Банківська система України. Правовий статус Національного Банку України

Правовідносини у сфері банківської діяльності та їх суб’єкти

Банківські правовідносини – це врегульовані нормами банківського права суспільні відносини, що складаються у процесі банківської діяльності, учасники яких мають суб’єктивні права і обов’язки, гарантовані державою.

Банківські правовідносини складаються з елементів, до яких належать:

1) суб’єкти правовідносин – державні органи (НБУ), банки, клієнти банків (фізичні і юридичні особи), особливий суб’єкт – держава;

2) об’єкти – те, відносно чого виникають правовідносини, тобто фінансові активи;

3) зміст – суб’єктивні права та обов’язки учасників банківських правовідносин. Наприклад, при укладенні кредитного договору банк зобов’язаний надати клієнту певну суму грошей і має право отримати їх через певний проміжок часу з нарахуванням процентів, а клієнт зобов’язаний через певний час повернути кредит з процентами і має право вимагати від банку своєчасного надання йому грошових коштів;

4) юридичні факти – дії або події, з якими закон пов’язує настання, зміну або припинення правовідносин.

Події – це юридичні факти, настання яких не залежить від волі суб’єктів.

Дії – юридичні факти, які залежать від волі і свідомості суб’єктів (укладення договорів, подання документів тощо).

Особливістю банківських правовідносин є пряма або опосередкована участь держави в цих правовідносинах, оскільки через ці правовідносини держава здійснює грошово-кредитну політику.

Банківська система України є дворівневою і складається з Національного Банку України (верхній рівень) і банків різних видів та форм власності (нижній рівень).

Кожен елемент банківської системи України має визначені чинним законодавством України функції та повноваження. У цілому банківська система покликана забезпечити грошовий обіг країни.

Національний Банк України (НБУ) є центральним банком України, особливим центральними органом держаного управління, юридичною особою, неприбутковою організацією. Відповідно до ст. 99 Конституції України забезпечення стабільності національної грошової одиниці – гривні є основною функцією НБУ.

Окрім того, НБУ виконує такі функції:

1) визначає і проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її облік;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4) встановлює для банків та інших фінансово-кредитних установ правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів і майна;

5) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками і фінансово-кредитними установами;

6) координує і контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності й засобів захисту банківської інформації;

7) представляє інтереси України в центральних банках інших держав;

8) здійснює валютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті;

9) організує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями;

10) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі НБУ;

11) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів і здійснення операцій з ними та банківськими металами;

12) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

13) організує інкасацію і перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

14) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України.

Національний Банк України має право:

1) здійснювати всі види перевірок на місцях банків, інших фінансово-кредитних установ в Україні;

2) вимагати від банків та інших фінансово-кредитних установ проведення загальних зборів акціонерів і визначати питання, за якими мають бути прийняті рішення;

3) брати участь у роботі зборів акціонерів, засідань спостережної ради, правління і ревізійної комісії банків та інших фінансово-кредитних установ.

4) отримувати висновки незалежних аудиторів;

5) вживати заходи впливу.

Керівними органами НБУ є Рада НБУ і Правління НБУ.

Рада НБУ складається з 14 осіб, 7 з яких призначає Президент України, 7- Верховна Рада України. Строк повноважень членів Ради НБУ становить 7 років, крім голови НБУ, який входить до Ради НБУ на строк здійснення ним повноважень за посадою. Голова Ради НБУ та його заступник обираються Радою НБУ строком на 3 роки. Повноваження призначеного складу Ради НБУ достроково припиняються у разі оголошення їй недовіри Президентом України або Верховною Радою України у зв’язку з тим, що виконання основних засад грошово-кредитної політики за підсумками року не забезпечило стабільність грошової одиниці України.

Керівним органом НБУ є також Правління. Очолює правління Голова НБУ. Його заступники входять до складу Правління за посадою. Голова НБУ призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України строком на 5 років. Він керує діяльністю НБУ, головує на засіданнях правління, одноосібно несе відповідальність за діяльність НБУ. Директори департаментів НБУ призначаються і звільняються з посади головою НБУ.

До системи НБУ входять:

1) центральний апарат;

2) філії (територіальні управління);

3) розрахункові палати;

4) банкнотно – монетний двір;

5) фабрика банкнотного паперу;

6) державна скарбниця України;

7) центральне сховище;

8) спеціалізовані підприємства;

9) банківські навчальні заклади.

Працівники НБУ є державними службовцями.

НБУ підзвітний Президенту України і Верховній Раді України.

Підзвітність означає:

1) призначення на посаду і звільнення з посади голови НБУ, членів Ради НБУ;

2) доповідь Голови НБУ Верховній Раді України про діяльність НБУ;

3) надання Президентові України і Верховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.

Дата добавления: 2014-01-07