Правове регулювання валютних операцій банків

Правове регулювання грошового обігу і відносин з клієнтами

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ і договорами (угодами) між клієнтом і банком.

Для здійснення банківської діяльності банки відкривають і ведуть банківські рахунки для юридичних і фізичних осіб у гривнях та іноземній валюті за певними правилами з дотриманням установлених НБУ вимог.

Правове регламентування банківського рахунка здійснюється на основі великої кількості нормативно-правових актів, що належать до різних галузей законодавства України.

Інститут банківського рахунка включає в себе:

1) сукупність правових норм, що регламентують зміст, мету банківського рахунка, пов'язані з ним права й обов'язки різних осіб, систему відносин, що виникають у зв'язку з банківським рахунком;

2) договір банківського рахунка як угоду про встановлення цивільних прав і обов'язків клієнта і банка;

3) реальні правовідносини, що встановлюються між сторонами договору банківського рахунка, а також здійснювані за рахунком операції.

Коло осіб - потенційних клієнтів банку - необмежене. Та сама особа може відкрити в одному банку кілька рахунків, крім того, ця ж особа має право відкривати рахунки в інших банках.

Здійснюються розрахунки в готівковій і безготівковій формах відповідно до умов установленими нормативно-правовими актами Національного Банку України.

При здійсненні безготівкових розрахунків можуть використову­ватися наступні види платіжних документів: платіжне доручення, платіжна вимога, меморіальний ордер, розрахунковий чек, акредитив, вексель, платіжна картка.

Розрахунки готівкою підприємств між собою, з підприємцями і фізичними особами можуть здійснюватися як за рахунок коштів, що одержуються з кас банків, так і за рахунок готівкового виторгу. При цьому підприємства, що мають рахунки в банках і здійснюють операції в готівковій формі, можуть зберігати у своїй касі гроші в межах визначеного ліміту.

Припинення договірних відносин банку з клієнтом містить у собі два етапи - розірвання договору і закриття рахунку. Рахунок закривається тільки після розірвання договору, а залишок грошей на рахунку видається клієнту або за його бажанням перераховується банком на інший рахунок.

З розвитком зовнішньоекономічної діяльності незалежної України однією з нагальних проблем, що виникли в нашій країні, є завдання формування нової валютної політики. Тому вже з 1992 р. Україна почала розробляти нове валютне законодавство.

Правові акти, що регламентують операції з валютою та іншими валютними цінностями, містять норми конституційного, адмініст­ративного, цивільного, фінансового права. Вони здебільшого мають імперативний характер, не допускають ніяких відступів від правил, що містяться в них, тобто засновані на владному методі регулювання відносин.

Основними джерелами права у валютному законодавстві України є Конституція України, Митний кодекс України, Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інші закони. У сфері регулювання валютних відносин можуть застосовуватися і міжнародні угоди, учасником яких є Україна. Однак у вузькому розумінні валютне регулювання визначається правилами банківського обслуговування клієнтів з приводу валюти і валютних цінностей.

Поняття "валютні цінності" містить в собі наступні компоненти:

1) валюта України - грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що знаходяться в обороті і є законними платіжними засобами на території України;

2) платіжні документи та інші цінні папери (акредитиви, облігації,

векселі, акції, банківські гарантії, інші фінансові й банківські документи);

3) іноземна валюта - грошові знаки у вигляді банкнот,

казначейських білетів, монет, що знаходяться в обігу і є законними платіжними засобами у відповідній іноземній державі чи групі держав;

4) платіжні документи (цінні папери) в іноземній валюті чи інших монетарних металах;

5) монетарні метали - золото і метали платинової групи в особливому вигляді і стані (з наявністю державного клейма).

Валютне регулювання являє собою сукупність законодавчих норм і економічних заходів, що реалізуються державою та її органами з метою формування та удосконалення національної валютної системи країни з урахуванням принципів світової валютної системи, забезпечення валютної стабільності і формування ефективного механізму взаємин з іншими країнами.

Згідно з діючим законодавством України до валютних операцій відносяться:

1) операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, здійснюваних резидентами у валюті України;

2) операції, пов'язані з використання валютних цінностей у міжнародному обороті як засобу платежу, з передачею заборгованості та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

3) операції, пов'язані з ввозом, переказом і пересиланням на територію України, а також за її межі валютних цінностей.

Здійснення деяких валютних операцій вимагає індивідуальної ліцензії НБУ, а саме:

1) ввіз, переказ і пересилання за межі України валютних цінностей (за винятком вивозу фізичними особами валюти на суму, визначену НБУ, вивозу іноземної валюти фізичними особами іноземної держави, що раніше була завезена ними на законних підставах);

2) ввіз, переказ, пересилання в Україну валюти України;

3) надання і одержання резидентами кредитів у національній валюті, якщо терміни й суми таких кредитів перевищують встановлену законодавством межу;

4) використання іноземної валюти в Україні як засобу платежу і як засобу застави;

5)розміщення валютних цінностей на рахунках і в депозитах за межами України;

Метою валютного контролю є забезпечення дотримання валютного законодавства України при здійсненні валютних операцій.

Основними напрямками валютного контролю є:

1) визначення відповідності проведення валютних операцій чинному законодавству і наявності необхідних для їхнього проведення ліцензій (дозволів);

2) перевірка виконання резидентами зобов'язань в іноземній валюті перед державою, а також зобов'язань з продажу іноземної валюти на внутрішньому ринку України.

Дата добавления: 2014-01-07