Пожежі та їх гасіння

Об’єкти комунального господарства

Щорічно відбуваються аварії на об’єктах комунального господарства. Так, у 1999 р. сталися 73 аварії на комунальних системах та очисних спорудах. В Україні в комунальному господарстві склалося критичне становище. Водопровідно-каналізаційне господарство характеризується незадовільним технічним станом споруд, обладнання, недосконалістю структури управління та нормативно-правової бази для надійного і ефективного функціонування. Без попереднього очищення у водойми скидається понад 250 м³ стічних вод за добу. Із 344 870 об’єктів водопостачання та водовідведення непридатними для подальшої експлуатації є 900, з них 250 об’єктів та 4370 км інженерних мереж перебувають у вкрай загрозливому стані.

На теплових електростанціях України 80% енергоблоків відпрацювали розрахунковий ресурс, а 48% перевищили гарантійний ресурс. Практично відпрацювали свій ресурс 40-50 тис. км електричних мереж, які введені в експлуатацію до 1970 р.

Основними причинами, що призводять до аварії на будівлях і спорудах, є низька якість проектів і виконання робіт, порушення технологічної дисципліни, знос основних фондів, недосконалість нормативної бази, недостатній контроль відповідних органів тощо.

Пожежа – це стихійне поширення горіння, яке виявляється в нищівній дії вогню, що вийшов з-під контролю людини. Пожежі можуть виникати як вражаючий фактор від світлового випромінювання ядерного вибуху при застосуванні звичайних засобів ураження і спеціальних (піреогелю, терміту та ін.). Стихійні пожежі можуть виникнути внаслідок розрядів блискавки, самозапалювання сіна і торфу, іскор із транспортних засобів, від сірника та залишеного багаття тощо. 90% пожеж виникають внаслідок дій людини і лише 7-8% від блискавок.

Горіння включає три необхідні інгредієнти: паливо, тепло і кисень – так званий пожежний трикутник. Пожежа виникає тоді, коли вони всі наявні. Достатньо вилучити один з них – і пожежа погасне. Цього можна досягти трьома способами: охолодженням вогню (видалення тепла), як правило, за допомогою води; позбавлення вогню палива; припинення допуску кисню.

Основними вражаючими факторами пожежі є:

- висока температура;

- задимлення великих районів;

- отруєння токсичними газами;

- обмеження видимості;

- негативний вплив на психіку людей.

Температура спалахування деревини дуба, сосни, буку і вільхи – 270-275⁰ С, ялини – 290⁰ С. При температурі 400 – 450⁰С процес розкладання деревини і виділення горючих газів завершується, деревина обвуглюється і при 500⁰ С горіння на її поверхні вже протікає з помітною швидкістю. Надалі температура горіння вугілля може досягати 1000⁰ С.

Великою небезпекою є дим, що обмежує видимість, затемнює рятувальні виходи, а це призводить до паніки, особливо в незнайомій обстановці. Негативно дим діє на слизові оболонки очей, носа і горла, що також заважає рятуванню.

Більшість горючих матеріалів містять вуглець, який при горінні легко з’єднується з киснем, утворюючи окис вуглецю (СО) при нестачі кисню, а при повному згоранні – вуглекислий газ (СО₂), двооксид вуглецю.

Окис вуглецю (СО) не немає запаху, густина його така сама, як густина повітря, тому може швидко поширюватися по об’ємі. При вдиханні цей газ з’єднується з молекулами гемоглобіну крові, внаслідок чого гемоглобін втрачає властивість переносити кисень до тканин організму і настає задуха (асфіксія), навіть при вдиханні чистого кисню. Через те, що газ не відчувається органами чуттів, його присутність не помічається до появи слабкості. Перші прояви отруєння людини окисом вуглецю подібні до симптомів інтоксикації алкоголем: погіршується пам’ять, втрачається свідомість. Вміст у повітрі 1,3% окису вуглецю призводить до втрати свідомості після 2-3 вдихів, а при концентрації 0,32% настає смерть через 30 хвилин.

Вуглекислий газ СО₂ також не має запаху і кольору, слаботоксичний. Зі збільшенням його кількості в повітрі зменшується вміст кисню, що веде до кисневого голодування. Вміст у повітрі СО₂ понад 3% призводить до частого глибокого дихання, при концентрації 9% - можлива втрата свідомості протягом кількох хвилин, а при концентрації 20% смерть настає через 20-30 хв.

Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють, як правило, обширні території в декілька сотень, тисяч, а в деяких випадках і мільйонів гектарів, є ландшафтні пожежі – лісові (низові, верхові, ґрунтові) і степові (польові).

Ліси і торфовища займають 10 млн га території України. 31% лісів розташовано у північному регіоні, 17% - у східному, 32% - в західному. Лісовий фонд майже на 50% складається з хвойних лісів, з яких 60% займають молодняки.

Лісові низові пожежі розвиваються в результаті згоряння хвойного підліску, живого надґрунтового покриву (мохів, лишайників, кущів, трав’янистих рослин) і мертвого надґрунтового покриву. Швидкість поширення таких пожеж невелика – 100-200 м/год, а при сильному вітрі – до 1 км/год. Низові пожежі бувають швидкі й суцільні.

Лісові верхові пожежі характеризуються тим, що згорає не тільки надґрунтовий покрив, а й полог деревостою. Вони розвиваються з низових пожеж, але можуть бути і так звані вершинні пожежі, коли згорають тільки крони дерев. Такі пожежі короткочасні. Вогонь поширюється стрибками зі швидкістю 200 - 600 м/год, а при сильному вітрі – до 5 - 25 км/год, дим темного кольору.

Торфові (ґрунтові або підземні) пожежі виникають частіше наприкінці літа як продовження низових або верхових лісових пожеж. Заглиблення низової пожежі починається біля стовбурів дерев, потім поширюється у боки зі швидкістю від кількох сантиметрів до кількох метрів на добу. Дерева при цьому повністю гинуть внаслідок оголення і обгорання кореня.

Торфові пожежі можуть виникати незалежно від лісових у районах торфорозробок і торф’яних боліт. Вогню на поверхні ґрунту при підземних пожежах немає. Виділяється тільки дим, який стелиться. На такі пожежі не впливають ні вітер, ні добові зміни погоди. Вони можуть продовжуватись місяцями і в дощ, і в сніг.

Торф містить до 25 % бітумів. Під час пожежі вони зосереджуються біля поверхні, що горить, і при її охолоджені водою цементують частинки вугілля. Як наслідок, виникає водонепроникний шар, під яким залишається тління, що можливе при невисокому вмісті кисню в повітрі. Це явище утруднює гасіння торфових пожеж, оскільки вода не може проникати до осередку пожежі.

Небезпека торфових пожеж у тому, що в процесі горіння утворюються порожнини (часто з жаром) у вигорілому торфі, в які можуть провалюватись люди, тварини і техніка.

Польові (степові) пожежі виникають на відкритій території при наявності сухої трави і достиглих сільськогосподарських культур. У суху, жарку і вітряну погоду вони поширюються зі швидкістю 25 - 30 км/год.

Під час пожеж у житлових та громадських будівлях дим і токсичні гази часто більш небезпечні для людей, ніж полум’я. Багато видів пластмаси, яку використовують в інтер’єрах, при горінні виділяє летальні дози вуглецю і хлористого водню.

У сільських населених пунктах пожежі виникають при порушенні правил поводження з вогнем, через несправність електромережі, опалювальних систем тощо. Особливо пожежонебезпечними є населені пункти з дерев’яними будинками при недостатній відстані між ними.

Дата добавления: 2014-01-07