Умови формування шаруватих товщ

Вперше закономірності формування шаруватих товщ були розкриті в 1869 р. М.О. Головкінським. Цим питанням пізніше займався О.О. Іностранцев.

Для з’ясування умов формування розглянемо розміщення осадків у прибережній морській зоні.

Нехай у деякий відрізок часу берегова лінія басейну, в якому відбувається накопичення осадків, знаходиться у точці А (рис.3.7). В загальному випадку поблизу берега будуть відкладатися грубозернисті осадки, наприклад галечники. Із збільшенням глибини осадки виявляються більш дрібнозернистими, галечники будуть змінюватися пісками, піски – глинами, глини – карбонатними намулами. Якщо трансгресія розвиватиметься, берегова лінія пересунеться у бік суші і за деякий час займе положення, відмічене точкою Б. Услід за переміщенням берегової лінії змістяться і ділянки накопичення осадків. Галечники просунуться за береговою лінією; там, де вони раніше накопичувались, будуть відкладатися піски, на пісках глини, на глинах карбонатні мули.

При послідовному розвитку трансгресії ділянки накопичення кожного із видів будуть переміщатися услід за береговою лінією так, як це показано на рисунку 3.7 (точки В, Г, Д).

При регресії зміщення ділянок накопичення осадків даного виду буде відбуватися у зворотньому напрямку: галечники будуть накопичуватися на пісках, піски на глинах і т.д.

Виходячи із розглянутої схеми, М.О. Головкінський ввів поняття про стратиграфічний і петрографічний горизонти.

Горизонт, який складається із порід одного складу, але різного віку, називається петрографічним (галечники, глини) рис. 3.7 – а, б, в, г. Горизонт, який складається із порід різного речовинного складу, але однакового віку називається стратиграфічним рис. 3.7 – д, е, ж, з, і. Із схеми М.О. Головкінського випливає, що основну роль в утворенні шаруватих товщ відіграють вертикальні тектонічні рухи, які викликають зміщення берегових ліній і фаціальних зон накопичення осадків.

Окрім тектонічних рухів важливе значення в утворенні шаруватих товщ мають фізико-географічна обстановка і фізико-хімічні процеси як в області зносу, так і в області Із схеми М.О. Головкінського випливає, що основну роль в утворенні шаруватих товщ відіграють вертикальні тектонічні рухи, які викликають зміщення берегових ліній і фаціальних зон накопичення осадків.

Рисунок 3.7 - Схема зміщення фаціальних зон при трансгресії (I) та регресії (II): 1 – галечники; 2 – піски; 3 – глини; 4 – вапняки; 5 – підстеляюча товща порід; 6 – профіль морського дна і поверхні суходолу; 7 – границі одновікових відкладів; у періоди відносного положення рівнів моря I-V; 8 – границі фацій. Положення берегової лінії на початку трансгресії (Т) і в кінці регресії (Р); Т-Т’ та Р-Р’ – лінії вертикальних розрізів

Аналізуючи формування осадових товщ, М.О. Головкінський і О.О. Іностранцев прийшли до важливого висновку про закономірність розповсюдження фацій і складу осадків в плані і розрізі: “ те, що ми бачимо у вертикальному нашаруванні, повинно явитися нам з тим же характером в горизонтальному напрямку і навпаки”.

Зобразимо зміну осадків (рис.3.8).

Рисунок 3.8 - Трансгресивна і регресивна серії в розрізі

Розріз, який формується за час трансгресії називається трансгресивною серією. Розріз, який формується за час регресії – регресивною. У цілому розріз називається седиментаційним циклом – комплексом осадових утворень, який сформувався за час одного повного коливального руху ділянки земної кори, де відбувалося формування осадку.

Крупні трансгресивні і регресивні рухи ускладнюються більш дрібними, що в свою чергу ускладнює стратиграфічний розріз.

Дещо інший характер має циклічність осадконакопичення у глибоководних зонах моря. Вона проявляється при хімічному аналізі.

У континентальних умовах явище циклічності встановлюється за розвитку річкових терас. Процес формування кожної тераси з її відкладами відповідає седиментаційному циклу в прибережній морській зоні.

Таким чином, циклічність є властивістю будови осадових товщ, в яких можуть виділятися цикли різного масштабу. Крупна циклічність відповідає періодам тривалих вертикальних тектонічних рухів і для неї характерна перерва в осадконакопиченні після кожного циклу.

Дрібна циклічність або ритмічність, пов’язана з менш тривалими вертикальними рухами в середині циклу і накопиченням товщ шарів в умовах морського басейну різної глибини. Ритмічності властиве закономірне чергування шарів, яке називається флішем. Окремо взята група шарів, які повторюються, називається ритмом. Кожний ритм має невелику товщину, а їх число в одному циклі може сягати десятків і сотень. Розрізняють двохкомпонентний фліш (піщані і глинисті шари) і трьохкомпонентний (піщані, глинисті і карбонатні шари). Дрібна ритмічність характерна для озерних, дельтових і лиманних відкладів.

Дата добавления: 2014-01-07