Сутшсть і завдання закупівельної логістики

ЛЕКЦІЯ №4 ЗАКУПІВЕЛЬНА ЛОГІСТИКА

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. У чому полягає сутність системного підходу?

2. Дайте визначення логістичної системи. У чому полягає її головна мета?

3. Охарактеризуйте властивості логістичних систем.

4. Як виділити межі логістичної системи?

5. На які типи поділяються логістичні системи за принципом просто­рового обмеження?

6. Розкрийте сутність макрологістичних систем.

7. Охарактеризуйте мікрологістичну систему та її підсистеми.

8. Як класифікуються логістичні системи залежно від виду логістич­них ланцюгів?

9. Дайте визначення логістичного каналу і логістичного ланцюга. Яка різниця між ними?

10. Які головні ланки виділяють у логістичному ланцюзі?

11. Що таке логістична мережа?

Як будь-яка економічна система, логістична система має свою структуру і зміст, що особливо яскраво виявляються на рівні мікро-логістики. Незважаючи на комплексність та єдину цілісність множини різнорідних складових, логістична система, проте, може бути умовно розділена на певні функціональні області: закупівельну, виробничу, розподільчу, транспортну та інформаційну [1, 4, 13, 17]. При цьому транспортна логістика, власне кажучи, є складовою частиною перших трьох, однак іноді фахівці, щоб підкреслити важливість і складність процесів транспортування матеріальних ресурсів, поєднують ці проце­си та їх вивчення в особливий розділ.

Оскільки завдання логістики полягає в комплексному управлінні наскрізним матеріальним потоком, аналіз формування та подальшого переміщення потоку матеріальних ресурсів почнемо зі сфери постачан­ня.

Підсистема закупівель організує вхід матеріального потоку в ло-гістичну систему. Логістика на цьому етапі називається закупівельною, однак у літературі часто можна зустріти й інші назви — заготівельна логістика [10, 15, 26] або логістика постачання [8, 18, 29].

Закупівельна логістика — це управління матеріальними потока­ми в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами [4, с. 136].

У цьому розділі досліджується закупівельна логістика виробничого підприємства, яке виготовляє деяку продукцію і для свого виробничо­го процесу має потребу у певній сировині, матеріалах, комплектуючих виробах.

Метою закупівельної логістики є адекватне і повне задоволення потреб виробництва в матеріалах з максимально можливою еко­номічною ефективністю [17, с. 86].

Для використання концепції логістики на заготівельному етапі не­обхідно бути готовим до зміни самої філософії організації виробництва кінцевої продукції, яка повинна відповідати всім характеристикам діючого! потенційного попиту.

В умовах функціонування логістичної системи на підприємстві не­обхідно дотримуватися правила, яке полягає в тому, що розрахунки всіх

параметрів виробничо-господарської діяльності потрібно вести ніби в зворотному напрямку. В цілому закупівельна логістика є неначе похідною від моделі виробничої логістики.

Таким чином, розрахунок потреби у закупівлі здійснюється у зво­ротному до виробничого процесу напрямку, тобто від кінцевої про­дукції до вихідних сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Якщо на вхід виробничого процесу подаються вихідні матеріали або інші про­дукти, які протягом процесу переробляються і на виході перетворю­ються в готову продукцію, то потік інформації та потреби виступає протипотоком щодо матеріальних потоків: від збуту готової продукції до постачання матеріалів та інших придбаних товарів виробничого споживання.

Однак принцип інформаційного протипотоку не означає, що збут і виробництво пасивно диктують свої умови постачанню. Постачання істотно впливає на конкурентноздатність продукції підприємства не тільки шляхом скорочення витрат обігу і своєчасності виконання за­мовлень виробництва. Прямий вплив постачання здійснює на якість продукції, а також на формування асортименту, оскільки є безпосе­реднім джерелом інформації про ринок конкуруючих матеріалів і мож­ливості постачальників.

Процес управління матеріальними потоками в закупівельній логістиці складається з двох основних частин [26]:

- управління диспозицією матеріально-технічних ресурсів, тобто управління запасами;

- регулярний аналіз, вибір і організація постачань матеріально-технічних ресурсів на підприємство, тобто управління постачаннями.

Управління запасами докладно буде розглянуто нами в розділі 9, у даному розділі зупинимося на проблемах, які виникають під час уп­равління постачаннями.

