Методологія макроекономіки

Для виконання своїх функцій макроекономіка повинна спиратися на певні методи, які в сукупності складають її методологію.

Методологія макроекономіки ґрунтується на системі методів дослідження об’єкта. Метод – спосіб пізнання процесу, явища. Макроекономіка використовує як загальнонаукові так і спеціальні методи дослідження (табл.1).

Таблиця 1

Методи дослідження, що використовуються в макроекономіці

Загальнонаукові методи	Характеристика методу	Специфічні методи	Характеристика методу
Метод наукових абстракцій	Полягає в мисленнєвому виділенні суттєвих, найістотніших рис, відношень, сторін предмета. За його допомогою формується ідеальний образ реальності.	Агрегування	Передбачає поєднання однорідних елементів у загальну сукупність - агрегат. (наприклад, доходи окремих суб’єктів економіки агрегуються (об’єднуються) в національний доход суспільства).
Метод аналізу та синтезу	Аналіз дає змогу розподілити об’єкт дослідження на складові частини (природні елементи об’єкта або його властивості та відношення). Синтез, навпаки, передбачає поєднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле. Аналіз і синтез взаємопов’язані, являють собою єдність протилежностей.
Метод історичного та логічного аналізу	Дає можливість вивчення конкретних подій, які відбуваються у національній економіці; вони узагальнюються і типізуються, визначаються тенденції (логіка) їхнього розвитку; передбачаються можливі варіанти подальшого перебігу подій.	Моделювання	Ґрунтується на використанні моделі як засобу дослідження явищ і процесів природи. Дає можливість нехтувати несуттєвими, другорядними деталями і зосереджуватися на головних, принципових зв’язках, які спостерігаються в реальному житті.
Метод індукції та дедукції	Індукція являє собою умовивід від часткове до загального, від окремих фактів до узагальнень, коли на основі знань про частини предметів класу робиться висновок про клас в цілому. Дедукція – це такий умовивід, у якому висновок про деякий елемент множини робиться на основі знання про загальні властивості всієї множини.
Метод аналогій	Дає змогу встановити відношення еквівалентності (відповідності, схожості) між двома системами, що розглядаються, за деякими ознаками.	Аналіз ex post та ex ante	Аналіз ex post (після події) - вивчення фактологічного матеріалу та визначення тенденцій розвитку об’єкта за статистичними даними. Аналіз ex ante (до події) - це моделювання макропроцесів, виявлення їх закономірностей та прогнозування можливого розвитку ситуації.
Метод порівнянь	Дозволяє формувати висновок про подібність чи відмінність об’єктів пізнання, виявити кількісні і якісні характеристики предметів, класифікувати, упорядкувати і оцінити їх. Використовують при вивченні сукупності однорідних об’єктів (предметів, явищ), що утворюють певний клас і мають істотні для зіставлення властивості (ознаки, параметри тощо).

Загальнонаукові методи мають універсальний характер і застосовуються подібно до того, як це здійснюється в політичній економії чи мікроекономіці.

Однак, методологічну унікальність макроекономіці надають спеціальні методи аналізу. За сферою охоплення вони не такі широкі, як загальнонаукові, проте макроаналіз за їх участю досягає значної глибини проникнення в сутність об’єкта.

Головним методом розкриття предмета макроекономіки, тобто причинно-наслідкового механізму функціонування економіки, є моделювання. Макроекономічні моделі -спрощені теоретичні обґрунтування залежностей між економічними показниками, що подаються за допомогою графіків, рівнянь, схем з використанням екзогенних та ендогенних змінних.

Ендогенні змінні – це чинники, поведінку яких потрібно пояснити в процесі побудови моделі. Екзогенні змінні – це чинники, поведінка яких визначається за межами даної моделі. У процесі моделювання з’ясовується, як екзогенні змінні впливають на ендогенні (рис. 1).

Рис. 1. Взаємозв’язок екзогенних та ендогенних змінних макроекономічних моделей

Використання макроекономічних моделей дає можливість оптимізувати поєднання інструментів макроекономічної політики, успішно координувати заходи уряду з управлінням циклічними коливаннями економіки.

У макроекономіці застосовується велика кількість моделей, класифікація яких наведена у табл. 2. У процесі моделювання головним є не тип моделі, а її здатність адекватно відобразити взаємозв’язки, які існують у реальній економіці. У макроекономіці найбільше застосовуються аналітичні та графічні моделі.

