Міфи євроантлантичної інтеграції

Після Бухарестського саміту НАТО в квітні 2008 на інформаційне поле України буквально обрушилася лавина ідеологічних конструкцій і міфів, поширюваних політиками правого толку. Йдеться про тих перевагах, які нібито дає членство в НАТО. При уважнішому аналізі виявляється, що багато хто з цих конструкцій є або вигадкою, або явно перебільшені.

Розглянемо найпоширеніші з них.

Міф перший: До Євросоюзу не можна вступити без НАТО. Всі країни, які вступили в ЄС, вступили спочатку в НАТО

Це далеко не так. Нинішня назва ЄС з'являється в 1992 році, після підписання Маастріхтського договору. Але і тоді не всі члени ЄС були одночасно і членами НАТО. Як, наприклад, Ірландія (увійшла в 1970-х роках в ЄС). У 1995 році в ЄС вступає ціла група нейтральних країн (Австрія, Фінляндія, Швеція). У 2004 році в ЄС вступають Мальта і Кіпр, які так само не є членами НАТО. Нейтральна Швейцарія заявила про свою готовність до вступу в ЄС, і, зі всією пошаною до молдавських правих, ми не думаємо, що Швейцарію спочатку змусять вступити в НАТО. Тобто вступити в ЄС можна і на основі нейтралітету. До цих пір існують "флангові" країни НАТО, що не входять в ЄС, - Норвегія, Ісландія, Туреччина. У Норвегії немає бажання населення, для Туреччини, яка є членом НАТО з 1952, немає бажання самого ЄС. І НАТО нічим допомогти не може. Аби зрозуміти всю абсурдність твердження, що НАТО є "паровозом" для вступу в ЄС, потрібно порівняти час вступу в НАТО і в ЄС. Інколи різниця між вступом в НАТО і вступом в ЄС складала 40 років. Наприклад, Португалія вступила в НАТО в 1949, а в ЄС - в 1986, разом з Іспанією, яка вступила в НАТО лише в 1982. Греція вступила в НАТО в 1952, в ЄС - лише в 1986. При цьому Канада і США, будучи членами НАТО, не є членами ЄС, а входять в іншу організацію - НАФТА.

Міф другий: Критерії членства в НАТО і в ЄС - ідентичні

Ця істина вірна лише частково. Для вступу в ЄС існують дуже жорсткі "Копенгагенські критерії", відповідно до яких потенційна країна-член зобов'язана:

1. Забезпечити стабільність інститутів, що гарантують демократію;

2. Володіти працюючою ринковою економікою і здатністю справлятися з тиском конкуренції ринковими способами в рамках Союзу;

3. Прийняти загальні правила, стандарти і політику, складові основу законодавства ЄС;

4. Мати юридичні і адміністративні структури, сприяючі прийняттю і впровадженню європейського права.

Для інтеграції в НАТО найважливішою умовою є реформи сфери національної безпеки, правоохоронної системи і армії. Це передбачає посилення цивільного контролю над військовими структурами, збільшення витрат держави на оборону і реформу освіти, навчання і бойової підготовки військовослужбовців. У даній ситуації ринкова економіка, правова держава є умовами другорядними, вони цікаві постільки, поскільки забезпечують ресурси для військових потреб. Але найголовніше це участь в миротворчих і військових операціях НАТО. Наприклад, військові сили Албанії і Македонії входять до складу Сил стабілізації в Боснії і Герцеговині, а також Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані, Іраку, Лівані. Цим і пояснюється, що найбідніша країна Європи - Албанія в 2008 році на Бухарестському саміті була запрошена в ряди Альянсу.

Міф третій: НАТО - це співтовариство демократії, що підтримує демократію у всьому світі

А як щодо Туреччини, в якій до цих пір порушуються права курдів, не признається геноцид вірмен, існує поліцейське і судове свавілля, розгул корупції і фактично встановлений контроль військових над політичними процесами? А Греція 1970-х років, в якій стався переворот "чорних полковників", що встановили військову диктатуру в країні? При цьому ніхто усередині НАТО особливо із цього приводу не обурювався. На відміну від поборників прав людини, ми не хочемо заглиблюватися в аналіз дотримання керівництвом НАТО міжнародного права, коли в 1999 році, всупереч відсутності санкції ООН, почалося бомбардування Сербії. Правда, в тому ж році на саміті НАТО у Вашингтоні Хавьер Солану заявив, що для оголошення війни і захисту країн НАТО не вимагається санкції ООН. Пізніше за США і Великобританія, члени НАТО, без санкції ООН розв'язують війну в Іраку. У 2003 НАТО вплутується у війну в Афганістані. Хто наступний?

