Системи обліку країн світу

Існують різні методи представлення звітності, які застосову­ються міжнародними компаніями. Вони відрізняються за країнами, їх застосування залежить від того, для кого призначається бухгал­терська інформація – для акціонерів, інвесторів чи держави в особі податкових органів.

Існують різноманітні способи ведення обліку, що діють в різ­них країнах. Причинами відмінностей в облікових системах країн є соціально-економічні, політичні та географічні фактори.

До соціально-економічних факторів належать:

- характер розвитку ринків капіталу;

- кількість інвесторів і кредиторів;

- участь країни в міжнародних ринках капіталу;
- рівень інфляції;

- загальний рівень освіти;.

- типи законодавчих систем.

Так, ринки цінних паперів особливо розвинуті у СІЛА і Вели­кобританії. Тому для більшості великих інвесторів необхідна постій­на та повна інформація про діяльність компаній для прийняття рі­шень про інвестування. У Німеччині і Японії історично сильні пози­ції банків при кредитуванні компаній. Інформація про діяльність ком­панії орієнтована перш за все на них. У Франції та Швеції орієнтація облікової інформації пов'язана із задоволенням вимог держави.

У цілому, в слабо розвинутих країнах облікові системи більш прості як наслідок невеликих розмірів підприємств і невисокого рівня освіти. У високо розвинутих країнах облікова інформація більш складніша, що відображає різноманітну економічну реаль­ність.

Облікові системи експортуються так, як і інші товари. Вплив облікових правил однієї країни на облікові правила іншої країни може бути обумовлений політичною та економічною залежністю країни, її географічним положенням. Так, облікова система Індії близька до англійської, що є наслідком тривалої колоніальної за­лежності Індії від Великобританії; облікова система Канади зна­ходиться під сильним впливом американської практики ведення обліку через географічне положення цих країн.

Хоча абсолютно однакових систем обліку в країнах немає, виділяють 3 основні групи країн, що дотримуються однотипних підходів до побудови систем обліку:

1. Англо-американська модель (Великобританія, США, Ні­дерланди, Канада, Австралія та ін.).

2. Континентальна модель (Німеччина, Австрія, Франція, Швейцарія, Італія).

3. Південно-американська модель (Бразилія, Аргентина, Чилі та ін.).

Англо-американська модель функціонує в умовах розви­нутого фінансового ринку. Облік орієнтований у першу чергу на потреби інвесторів і кредиторів. У країнах, які використовують цю модель, принципи та правила ведення обліку та складання звітності регулюються національними загальноприйнятими стандартами, що розробляються незалежними професійними організаціями бухгал­терів, а не встановлюються національним законодавством.

У США такими стандартами є Загальноприйняті принципи обліку (ГААП), у Великобританії - Закон про компанії, Положення про стандартну практику ведення обліку і низка інших документів, які інколи називають Загальноприйнятою практикою обліку. В Канаді бухгалтерські стандарти оформляє Комітет з досліджень у галузіі бухгалтерських стандартів.

Таким чином, у країнах з даним типом ведення обліку існує ба­гато варіантів обліку в межах професійно загальноприйнятої бухгалтерської методології.

Континентальна модель бухгалтерського облік}', яка має юри­дичну основу, орієнтована на державні інтереси оподаткування та макроекономічне планування громадських ресурсів. Бухгал­терські стандарти затверджуються законодавче і вони обов'язкові для виконання. Однорідність досягається єдиним планом рахунків і затвердженою методологією фінансової звітності. Професійні організації бухгалтерів тут відіграють меншу роль, ніж у Велико­британії і США. Таким чином, у країнах з континентальною мо­деллю обліку превалює державна методологія.

Південноамериканська модель бухгалтерського обліку орієн­тована на податкові державні інтереси, тому бухгалтерський облік законодавчо уніфікований. Особливістю бухгалтерських стандар­тів є розкриття методології бухгалтерського обліку в умовах інфляції.

Останнім часом зародилась ісламська модель бухгалтерського обліку, але вона ще недостатньо представлена фінансовою звіт­ністю на міжнародному рівні.

Наявність різних підходів до формування систем обліку усклад­нює аналіз стану підприємств, що знаходяться в різних країнах. Якщо ТНК мають філії або дочірні компанії в одній із наведених груп країн, то отримані підсумки їх діяльності можуть бути незіставними. Тому багато компаній, що прагнуть залучити іноземних інвесторів або здійснювати консолідацію фінансової звітності в єдиній валюті, паралельно з прийнятими нормами обліку у країні використовують міжнародні стандарти обліку (МСБО).

Основні завдання МСБО - гармонізація і прийняття стан­дартів, що дозволяють збільшити схожість практики ведення бух­обліку в різних країнах.

Міжнародні стандарти обліку (International Accounting Standards - IAS) - документи, що визначають загальний підхід до складання фінансової звітності й пропонують варіанти обліку окремих засобів або операцій підприємства.

МСБО не є обов'язковими й мають рекомендаційний характер. Унаслідок розвитку та й прискорення інтеграційних процесів у світі, ці стандарти відіграють все більшу роль як найзручніший засіб спілкування між підприємствами різних країн. Крім самих стан­дартів, до складу міжнародних стандартів входять ще й Концеп­туальні основи підготовки та подання фінансової звітності.

Дата добавления: 2014-01-07