Розриви із зміщенням

Кліваж

Кліваж згідно класифікації належить до тектонічних тріщин, але, на відміну від тріщин відриву і сколювання, не порушує суцільності порід. У породах з розвинутим кліважем порушується їх структура і текстура, але вони не втрачають монолітності.

Кліважем називають часті паралельні поверхні ковзання, які розвиваються при пластичній деформації порід. В механічному відношенні кліваж виражається в утворенні численних поверхонь ковзання і зрізання, вздовж яких у процесі пластичної деформації частинки зміщуються одні відносно других. Утворення кліважу відповідає останній стадії розвитку пластичної деформації, яка характеризується втратою міцності перед розривом.

Кліваж можна уявити як часту паралельну систему послаблених зон у гірській породі, яка виникає в умовах повільно наростаючого горизонтального стискування неоднорідної за складом шаруватої товщі за рахунок деформації і перекристалізації найбільш пластичних (відповідно – найменш в"зких) мінералів. Ці мінерали, витягуючись у площині, перпендикулярної до осі стискування, створюють орієнтовану за кліважем текстуру породи.

Однією з обов’язкових умов розвитку поверхонь кліважу є неоднорідність шаруватої товщі і наявність в ній шарів тонкозернистих (глинистих, піщано-глинистих та ін.) порід, в яких товщина пластин, обмежених поверхнями кліважу, тим менше, чим менше зернистість матеріалу шарів.

Особливо активну роль в утворенні послаблених зон відіграють рідкі і газові включення, а також пластичні матеріали, які деформуючись (розплющуючись) внаслідок стискування, є причиною мікроскопічних гідророзривів гірської породи і створюють ослаблені поверхні.

При тому, що деформовані породи широко розповсюджені і різноманітні, кліваж розвинутий далеко не повсемісно. Часто він відсутній у породах, зім’ятих в найскладніші складки, а в межах однієї складки може спостерігатися не в кожному шарі або може бути виражений з різним ступенем якості і чіткості в шарах різного складу. В пластичних породах (аргілітах) кліваж найчастіше буває більш різким, ніж в шарах гірських порід (алевролітах, пісковиках). Наприклад, в пісковиках і алевролітах кількість поверхонь кліважу досягає 15-20 і більше на 1 м; у відносно пластичних їх буває більше, а у вуглистих сланцях поверхні кліважу розвиваються через долі міліметрів.

Класифікація кліважу:

А Кліваж, пов’язаний із складчастістю:

1 Пошаровий кліваж;

2 Перетинаючий кліваж:

- віялоподібний;

- віялоподібний обернений;

Б Прирозривний кліваж

Пошаровий кліваж розвивається паралельно шаруватості на ранніх стадіях пластичної деформації (рис. 8.5).

Рисунок 8.5 - Види кліважу

а – пошаровий; б–д – перетинаючий (б – віялоподібний; в – віялоподібний обернений; г – S-подібний; д – паралельний)

Перетинаючий кліваж формується в процесі складкоутворення, коли породи піддаються сильному ущільненню, а іноді і перекристалізації. При цьому вони втрачають пластичність, а міжшарове та внутрішньошарове ковзання зменшується або припиняється.

Віялоподібний кліваж на крилах складок розташовується під гострим кутом до осьової поверхні і орієнтований віялоподібно відносно неї таким чином, що сходиться під антикліналями і над синкліналями.

Обернений віялоподібний кліваж характеризується також віялоподібним розташуванням кліважу, але він сходиться над антикліналями і під синкліналями.

Кліваж, який міняє орієнтованість в шарах різного складу, носить назву S-подібного. В плані S-подібний кліваж зберігає паралельність до осі складки у всіх шарах. У вертикальних зрізах при чітко виражених переходах від шару до шару, кут нахилу кліважу різко міняється на границях шарів із різними фізичними властивостями.

Паралельний (головний ) кліваж розвивається паралельно осьовій поверхні в межах всього об’єму складки; виникає в гострих та ізоклінальних, а також перекинутих складках, складених породами, зміненими регіональним метаморфізмом.

Прирозривний кліваж розвивається в блоках порід, розірваних скидами і підкидами в зонах, які прилягають до розривного порушення.

Розривні (диз’юнктивні) порушення із зміщенням характеризуються зміщенням блоків порід вздовж поверхні розриву. Не маючи такого широкого розповсюдження в земній корі як тріщини, вони є головними елементами будови геосинклінальних областей, рифтових зон континентів, фундаменту платформ, діапірових складок, а іноді – осадового чохла платформ.

Розриви класифікуються за такими ознаками:

- морфологією,

- кінематичними умовами формування,

- генетичними умовами утворення;

- часом утворення.

Дата добавления: 2014-01-07