Існує типовий набір логістичних активностей, пов'язаних з уп­равлінням закупівлями, характеристику яких подано в табл. 4.1.

Перераховані логістичні активності в управлінні закупівлями по­винні бути об'єднані єдиною політикою відносин з основними поста­чальниками матеріальних ресурсів. Основними критеріями розробки логістичної політики здійснення закупівель і формування загальної си­стеми закупівельної логістики є:

- оптимальна періодичність (час) постачань;

- оптимальна структура матеріальних потоків;

- мінімальні сукупні логістичні постачальницькі витрати.

Таблиця 4.1 Типові логістичні активності в управлінні закупівлями [36, с. 177-178}

Найменування	Коротка характеристика
Ідентифікація і переоцінка потреб	Менеджмент закупівель починається з визначення тих постачальницьких трансакцій, які потрібно встанови­ти між відділом закупівель і конкретними спожива­чами матеріальних ресурсів (підрозділами) фірми. У деяких випадках, наприклад, якщо змінюється асортимент виготовленої продукції, то може бути переглянутий склад внутрішньофірмових споживачів і(або) номенклатура матеріальних ресурсів.
Визначення й оцінка вимог споживачів	Як тільки внутрішньофірмові споживачі та номенкла­тура матеріальних ресурсів визначені, потрібно вста­новити вимоги до розмірів, параметрів постачань, плани і специфікацію на кожну позицію номенклатури та певну номенклатурну групу матеріальних ресурсів. Крім того, потрібно встановити вимоги користувачів, які визначають сервіс постачань.
Рішення «зробити або купити»	Перш ніж визначати можливих постачальників, необхідно вирішити питання: чи не вигідніше самій фірмі виробляти певні види матеріальних ресурсів (наприклад, компоненти для комплектації складних товарів: автомобілів, комп'ютерів і т.д.), ніж купувати в інших. У цьому випадку для прийняття остаточного рішення зазвичай оцінюються відповідні витрати і можливий рівень якості.
Визначення типів закупівель	На сьогодні існують три основних типи організації закупівель матеріальних ресурсів залежно від трива­лості та складності: сталі закупівлі, модифіковані закупівлі (у яких змінюється або постачальник, або параметри закуповуваних матеріальних ресурсів), нові закупівлі, викликані потребами нового внутрішньофірмового користувача.
Аналіз поведінки ринку	Джерело матеріальних ресурсів для фірми (постачальник) може функціонувати у різному ринковому середовищі і типові ринку: монополістичному, олігополістичному, висококонкурентному. Знання й аналіз ринку постачальників допомагають логістичному персоналу фірми визначити кількість можливих постачальників, позицію на ринку, професіоналізм та інші фактори, що дозволяють правильно організувати закупівлі.
Ідентифікація всіх можливих постачаль­ників	включає визначення всіх можливих постачальників певного виду (номенклатури) матеріальних ресурсів, які можуть задовольнити вимоги внутрішньофірмових користувачів. Важливим моментом є включення у цей список тих фірм-постачальників, послугами яких товаровиробник раніше не користувався.
Попередня оцінка всіх можливих джерел	Попередня оцінка можливих джерел закуповуваних матеріальних ресурсів полягає у порівнянні пропонованої постачальниками якості матеріальних ресурсів і сервісу з необхідними внутрішньофірмовим користувачам.
Остаточна оцінка і вибір постачальника	Після зменшення кількості можливих постачальників на етапі попереднього відбору ті, що залишилися, оцінюються з погляду найкращого вдоволення потреб фірми в матеріальних ресурсах конкретного виду. Для остаточного вибору постачальника використовується, як правило, багатокритеріальна оцінка.
Доставка матеріальних ресурсів і супутній сервіс	Включає ряд логістичних активностей, пов'язаних з реалізацією процесу постачань конкретної номенклатури матеріальних ресурсів від постачальника фірмі-виробнику: оформлення договірних відносин, передача прав власності на матеріальні ресурси, процедури замовлень, транспортування, переробка вантажу, зберігання, складування і т.п. За певних обставин включає рішення з організаційної структури власних логістичних каналів просування матеріальних ресурсів від обраного постачальника.
Контроль і оцінка виконання закупівель	Після завершення процесу доставки потрібно організувати вхідний контроль якості матеріальних ресурсів (дана процедура для надійних постачальників може бути відсутньою). Ефективність управління закупівлями оцінюється завдяки безупинному контролю і аудиту виконання умов договорів за термінами, цінами, параметрами постачань, якістю матеріальних ресурсів та сервісу.