Міф четвертий: НАТО приносить інвестиції і економічне процвітання

Не порівнюватимемо рівень життя нейтральних країн і членів НАТО. Це явно не на користь Альянсу. Але приклад. У Киргизії є військова база США в Манасе, що рівноцінно присутності НАТО. Проте припливу інвестицій і бурхливого економічного зростання щось не видно. Коли ж говорять про зв'язок між інвестиціями і вступом в НАТО, "забувають" про декілька принципових моментів. Перше. Всі ці країни вже були членами СОТ, тобто вже володіли "діловою репутацією". Друге. Вони вже володіли статусом асоційованого членства в ЄС, що і було головним чинником інвестицій. А то, що інвестиції збіглися з приєднанням до НАТО, всього лише специфіка бізнесу - йому завжди потрібний час. Третє. Дані країни були членами різних економічних блоків, типа CEFTA, які теж були щонайпотужнішою стимул-реакцією для залучення інвестицій. На наш погляд, ті ж самі гарантії безпеки дає і статус міжнародно визнаного нейтралітету, оскільки в цьому випадку гарантії виходять від всіх найбільших гравців, а не лише від декількох, між якими до того ж немає єдності. Молдавії потрібно розширити торгівельні преференції від ЄС, особливо по цукру і вину, що приведе до помітного зростання експорту. Адже лише за декілька місяців 2008 років після здобуття преференцій експорт Молдавії виріс на 30%!

Міф п'ятий: Вступ в НАТО створить ефективні механізми "витискування" Росії з Придністров'я

Росія 1999 років, територіально роздроблена, така, що знаходиться у фінансовій кабалі в Заходу, роздавала свої надра і поклади газу і нафти західним корпораціям, підписала Стамбульські угоди, це не Росія 2008 років. Сьогодні це країна, що оголосила про свій вихід з ДОВСЕ, що має бурхливе економічне зростання і що займає лідируючі позиції в світі по експорту зброї, вуглеводнів і так далі Росія повністю розрахувалася з Паризьким Клубом кредиторів, стала членом клубу Великої вісімки, проводить модернізацію економіки і армії, об'єднала Російську Православну Церкву, виграла право на проведення зимової олімпіади в 2014 році в Сочі, виграла Суперкубок УЄФА, Євробачення і так далі Тому ніхто сьогодні на Заході не хоче псувати відношення з Росією, з якою, як стверджує той же Кальман Міжей, в Заходу немає серйозних протиріч по принципах вирішення придністровського конфлікту. До того ж, Росія ясно дала зрозуміти, що має в своєму розпорядженні достатні ресурси для консервації існуючого положення в Придністров'ї. Захід, у свою чергу, постійно підкреслює безальтернативність переговорної дороги придністровського врегулювання.

Міф шостий: Вступ в НАТО неминуче, оскільки Україна практично стала членом НАТО

Це знову далеко не так. Україна не лише не вступила, але навіть і не приєдналася до Плану дій відносно здобуття членства в НАТО. Можливо, Україна отримає "зелене світло" в грудні 2008 року. Але дана програма може розтягнутися на 5, 10, і навіть на 15 років. Та і взагалі незрозуміло, як Україна може добитися вступу, коли більшість населення проти НАТО, а для вступу потрібний референдум. Більш того, головний критерій - це політична стабільність і відсутність конфліктів з сусідами. А ось тут в України і з Росією, і з Румунією (острів Зміїний), і з Молдавією (делімітація кордону, власності) проблем хоч відбавляй. Але які наслідки принесе вступ в НАТО для України?

1) Як мінімум роздроблення країни і глибока економічна криза. А якщо Росія підніме ціну на газ до 250 доларів за 1000 кубометрів, все це може просто зруйнувати українську економіку. Росія до того ж може не відновити в 2009 році Договір про дружбу і співпрацю з Україною і відмовитися визнати її територіальну цілісність, тобто приналежність Україні Криму і східних областей.

2) Слідством всього вищевикладеного може стати громадянська війна, перетворення країни в "пояс нестабільності". І навіть якщо все буде нормально, це не означає, що для Молдавії все зумовлено і між членами НАТО не може бути нейтральної країни. Адже навіть вступивши в План дій, Україна із зміною влади може так само легко вийти з нього.

Міф сьомий: НАТО - єдина система колективної безпеки проти третіх країн

Але чи так це? Почнемо по порядку.

Перше. Коли говорять про "систему безпеки", забувають, що жодних єдиних військових сил НАТО не існує. Для проведення операцій блоку кожна країна індивідуально виділяє необхідну кількість військових сил. Так само не існує військових баз НАТО. Кожна країна має свої окремі бази, підлеглі національному командуванню. Взаємне розміщення баз на території союзників - це питання лише двосторонніх домовленостей між країнами.

Друге. "Колективна безпека". Безпека хоч і колективна, але всім керує США. І генералітет, і центральне командування, і кістяк НАТО, і навіть система ПРО в Європі - американські. Про це свого часу заявив і генсек НАТО Яаап де Хооп Схеффер: "Без участі США жодна система безпеки не стане ефективною".

