Структура інформаційних систем

Для розв'язання за допомогою обчислювальної техніки будь-якої економічної задачі необхідно створити певні умови. Ця проб­лема вирішується розробкою і впровадженням різних видів за безпечення визначених державним стандартом з упровадження інформаційних технологій. За час виникнення і розвитку ІС в економіці мали різну структуру цих компонентів, яка значною мірою залежала від техніко-експлуатаційних характеристик об­числювальної техніки, що в той чи інший період використовува­лася для автоматизації економічних задач.

Комп'ютерні інформаційні системи належать до класу склад­них систем, які містять у собі багато різноманітних елементів, що взаємодіють. Тому при створенні комп'ютерних ІС потрібно ви­значати їх структуру.

Загалом під структурою комп'ютерної ІС розуміють характе­ристику внутрішнього стану системи, опис постійних зв'язків між її елементами.

При описуванні ІС використовують кілька видів структур, які різняться типами елементів та зв'язків між ними, зокрема функ­ціональні, технічні, організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні структури.

Функціональна структура — це структура, елементами якої є підсистеми (компоненти), функції ІС або її частини, а зв'язки між елементами — це потоки інформації, що циркулює між ними під час функціонування ІС.

Технічна структура — це структура, елементами якої є облад­нання комплексу технічних засобів ІС, а зв'язки між елементами відбивають інформаційний обмін.

Під організаційною розуміють структуру, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв'язки між елементами -інформаційні, субпідрядності та взаємодії.

Документальна структура — це структура, елементами якої є неподільні складові і документи ІС, а зв'язки між елементами -взаємодії, вхідності і субпідрядності.

Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв'язки між алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних ма­сивів.

У програмній структурі зв'язки між елементами також реалі­зуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структу­ри є програмні модулі.

Інформаційна структура - - це структура, елементами якої є форми існування і подання інформації у системі, а зв'язки між ними — операції перетворення інформації в системі. Елементами інформаційної структури можуть бути також інформаційні маси­ви, а зв'язками — операції роботи з масивами: ввід, коригування, перегляд, знищення і т. ін.

Глибина розподілу інформаційної системи, тобто склад і зміст її елементів можуть суттєво різнитися залежно від мети, постав­леної перед конкретною інформаційною системою. Крім того, склад елементів за інших однакових умов залежить від сфери дії ІС.

Повної і загальноприйнятої класифікації елементів ІС досі не існує. Але практика їх функціонування показує, що майже в усіх ІС вирізняють такі елементи, як «функція ІС» і «компонент (під­система) ІС».

Функція ІС - це сукупність дій інформаційної системи, яка спрямована на досягнення зазначеної мети. Перелік функцій кон­кретної ІС залежить від сфери її діяльності, об'єкта управління, призначення її та ін. Наприклад, в інформаційній системі управ­ління фінансами країни виокремлюють дві основні функції: пла­нування бюджету і виконання бюджету.

Компонент (підсистема) ІС - - це її частина, що виділена за зазначеною ознакою або сукупністю ознак і розглядається як єдине ціле. Компоненти комп'ютерної системи за своїм призна­ченням передусім поділяються на забезпечувальні і функціональ­ні. Забезпечувальні містять у собі організаційне, методичне, тех­нічне, математичне, програмне, інформаційне, лінгвістичне, пра­вове та ергономічне забезпечення.

До організаційного забезпечення належить сукупність докумен­тів, що описують технологію функціонування ІС, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одер­жання конкретних результатів під час функціонування ІС.

Для забезпечення функціонування ІС необхідно мати ряд ре­сурсів і обов'язково предмети праці, засоби праці і працю (труд). Роль перших в ІС належить інформації (інформаційне забезпе­чення), яка відіграє також роль продукту праці. Засобами праці є різні технічні засоби ІС, які виконують функції технічного забез­печення. Така сама функція покладена певною мірою й на засоби математичного та програмного забезпечення. Що ж до самої пра­ці, то, природно, кадри спеціалістів також потрібні будь-якій ІС.

Інформаційне забезпечення містить у собі не лише інформа­ційні ресурси як предмет праці та інформацію як продукт праці, а й засоби і методи ведення усієї інформаційної бази - - об'єкта управління. До Інформаційного забезпечення належать методи класифікації і кодування інформації, способи організації норма­тивно-довідкової інформації, побудови банків даних, зокрема по­будови та ведення інформаційної бази і т. ін.

Технічне забезпечення об'єднує сукупність усіх технічних за­собів, використовуваних під час функціонування системи.

До математичного забезпечення віднесено сукупність мате­матичних методів, моделей і алгоритмів розв'язування задач, які застосовуються в ІС; моделі та алгоритми, що входять до цього забезпечення як інструмент подальшої розробки програмних за­собів. Моделі системи управління та об'єкта автоматизації нале­жать, здебільшого, до організаційного забезпечення.

Програмне забезпечення являє собою сукупність програм на носіях даних і програмних документів, які призначені для відла-годження, функціонування і перевірки роботоздатності ІС.

Лінгвістичне забезпечення містить сукупність засобів і правил для формалізації природної мови, які використовуються для спіл­кування користувачів та експлуатаційного персоналу ІС із ком­плексом засобів автоматизації під час функціонування ІС.

До правового забезпечення належить сукупність правових норм, які регламентують правові відносини під час функціонування ІС та юридичний статус результатів такого функціонування.

