злочинців у неповнолітніх правопорушників частіше спостерігається ідеал у вигляді конкретної особи, яка стала прикладом для наслідування. Уже у підлітків спостерігається підвищений інтерес стосовно кожної нової людини — нового вчителя, нового знайомого, новачка в класі, нових хлопці у дворі. У юнацькому віці ці відносини мають дещо інший характер: інтерес до нового виражається в прагненні теоретично осмислити факти та вивести на цій основі збірні образи та поняття. Однак це аж ніяк не означає відрив від конкретно-почуттєвих явищ.

Суперечливі та різноманітні уявлення неповнолітніх про ідеал. І правопорушники часто з позитивним ідеалом пов'язують такі приклади для наслідування, які в найкращому разі мають замість прізвищ прізвиська, а замість єдності ідеальних якостей — одну або дві досить помітних та ефектних риси. Саме неповнолітні найчастіше обирають таких осіб, які негідні такого відношення. Це відбувається не в силу якоїсь особливої порочності неповнолітніх, їхньої тяги до негативного, а внаслідок відсутності життєвого досвіду, невміння правильно розбиратися в людях, оцінити їх з погляду дорослої людини.

Значну роль у тому, що неповнолітній обирає в якості прикладу негативний образ, відіграють серйозні недоліки у виховній роботі з формування морального ідеалу. Не можна забувати, що психологія правопорушника — лише крайня і найбільш виродлива форма психології неповнолітніх. Це справедливо і відносно ідеалу. Як показують численні дослідження, не тільки в правопорушників, але й у значної частини підлітків та юнаків немає ще твердо сформованих ідеалів.

Підвищення ролі ідеалу як стимулу до діяльності нерозривно пов'язане з формуванням у підлітків та юнаків глибоко усвідомлених цілей і життєвих планів.Як показало вивчення психології неповнолітніх правопорушників, основний недолік — це розбіжність і навіть протиріччя між умоглядними ідеалами і тими практичними цілями, які молоді люди ставлять перед собою. Для більшості з них Ідеал не перетворився в той образ, у співвідношенні з яким вони хотіли б побудувати своє майбутнє, згідно з яким вони повинні діяти сьогодні. У їхній свідомості ідеал існує сам по собі, життєві плани — самі по собі. Слабшають і не перетворюються в стимул для діяльності ні ідеал, ні життєва мета. їхнє місце займають випадкові і нерідко негативні образи та спонукання. Поступово руйнуються позитивні життєві плани щодо майбутньої професії і т. ін.

Таким чином, не викликає сумніву, що подолання недоліків у формуванні ідеалів і життєвих цілей неповнолітніх має важливе значення в попередженні правопорушень і злочинів. Удосконалювання цього напрямку виховної роботи в школах пов'язано насамперед з поліпшенням діяльності по соціальній орієнтації підлітків та юнаків. Така орієнтація повинна містити в собі в органічній єдності моральний ідеал і життєву Мету. Для тих же, хто закінчує школу, ця мета зводиться в першу чергу до вибору професії з урахуванням своїх здібностей та інтересів, співвіднесених з інтересами суспільства.

Відомо, що з віком у молодих людей розширюється коло моральних понять і з'являється прагнення до більш узагальненого розгляду моральних якостей людини. Однак вони ще недостатньо усвідомлюють більш складні внутрішні якості, які виражають відношення людини до самої себе, а також якості, які характеризують загальну спрямованість особистості та лінію її поведінки. Звідси уявлення молодих людей про моральний облік людини характеризуються деякою поверховістю та недостатньою внутрішньою обґрунтованістю. А це створює передумови для нестійкості ідеальних моделей, для швидкої їхньої зміни та легкої схильності до негативних впливів.





Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 496; Нарушение авторских прав?


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:

  1. Corporate Edition - на додаток до можливостей базової (Ultimate) версії додані рішення для менеджменту й забезпечення безпеки корпоративних мереж.
  2. II. Безпосередня організаційна робота
  3. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
  4. II. Основні клінічні форми ГПМК.
  5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
  6. VI. Середня кишка
  7. АБСОЛЮТНАЯ МОНАРХИЯ - такая форма правления, при которой верховная государственная власть по закону всецело принадлежит одному лицу - царю, королю, императору.
  8. Абсолютних, відносних та середніх величин.
  9. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
  10. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  11. Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків у механізмі правового регулювання.
  12. Акти безпосередньої реалізації прав і обов’язків у механізмі правового регулювання.

studopedia.su - Студопедия (2013 - 2020) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.004 сек.