Третє. Коли говорять про "повний консенсус", забувають про конфлікт між Грецією і Туреччиною, коли в 1974 році Туреччина зробила військову інтервенцію на Кіпр. В результаті цього в 1974-1980 рр. Греція вийшла з військової складової НАТО. Унаслідок протиріч з США, Франція теж вийшла в 1966 р. з військової організації НАТО, залишившись в політичній організації. Навіть сьогодні на території Франції заборонені військові бази інших військових структур, окрім французьких. У 2001 р. з приходом до влади Іспанської соціалістичної робочої партії, Іспанія вийшла з військових органів НАТО, залишаючись учасницею Північноатлантичного договору. У 2003 році, під час військової операції США і Великобританії в Іраку, Франція і ФРН чинили опір військовому вторгненню, оскільки Саддам Хусейн підписав контракт на суму більше 100 мільярдів доларів з французькою корпорацією "Тоталь" (колишньою TotalFinaElf). Унаслідок війни Франція була обділена і не отримала бажаного шматка від "нафтового пирога".

Тобто, в ЄС до цих пір йде суперництво між ФРН і Францією, з одного боку, що намагаються створити європейську армію і систему безпеки без американців, і США, що намагаються за допомогою НАТО проштовхнути свою систему безпеки, а значить і панувати в Євразії, і в Хартленде.

Четверте. Коли говорять про "потенційного противника", мають на увазі Росію, Китай і ісламський світ. Отже, для Молдавії вступ в НАТО означає обов'язок дружити проти Росії.

Про можливі негативні наслідки вступу Молдавії в НАТО:

- війна, смерть молдавських солдатів. Адже НАТО сьогодні вже воює в Афганістані, проводить "миротворчу" місію в Косово. Виступаючи на сенатських слуханнях у Вашингтоні, помічник держсекретаря США Деніел Фрід так роз'яснив завдання союзу: "Зараз формується роль НАТО в XXI столітті - захист трансатлантичного співтовариства від нових погроз і протидія викликам нашої безпеки і цінностям, частенько в глобальному масштабі". Тобто, НАТО тепер захищає не членів Альянсу, а весь світ. А якщо без пафосу, то бере на себе функції світового поліцейського зі всіма витікаючими звідси наслідками. А Молдавії з її багаточисельними проблемами лише цього, як мовиться, і не хапає!

- загроза піддатися терактам. Багато хто з країн, які брали участь у військових діях в Афганістані, зіткнувся пізніше з терактами.

- зростання військових витрат за рахунок соціальної сфери. НАТО - не добродійний фонд, тому кожен член НАТО повинен робити реальний вклад в оборону і забезпечення колективної безпеки. Так, план дій зі вступу до альянсу передбачає досягнення певних критеріїв витрат: доля бюджетних асигнувань на оборону по відношенню до ВВП країни повинна складати не менше 2%; нижній рівень оборонних витрат на душу населення - близько 70 доларів; оцінюється також співвідношення оборонних витрат до чисельного складу озброєних сил. Для бідної Молдавії це, на жаль, серйозні суми.

- погіршення стосунків з Росією, втрата ринків вина, сільській продукції, подорожчання енергоносіїв, масове зубожіння населення унаслідок інфляції. Не говорячи вже про те, що в Росії по разным даним, від 300.000 до 600.000 молдавських робітників, яких може в цьому випадку втратити заробітків, а їх сім'ї - коштів для існування. Все це може привести до глибокої економічної кризи і знищення всієї молдавської промисловості, перетворення країни на сировинний придаток інших країн.

- роздроблення країни, вихід Гагаузії і ПМР із складу Молдавії. Сьогодні всім вже ясно: вступ в НАТО не буде прийнятий Тирасполем, може розпалити сепаратистські тенденції в Гагаузії, Тараклійськом районі, Бельцах. Як люблять жартувати деякі політологи, в разі вступу в НАТО, Молдавія увійде до Альянсу з Кишиневом і ще трьома прилеглими районами.

- порушення волі народу, адже згідно останнім опитам, більше 50% населення ратують за нейтралітет.

- обмеження суверенітету країни, повне підпорядкування країни волі НАТО, а реально - США.

Звичайно, не можна малювати НАТО, як це роблять леворадикалы, лише чорними фарбами. Потрібно визнати, що НАТО допомагає і в місіях по підтримці світу, в боротьбі з тероризмом, у вирішенні гуманітарних проблем і в подоланні наслідків катастроф, є, в якійсь мірі, і стимул-реакцією для демократичних реформ. Але і ідеалізувати блок теж небезпечно. Саме ці небезпеки ми і спробували тут розглянути.

Дата добавления: 2014-01-07