Примусова дипломатія

Політичні заходи і санкції

У процес врегулювання кризи було залучено декілька міжнарод­них учасників, зокрема Контактна група, ЄС, ООН, ОБСЄ, Західноєв­ропейський союз (ЗЄС) і НАТО. Вимоги міжнародного співтовариства можна звести до наступного:

• мирний діалог між белградським урядом і косовськими албан­цями;

• особливий статус для Косово в межах СРЮ і збереження тери­торіальної цілісності СРЮ, що припускає великий ступінь автономії, реальне самоврядування й повне забезпечення захисту прав косовсь-ких албанців, сербів та інших жителів Косово;

• засудження репресій і надмірного використання сили з боку Сербії, а також терористичних акцій з боку Армії визволення Косово або будь-якої іншої групи чи фізичної особи;

• погроза застосування санкцій проти уряду Белграда з метою спонукати його до виконання цих вимог;

• безпечне повернення біженців і переміщених осіб, міжнародне спостереження, безперешкодний доступ у Косово для представників Міжнародного комітету червоного хреста та інших гуманітарних ор­ганізацій.

Щоб досягти поставленої мети, міжнародне співтовариство розро­било низку заходів. Контактна група схвалила заходи, які вводили негайно. До них належать:

• розгляд Радою Безпеки ООН питання про введення повного ем­барго на поставки озброєнь СРЮ, включаючи Косово;

• відмова від поставок СРЮ устаткування, яке може бути вико­ристане для внутрішніх репресій;

• відмова у видачі віз високопоставленим представникам СРЮ, відповідальним за репресивні дії озброєних сил СРЮ в Косово;

• мораторій на експортні кредити, які фінансує держава у сфері торгівлі та інвестицій, включаючи державне фінансування проектів приватизації в Сербії.

31 березня 1998 року Рада Безпеки ООН одноголосно прийняла ре­золюцію, що накладала повне ембарго на продаж або поставки зброї до

СРЮ. Резолюцією 1199, прийнятою 23 вересня 1998 p., ситуація в Косо­во визначалася як така, що становить загрозу миру й безпеці в регіоні.

Вищий орган НАТО - Північноатлантична рада (ПАР) прийняла важливі рішення, спрямовані на підтримку дипломатичних зусиль міжнародного співтовариства. З цих рішень було зрозуміло, що Аль­янс готовий використовувати силу, якщо СРЮ не виконає вимоги ре­золюції ООН 1199 (1998). Дипломатичні сигнали були однозначними:

- заява Генерального секретаря ООН Кофі Аннана: «СРЮ все ще не повністю виконує резолюцію РБ ООН 1199, а часу залишається все менше. Навіть у цю останню годину я все ще вірю, що дипломатія може увінчатися успіхом і застосування військової сили можна уникнути»;

- коментар Президента США Б. Клінтона: «Понад усе ми вважа­ли б за краще забезпечити виконання президентом Мілошевічем волі міжнародного співтовариства мирним шляхом. Однак Альянс має бути готовий діяти військовими методами, щоб захистити наші інте­реси й запобігти новій гуманітарній катастрофі на Балканах».

Дата добавления: 2014-01-07