Види капіталу підприємства та його оптимальна структура

План

Тема 4 Вартість і структура капіталу

Питання для самоперевірки

1. Зміна вартості грошей у часі:причини та наслідки

2. Сутність поняття «компаундування» та його види

3. Дисконтування як інструмент визначення теперішньої вартості грошей

4. Формули розрахунку теперішньої та майбутньої вартості грошей за простими та складними відсотками

1. Капітал підприємства і його сутність. Визначення власного капіталу і його складових

2. Види капіталу підприємства та його оптимальна структура

1. Капітал підприємства та його сутність

Капітал є однією з фундаментальних економічних категорій, сутність якої наукова думка досліджує протягом багатьох століть. Серед основних харектеристик, які формують економічну сутність капіталу, слід виділити такі як об’єкт економічного управління(як на мікро-, так і на макрорівні), об’єкт власності та розпорядження(може виступати носієм усіх форм власності – індивідуальної, колективної та загальнодержавної), об’єкт купівлі-продажу(формує особливий вид ринку –ринок капіталу, що характеризується попитом, пропозицією та ціною), джерело доходу п(рибуток на капітал виступає у формі відсоткового доходу, що отримують власники), фактор виробництва(характеризується певною продуктивністю), накопичена цінність(розглядається у формі запасів, сформованих в усіх секторах економіки), носій фактора ліквідності та ризику(Рівень ліквідності капіталу визначається періодом часу, протягом якого інвестований капітал у певних його формах і видах може бути конвертованим у грошову форму без втрати його реальної ринкової вартості), інвестиційний ресурс.

Капітал підприємства формуєтьсяв в процесі як створення підприємства так і його функціонування, тобто (в процесі здійснення фінансово-господарській діяльності).

Власний капітал є:

- основним початковим та безстро­ковим джерелом фінансування господарської діяльності підприємства,

- джерелом погашення збитків підприємства,

- показ­ником, що використовуються для оцінки фінансового стану підприємства, ос­кільки він демострує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства (його незалежності від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого - ступінь кредитоспроможності підприємства (забезпеченості вимог кредиторів фактично наявним у підприємства капіталом засновників).

Залежно від джерела формування власний капітал можна поділити на вкладений і накопичений капітал.

За ступенем фіксації власний капітал можна поділити на зареєстрований капітал — умовно постійний капітал, сума якого визна­чається в установчих документах (статутний капітал, пайовий капітал) та незареєстрований капітал - умовно змінний капітал, який включає додатковий капітал та нерозподілений прибуток.

Власний капітал відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» включає такі елементи як статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Крім основних складових елементів ВК П(С)БО 2 визна­чає також коригуючі показники, які відображають рух ВК у процесі його формування та управління. До них відносяться: неоплачений капітал та вилучений капітал.

Загальне визначення елементів власного капіталу набувають специфічних особливостей залежно від організаційної форми відповідного підприємства. Ці особливості зумовлені насамперед нормами законодавства, якими встановле­но організаційні форми підприємств, та вимогами щодо порядку формування та руху власного капіталу цих підприємств.

Фінансову основу підприємства складає власний капітал, проте ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів.Вони дозволяють суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів та підвищити ринкову вартість підприємства. Таким чином застосування комбінованих джерел фінансування підвищує результативність діяльності підприємства.

Всі зарубіжні та вітчизняні економісти характеризують поняття структурри капіталу як відношення власного та позичкового капіталу підприємства і саме вона відіграє провідну роль у формуванні ринкової вартості підприємства. Цей зв’язок опосередковується показником середньозваженої вартості капіталу.

Як відомо, одним із головних завдань діяльності підприємства є максимізація рівня рентабельності власного капіталу за заданим рівнем фінансового ризику, а одним із основних механізмів реалізації цього завдання є «фінансовий леверидж», який характеризує використання запозичених засобів, що впливають на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий леверидж – це об’єктивний фактор, який виникає із появою позичених засобів у обсязі капіталу, що використовує підприємство, і дозволяє підприємству отримати додатковий прибуток на власний капітал.

Показник, який відображає рівень отримання додаткового прибутку на власний капітал за рахунок різної частини використання позикових засобів, називається ефектом фінансового левериджу і розраховується за формулою:

ЕФЛ=(1- Спп)*(КВРа-ПК)*(ЗК/ВК) (4.1)

де ЕФЛ – ефект фінансового левериджу, який полягає у прирості коефіцієнта рентабельності власного капіталу,%;

Спп – ставка податку на прибуток, що виражена десятковим дробом;

КВРа – коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів),%;

ПК – середній розмір процентів за кредит, що сплачує підприємство за використання позикового капіталу, %;

ЗК – середня сума позиченого капіталу, що використовується підприємством;

ВК – середня сума власного капіталу підприємства.

У наведеній формулі можна виділити три основні складові:

1. Податковий коректор фінансового левериджу (1 – Сnn), що показує, якою мірою проявляється ефект фінансового левериджу у зв’язку з різним рівнем оподаткування прибутку.

2. Диференціал фінансового левериджу (КВРа – ПК), що характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром процента за кредит та є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового левериджу.

3. Коефіцієнт фінансового левериджу (ЗК/ВК), що характеризує суму позиченого капіталу, який використовує підприємство, із розрахунку на одиницю власного капіталу.

Виділення цих складових дозволяє цілеспрямовано керувати ефектом фінансового левериджу у процесі фінансової діяльності підприємства.
Коефіцієнт фінансового левериджу – це важіль, що вказує на позитивний або негативний ефект, який отримується за рахунок відповідного значення його диференціалу. При позитивному значенні диференціала приріст коефіцієнта фінансового левериджу буде позитивно впливати на підвищення приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу і, навпаки, при негативному значенні диференціалу приріст коефіцієнта фінансового левериджу збільшить темп зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

Знання механізму впливу фінансового левериджу на рівень прибутковості власного капіталу і рівень фінансового ризику дозволяє цілеспрямовано управляти вартістю і структурою капіталу підприємства.

Література: [1,2,4,6,9,14,16,24]

Дата добавления: 2014-01-07