Організаційна структура національної економіки

Розподіл населення (%) за рівнем середньодушових загальних доходів у місяць1, грн.

Соціально-економічна структура

Соціально-економічна структура відображає розподіл національної економіки за формами власності та за рівнем доходів населення.

Від форм власності, що утвердились у суспільстві, залежать форми розподілу, обміну та споживання. Право на власність визначає можливість доступу певних класів, верств і груп у суспільстві до використання усіх факторів виробництва, їхній соціальний статус та рівень доходів.

У національній економіці переважає приватна власність, що є однією з головних ознак її ринкового характеру. Так, починаючи з 1997 р. (закінчення масової приватизації), питома вага підприємств та організацій у приватній власності становила понад 84 % та мала сталу тенденцію до збільшення.

Іншою характеристикою соціальної структури економіки є співвідношення, які визначають розподіл доходів серед населення.

По-перше, людина і її розвиток є найважливішою сферою суспільного прогресу, а підвищення рівня її добробуту має бути головною метою економічного розвитку будь-якої країни.

По-друге, питання розподілу доходів є зворотною стороною проблеми створення ефективного попиту. Занадто велика диференціація доходів породжує неефективний попит, тим самим гальмуючи темпи економічного зростання. В Україні процеси диференціації доходів відбувалися на тлі значного зниження реальних доходів населення. Частка населення із середньодушовими грошовими витратами, нижчими рівня забезпечення прожиткового мінімуму, хоча й має тенденцію до зниження та й досі ще залишається на рівні слаборозвинутих країн.

Таблиця 13.1

до 300,0	94,2	86,6	80,9	76,5	68,0	51,9	29,2	19,7	3,7	0,9	0,5	0,2
300,1–480,0	5,8	13,4	19,1	23,5	32,0	48,1	34,9	32,2	17,9	6,1	4,3	2,0
480,1–660,0	…	…	…	…	…	…	18,8	23,0	28,9	15,0	12,5	6,5
660,1–840,0	…	…	…	…	…	…	17,1	25,1	21,2	19,5	19,0	13,0
840,1–1020,0	…	…	…	…	…	…	…	…	28,3	18,2	18,3	17,0
1020,1–1200,0	…	…	…	…	…	…	…	…	…	12,7	13,9	16,9
1200,1–1380,0	…	…	…	…	…	…	…	…	…	9,3	9,7	12,6
1380,1–1560,0	…	…	…	…	…	…	…	…	…	5,9	6,7	9,1
1560,1–1740,0	…	…	…	…	…	…	…	…	…	3,7	5,1	5,7
1740,1–1920,0	…	…	…	…	…	…	…	…	…	2,6	2,9	4,6
понад 1920,0	…	…	…	…	…	…	…	…	…	6,1	7,1	12,4

¹ У 1999–2006рр. в якості критерію диференціації застосовувався показник „середньодушові сукупні витрати”.

Ринкова організація національної економіки відображається у пропорціях між:

- інституційними секторами (секторна структура);

- показниками концентрації виробництва (структура бізнесу);

- співвідношенням організаційно-правових форм господарювання у підприємницькому секторі.

Секторна структура. Узагальнено ринкова економіка може бути зображена у вигляді інституційних секторів. Методологічною основою секторного поділу економіки є Система національних рахунків (СНР), прийнята міжнародними організаціями у 1993 р.

Відповідно до СНР виділяють такі інституційні сектори економіки: нефінансові корпорації, фінансові корпорації, сектор загального державного управління, сектор домашніх господарств, некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.

З даних таблиці 13.2 видно, що найбільша питома вага у виробництві валової доданої вартості[3] припадала на нефінансові корпорації і залишалася відносно стабільною на рівні 2/3 ВВП країни. У той же час стрімко розвивалися фінансові корпорації (кредитні установи та страхові компанії). Такі тенденції є цілком природними для розвитку ринкової економіки, адже фінансовий сектор в економіці України ще й досі залишається недостатньо розвинутим для формування власного потужного інвестиційного ресурсу.

Таблиця 13.2

Структура виробництва валової доданої вартості
за інституційними секторами економіки (% до ВВП)

Сектори економіки
Нефінансові корпорації	67,3	66,2	65,9	65,6	63,4	62,4
Фінансові корпорації	2,1	3,1	6,8	5,3	8,3	8,3
Сектор загального державного управління	12,5	13,5	13,6	15,5	15,1	17,5
Домашні господарства	17,7	17,2	14,5	15,7	17,1	17,7
Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства	1,6	1,5	1,1	0,6	0,5	0,5
Оплата послуг фінансових посередників	– 1,2	– 1,5	-1,7	-2,7	-4,4	-6,4

Структура бізнесу. Відповідно до чисельності працівників і обсягів господарського обороту підприємства (незалежно від форм власності), воно може бути віднесеним до категорії малих, середніх або великих підприємств.

Відповідно до Господарського кодексу України від 16.01. 2003 р. № 436-ІV малими підприємствами визнаються новостворювані та діючі підприємства незалежно від форм власності, в яких середня облікова чисельність працівників за звітний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом НБУ. Великими підприємствами визнаються за законодавством України такі, в яких середньооблікова чисельність працівників за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн. євро. Решта підприємств належать до середніх.

Структурування економіки за ознаками величини її інституційних одиниць дає можливість зробити висновок про ступінь концентрації виробництва. В економіці будь-якої країни процеси концентрації і деконцентрації виробництва відбуваються одночасно. В одних сферах чи видах діяльності переважають процеси укрупнення підприємств, в інших, навпаки, — диференціації. Те саме стосується і процесів концентрації капіталу та робочої сили. Тому при оцінці структури бізнесу національної економіки можна говорити лише про ступінь переважання одного з них.

Зрушення в структурі бізнесу в Україні характеризуються ознаками деконцентрації виробництва та децентралізації капіталу. Більшу частину обсягу валового внутрішнього продукту, як за показниками випуску, так і валової доданої вартості, виробляють великі підприємства. На великих підприємствах працює більше половини працівників. На них припадає й переважна частина вартості основних засобів. Проте питома вага великих підприємств у структурі бізнесу неухильно скорочується за всіма показниками.

Таблиця 13.3

Дата добавления: 2014-01-07