Генетичні типи шаруватості

Утворення шаруватості в осадових товщах викликається багатьма факторами; зміна умов осадконакопичення зумовлює добре помітну шаруватість у вертикальних розрізах, а також зміну характеру осадків по латералі.

Головний вплив на формування шаруватості здійснюють: середовище (повітряне, водне), рух середовища (спокійний стан, направлений, вихровий)), гравітаційний фактор, положення поверхні осадконакопичення, хімічний стан середовища та ін.

При переважаючому значенні того чи іншого фактору виникає певний генетичний тип шаруватості. Найбільш розповсюдженими є: градаційна, седиментаційна, коса, турбідітна, підводних зсувів, взламування (рис. 3.5).

Градаційна шаруватість виникає у водному середовищі і виражається у послідовній зміні у вертикальних розрізах шарів із збільшенням чи зменшенням розмірності зерен теригенного матеріалу. Наприклад: крупнозернистий пісковик, середньозернистий пісковик, дрібнозернистий пісковик, алевроліт, аргіліт; зміна шарів може відбуватись і у зворотньому порядку і бути ритмічною. Градаційна шаруватість може відображати рухи води, але часто утворюється в результаті змін фізичних умов в області не тільки відкладання, але й знесення уламкового матеріалу.

Рисунок 3.5 - Генетичні типи шаруватості:

а – градаційна; б – седиментаційна; в – коса; г – турбідітна; д – зсувна; е - взламування

Седиментаційна шаруватість виникає при спокійному стані водного середовища, при накопиченні осадків нижче рівня дії хвиль. В таких умовах відбувається накопичення тонко- і дрібноуламкового матеріалу, а також утворення хемогенних відкладів. Седиментаційна шаруватість характеризується витриманим паралельним розташуванням поверхонь нашарування.

Коса шаруватість утворюється при спрямованому русі середовища, в якому накопичується осадок. В залежності від умов утворення розрізняють декілька видів косої шаруватості (рис. 3.4). Належність до певного виду встановлюють, вивчаючі характер нахилу прошарків, зміну крупності зерен уламкового матеріалу, орієнтованість шаруватості, розмір шаруватих тіл та ін.

Турбідітна шаруватість властива погано відсортованим відкладам, які складаються з піску, гальки, невеликих валунів з нерівними, інколи погано вираженими поверхнями нашарування, які отримали назву турбідітів.

Турбідітна шаруватість утворюється в межах дії морських підводних течій і мутних потоків, що викликають появу крупноуламкового матеріалу на великих глибинах далеко від прибережних зон.

Так, наприклад, вздовж узбережжя Норвегії у зв’язку з проходженням тут морської течії Гольфстрім на глибині від 200 до 600 м відкладаються крупнозернистий пісок і галечник, а дрібніші частинки виносяться. Велику роль відіграють припливно-відпливні течії.

Велике значення в утворенні турбідітної шаруватості мають мутні суспензійні потоки, що являють собою головним чином річкової води, які вливаються в море; вони насичені тонким кластичним матеріалом (переважно глинистим) і можуть переміщатися вниз по схилу дна на десятки і сотні кілометрів. Завислий стан твердих частинок у потоці зберігається завдяки турбулентному руху суспензії з вертикальними завихреннями.

Шаруватість підводних зсувів є результатом комплексу складних процесів, пов’язаних з порушенням гравітаційної стійкості. Вона властива глинистим масам з брекчієподібною текстурою, які насичені дрібними окатаними чи кутуватими уламками твердих порід, а також включають в собі крупні глиби вапняків, пісковиків, кварцитів та ін., розміри яких сягають десятків метрів. Вище і нижче таких порід залягають теригенні породи з шаруватою текстурою.

Шаруватість взаламування властива переважно осадовим товщам, які накопичуються на відносно крутих ділянках морського дна (більше 2-3^о). В таких умовах раніше відкладений осадок невеликої товщин, але з підвищеною твердістю і крихкістю (кременисті вапняки, піски з карбонатним цементом, яшми, кременисті глини) можуть зсуватись і при цьому ламатися, подрібнюватися і кришитися. При безперервному осадконакопиченні уламки опиняться в глинистій, карбонатній чи іншій масі і нададуть шарам вигляд брекчій. Від тектонічних брекчій їх будуть відрізняти пластинчаста форма і неупорядкований розподіл уламків.

Значення вивчення шаруватості:

1 дозволяє вивчати і аналізувати основні положення літології, стратиграфії, історичної геології, геології нафти і газу;

2 дозволяє співставляти стратиграфічні розрізи;

3 дозволяє вести пошуки і розвідку осадових родовищ корисних копалин в т.ч. скупчень нафти і газу;

4 дозволяє правильно вибрати систему експлуатації родовища;

5 шаруватість багато в чому зумовлює складчастість в осадових гірських породах.

Дата добавления: 2014-01-07