Еволюція технічного розвитку підприємства

Техніко-технологічна база виробництва

1. Еволюція технічного розвитку підприємства

2. Сутність та структура техніко-технологічної бази підприємства

3. Виробнича потужність підприємства та чинники, що на неї впливають

4. Методи визначення виробничої потужності на підприємствах

У сучасній літературі прийнято давати визначення технології якпроцесу зміни виробничих ресурсів у потрібному напрямку з метою перетворення їх у готову основну продукцію підприємства. Технологія як елемент виробництва знаходиться в складі техніко-технологічної бази підприємства (ТТБ), що формує сукупність технічних і технологічних процесів на підприємстві. Технічна й технологічна компоненти ТТБ інтегруються в технологічний спосіб виробництва продукції в межах всього підприємства і окремих його підрозділів.

Відповідно до технологічних способів виробництва розрізняють три етапи розвитку виробничих техніко-технологічних процесів, які є основною складовою ТТБ:

1) засновані на ручній праці;

2) засновані на машинній праці;

3) засновані на автоматизованій праці.

Перший етап розвитку техніки бере початок від виникнення первіснообщинного ладу, появи найелементарніших знарядь праці, а тривав він до кінця 13-го – початку 19-го століття, тобто до появи машинного виробництва. Цей етап охоплює багато тисяч років існування людського суспільства, а притаманний йому технологічний спосіб виробництва базується на ручній праці.

Другий етап розвитку техніки тривав від появи машинного виробництва до початку сучасної НТР – із середини 50-х років XX століття. Притаманний йому технологічний спосіб виробництва базується на машинній (механізованій) праці. На цьому етапі розвитку техніки механізація праці й виробництва пройшла дві стадії.

Перша стадія механізації – це часткова механізація, тобто застосування машин (механізації) лише на окремих операціях технологічних процесів виготовлення продукції при ручному виконанні решти операцій.

Друга стадія механізації – це комплексна механізація, тобто застосування робочих машин (механізації) на всіх операціях технологічних процесів виготовлення продукції при збереженні ручної праці по управлінню машинами та їх обслуговуванню.

Третій етап розвитку техніки розпочався сучасною НТР і триває по сьогоднішній день. Притаманний йому технологічний спосіб виробництва базується на автоматизованій праці. На цьому етапі розвитку техніки виділяються дві стадії автоматизації праці й виробництва.

Перша стадія автоматизації – це часткова автоматизація, тобто автоматизоване виконання лише частини операцій технологічних процесів з виготовлення продукції при механізованому виконанні решти операцій. Автоматизоване виконання операцій здійснювалось з використанням машин – напівавтоматів і машин-автоматів.

Напівавтомат — це така робоча машина, цикл автоматичної роботи якої в кінці виконуваної операції переривається і для його відновлення необхідне втручання робітника.

Автомат – це робоча машина, цикл автоматичної роботи якої не переривається із закінченням виконання операції, тобто вона в автоматичному режимі неперервно виконує велику кількість операцій, потребуючи лише контролю й налагодження з боку робітника.

Друга стадія автоматизації — це комплексна автоматизація, тобто виконання в автоматичному режимі всіх операцій технологічних процесів виготовлення продукції, організація комплексно автоматизованих дільниць та виробничих підрозділів більшого масштабу.

Можливості комплексної автоматизації великою мірою залежать від типу виробництва. Найбільше піддається автоматизації масове виробництво, що характеризується вузькою спеціалізацією робочих місць, чіткою і стійкою спрямованістю потоків заготовок, матеріалів, деталей від одного робочого місця до іншого, а також між цехами. Масове виробництво характеризується випуском виробів з добре відпрацьованою, незмінною протягом тривалого часу конструкцією (хоча можливий випуск кількох близьких у конструктивно-технологічному відношенні модифікацій основного виробу), високою стабільністю технологічних процесів на всіх робочих місцях. Тут розвиток автоматизації йшов по шляху створення автоматичних потокових ліній (АПЛ).

Автоматична потокова лінія – це автоматична система машин, які розташовані по ходу технологічного прогресу і при відсутності безпосередньої участі робітника здійснюють у строгій послідовності та із заданим ритмом технологічні операції по виготовленню продукції. Людиною виконуються функції налагодження обладнання й контролю за його роботою.

Автоматизація серійного і дрібносерійного виробництва пов’язана з великими труднощами. Широка номенклатура продукції, малі обсяги випуску кожного її найменування та часте змінювання номенклатури зумовлюють найбільші труднощі й найбільші затрати по автоматизації в цих умовах, оскільки одночасно з автоматизацією тут необхідно забезпечити високу гнучкість виробництва.

Гнучкість виробництва– це його здатність виготовляти широку номенклатуру виробів та швидко й економічно здійснювати перехід від випуску одних до випуску інших найменувань виробів.

У відповідності з цим гнучке виробництво повинно характеризуватись такими трьома властивостями: виробляти широку номенклатуру продукції; швидко й економічно переходити від випуску одних до випуску інших найменувань виробів у межах встановленої їх номенклатури; допускати зміни номенклатури виготовлюваних виробів без зміни технологічного оснащення виробництва.

Необхідний ефект від автоматизації серійного і дрібносерійного виробництва може бути досягнутий лише в тому випадку, якщо вона буде здійснюватись комплексно, що забезпечується використанням такої основної складової технічної компоненти ТТБ підприємств цих типів виробництва, як верстати з числовим програмним управлінням (ЧПУ). Практика використання верстатів з ЧПУ на вітчизняних та іноземних підприємствах виявила їх величезні технологічні, організаційні та економічні переваги:

§ продуктивність таких верстатів порівняно зі звичайними (традиційними) вища приблизно в 3-5 разів;

§ трудомісткість переналагодження нижча на 60-70%, оскільки переналагодження верстатів полягає в заміні програми, записаної на відповідному носії;

§ значно скорочується потреба у виробничих площах;

§ знижуються затрати на технологічне оснащення;

§ зекономиться час на здійснення контрольних операцій;

§ підвищується якість продукції.

Отже, вирішення проблеми комплексної автоматизації дрібносерійного і серійного виробництва при одночасному забезпеченні його гнучкості приводить до створення гнучкого автоматичного виробництва.

Дата добавления: 2014-01-07