Зупинимося детальніше на найбільш типових завданнях, які роз­в'язуються у закупівельній логістиці.

4.2. ЗАВДАННЯ «ЗРОБИТИ АБО КУПИТИ»

Широкого розповсюдження в процесі управління постачанням набув метод, який ґрунтується на розв'язанні в закупівельній логістиці так зва­ного «завдання МОВ» (в англомовній літературі — Маїсе-ог-Виу РгоЬ-Іет) — завдання «зробити або купити» [2,4, 15, 16,26, 41].

Вирішення цього завдання вимагає обгрунтованої відповіді на питан­ня про самостійне виробництво потрібних підприємству деталей, ком­плектуючих виробів і т.д. або закупівлі їх із зовнішніх джерел.

У ширшому плані «завдання МОВ» розглядається як обґрунтуван­ня вирішення проблеми про ступінь використання у виробничому про­цесі власних засобів виробництва. Рішення приймаються як з викорис­тання власних засобів праці (власний транспорт, склади, техніка, устат­кування), так і з використання власних предметів праці, тобто виготов­лених самотужки заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Альтернативні рішення — найманий транспорт, лізинг устаткування, оренда складів, а також закупівля напівфабрикатів або комплектуючих виробів.

Як правило, основним критерієм оптимальності під час розв'язання «завдання МОВ» є максимізація прибутку. Тому для прийняття обґрунто­ваного рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво матеріалів (деталей, виробів) з витратами на їх закупівлю.

У той же час практичні розрахунки при вирішенні даного типу завдань ускладнюються тим, що потрібно враховувати вплив великої кількості факторів, значення яких у заданому інтервалі часу можуть істотно коливатися (табл. 4.2). Через неповний або невірний облік фак­торів впливу остаточне рішення може бути неправильним, що призво­дить до відповідних наслідків.

Оскільки рішення про власне виробництво або постачання зі сторо­ни мають комплексний характер, потрібно ретельно зважити можливі альтернативи.

Фахівці висловлюють діаметрально протилежні рекомендації, як за максимальну вертикальну інтеграцію, тобто виробництво всіх комплекту­ючих виробів власними зусиллями, так і проти неї. Високий ступінь вер­тикальної інтеграції знижує залежність підприємства від коливання ринко­вої кон'юнктури, але може призвести до зростання собівартості продукції і зниження її якості. Разом з тим закупівля більшої частини комплектую­чих виробів на стороні означає перехід до так званої викруткової техно­логії, ставить підприємство у надмірну залежність від коливань кон'юнк­тури і призводить до втрати іміджу.

Таблиця 4.2

Фактори, які впливають на прийняття рішення про власне виробництво або постачання зі сторони

Функціональна сфера	Фактори впливу
Збут	Асортиментна політика Транспарентність ринку Конкуренція Дотримання термінів постачань Зміна ринкової ситуації
Виробництво	Ноу-хау Збереження робочих місць Рівень потужностей Кваліфікація персоналу ^ Вузькі місця у виробництві Інвестиційні ризики Законодавчі обмеження Якість продукції Залежність від зміни розмірів заробітної плати Гнучкість

Таким чином, рішення про власне виробництво або постачання зі сторони залежить не тільки від витрат. Рішення на користь закупівель комплектуючих і відповідно проти власного виробництва може бути прийняте, якщо:

- потреба в комплектуючому виробі невелика;

- існує велика гнучкість у виборі можливих джерел постачань і ви­робів-замінників;

- відсутні необхідні для виробництва комплектуючих потужності;

- відсутні адміністративний або технічний досвід для виготовлення потрібних виробів.

Рішення проти закупівель і на користь власного виробництва приймається тоді, коли:

- потреба в комплектуючих виробах стабільна і досить велика;

- існуючі постачальники не можуть забезпечити необхідних стан­дартів якості виробів;

- необхідно зберігати комерційну таємницю в області технології виробництва;

- комплектуючі вироби можуть бути виготовлені за існуючих ви­робничих потужностей.

Дата добавления: 2014-01-07