Методичне забезпечення містить у собі сукупність докумен­тів, які описують технологію функціонування ІС, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одер­жання конкретних результатів під час функціонування ІС.

Ергономічне забезпечення ІС являє собою сукупність засобів і методів, які створюють найсприятливіші умови праці людини в ІС, умови для взаємодії людини та ЕОМ.

Функціональний підхід до структури ІС дає змогу виокремити підсистеми (компоненти) в разі різного визначення поняття «функ­ція управління». Найбільшого поширення набуло створення функ­ціональних підсистем за ознакою управління об'єктами (елемен­тами) виробничого процесу і за ознакою стадій управління.

Так, у першому випадку формуються функціональні підсис­теми, наприклад управління технічною підготовкою виробницт­ва, основним виробництвом, допоміжним виробництвом, матері­альними та трудовими ресурсами і т. ін.

В інформаційних системах органів загальнодержавного управ­ління і невиробничої сфери така структура пов'язана з функція­ми, які виконуються установами. Наприклад, в автоматизованій системі державної статистики (АСДС) передбачені функціональ­ні підсистеми статистики промисловості, сільського господарст­ва, капітального будівництва і т. ін. У функціональній структурі АСДС неначе повторюється склад функціональних підрозділів Держкомітету статистики України.

У другому випадку з позицій стадій управління виділяються функціональні підсистеми прогнозування, перспективного пла­нування, оперативного управління, бухгалтерського обліку і т. ін.

Перелік таких функціональних підсистем у різних ІС неодна­ковий. Певною мірою це пояснюється відсутністю єдиного по­гляду на склад функцій управління в народному господарстві.

Що ж до призначення будь-якої функціональної підсистеми ІС, то воно єдине - розв'язування економічних задач прийняття управлінських рішень, що базується на результатах обробки даних.

Задача в комп'ютерній ІС або задача обробки даних визнача­ється як функція чи її частина, що являє собою формалізовану сукупність автоматичних дій, виконання яких приводить до ре­зультатів заданого виду. Наприклад, задачею в АСУП може бути нарахування відрядної заробітної плати бригаді, облік розрахун­ків з постачальниками сировини, облік валютних операцій і т. ін.

Задачі, що розв'язуються в комп'ютерних інформаційних сис­темах, мають ряд характерних особливостей, які впливають на технологію автоматизованої обробки даних.

1. Інформаційний взаємозв'язок, який виявляється в тому, що
результати розв'язування одних задач є вхідними даними для розв'я­
зування інших. Ця особливість впливає на склад та зміст інформа­
ційної бази комп'ютерної системи, потребуючи також вибору спо­
собів і методів нагромадження та зберігання інформації в системі.

2. Масовість та груповий характер вирішення. Як правило, еко­
номічні розрахунки виконуються через певний термін, причому ви­
значається не один, а група взаємозв'язаних економічних показни­
ків. Ця особливість впливає на структуру алгоритмів розв'язування
задач, а також на склад та зміст програмного забезпечення систем.

3.

Потреба багатоваріантного розв'язування. Це стосується за­
дач прогнозування, планування та прийняття рішень. Саме тому в
комп'ютерній системі мають бути передбачені відповідні спеціальні
інструментальні та апаратні засоби, наприклад база моделей
для задоволення згаданої потреби.

4.

5. Чітко регламентовані терміни подання вхідних даних і ре­
зультатів розв'язування задач, а також вимоги до точності вхід­
них даних і результатів розв'язування задач. Тому при створенні
комп'ютерної ІС необхідно вирішувати питання контролю інфор­
мації на всіх етапах її переробки (перетворення).

6. Постійні зміни складу економічних показників та методик
їх розрахунку. Ця особливість впливає на склад та зміст програм­
ного забезпечення, особливо на прикладну його частину.

З огляду на різноманітність розв'язуваних у комп'ютерних інфор­маційних системах задач потрібна їх класифікація. Класифікацію задач обробки даних за шістьма основними ознаками, які найчасті­ше застосовується у спеціальній літературі, наведено на рис. 2.6.

За функціями управління розрізняють планові, облікові, конт­рольні задачі, задачі нормування показників, складання звіт­ності і т. ін.

За характером перетворення інформації задачі в ІС поділяються на обчислювальні, імітаційні, підтримки прийняття рішень.

За роллю у процесі управління розрізняють інженерно-техніч­ні, економічні та інформаційно-довідкові задачі.

За математичною суттю задачі комп'ютерної ІС поділяються на оптимізаційні, прямого розрахунку та інформаційно-пошукові.

Оптимізаційні задачі розв'язуються пошуком одного рішення серед багатьох можливих варіантів. Вони характеризуються склад­ною методикою розрахунків (що зумовлює необхідність викори­стання різноманітних моделей), а також відносно невеликими об­сягами вхідних даних.

В основній своїй масі задачі сучасної комп'ютерної ІС нале­жать до задач прямого розрахунку.' Для них характерні великі розміри та складність вхідних даних, проста методика розрахун­ку й одноваріантність розв'язування.

Інформаційно-пошукові задачі, тобто задачі типу «запитан­ня - відповідь» характеризуються складною методикою розра­хунку та значними обсягами вхідної інформації.

За можливістю формалізованого опису задачі ІС поділяються на формалізовані та неформалізовані. Розв'язування перших мо­жна описати у вигляді математичних формул та залежностей, а щодо других цього зробити не можна.

За регулярністю розв'язування задачі ІС поділяються на сис­тематичні, епізодичні та випадкові.

Дата добавления: 2014-01-07