Таблиця 2

Класифікація макроекономічних моделей

Критерії класифікації	Типи моделей	Характеристика моделей (приклад)
За спосібом відображення досліджуваного об’єкта	Аналітичні
Табличні
Графічні
Ілюстративні
За тривалістю періоду, що досліджується	Короткострокового періоду	Кейнсіанська модель макроекономічної рівноваги
Довгострокового періоду	Класична модель рівноваги
За ступенем відкритості економічної системи	Закриті	Не враховують взаємодію з іншими країнами
Відкриті	Враховують зовнішньоекономічний сектор
За повнотою охоплення економічних суб’єктів	Прості	Враховують ринкову взаємодію лише домогосподарств та підприємницького сектору
Повні	Описують взаємодію всіх секторів економіки
За характером відображення фактора часу	Статичні	Фіксують економічний процес на початку чи в кінці досліджуваного періоду
Динамічні	Відображають економічний процес у часі
Залежно від припущення, на якому ґрунтується модель	Рівноважні	Рівновага трактується як природна основа функціонування економіки
Нерівноважні	Рівновага не є природною властивістю системи
За метою дослідження	Пояснювальні	Пояснюють відповідну економічну ситуацію
Прогностичні	Розробляються з метою передбачення економічне явище чи процес у майбутньому
Управлінські	Виявляють засоби впливу на досягнення поставленої мети

В основу макроекономічного аналізу покладено модель кругових потоків ресурсів, продуктів та доходів. Залежно від того, скільки і які суб’єкти макроекономіки охоплює модель, розрізняють просту та ускладнену моделі закритої приватної економіки, закриту модель з участю держави та відкриту модель кругообороту ресурсів, продуктів та доходів.

Для прикладу розглянемо просту модель просту модель кругообороту ресурсів, товарів і послуг (благ) та доходів у закритій приватній економіці, що базується на взаємовідносинах двох основних приватних агрегованих суб'єктів: сектору домогосподарств та підприємницького сектору.

Потік – безперервний економічний процес, що вимірюється у грошових одиницях за певний період (млрд.. грн. за рік і т. ін.).

Круговий потік (кругооборот ресурсів, продуктів і доходів) – це потік ресурсів та послуг від використання ресурсів, які домогосподарства надають підприємницькому сектору, а також потік благ (продуктів і послуг), які підприємницький сектор пропонує сектору домогосподарств, урівноважений відповідними потоками грошових платежів, які виступають платою за продані або надані у користування ресурси, продукти й послуги.

Проста модель кругообороту описує потік ресурсів, товарів і послуг, якими обмінюються домогосподарства і фірми, урівноважений з потоком грошових платежів, що обслуговує обмін між цими двома суб'єктами (рис. 2).

Рис. 2. Проста модель кругових потоків у закритій приватній економіці

Передумови моделі:

1) мають місце лише два економічних агенти – домогосподарства і підприємства (фірми);

2) відсутнє державне втручання в економіку;

3) відсутній економічний зв'язок з іншим світом;

4) економіка є замкненою системою;

5) доходи домогосподарств є витратами підприємств, а доходи підприємств є витратами домогосподарств;

6) сума доходів обох економічних суб’єктів дорівнює сумі їх витрат.

На рис. 2 відображені:

1. Пропозиція домогосподарствами на ринку ресурсів.

2. Купівля підприємницьким сектором ресурсів, запропонованих домогосподарствами.

3. Пропозиція підприємницьким сектором вироблених ними товарів і послуг.

4. Купівля домогосподарствами вироблених і запропонованих підприємницьким сектором економічних благ.

5. Витрати підприємницького сектору на придбання ресурсів.

6. Отримання доходів від продажу ресурсів, які (доходи) для окремих домогосподарств набувають форми заробітної плати, ренти, процента, прибутку, а для сектору домогосподарств в цілому – форми національного доходу.

7. Перетворення доходів сектору домогосподарств на витрати на придбання економічних благ, вироблених і запропонованих підприємницьким сектором, котрі набувають форми витрат на чистий національний продукт.

8. Перетворення витрат домогосподарств на придбання благ на форму доходів для підприємницького сектору, з яких вони знову купують ресурси, і кругооборот продовжується.

Рух товарів і ресурсів на рисунку позначено суцільною лінією, а рух платежів (витрат і доходів) – перерваною лінією. Як видно зі схеми, ці два потоки водночас рухаються у протилежних напрямках.

Висновок, що випливає із моделі, полягає в тому, що обсяг продаж підприємницького сектору у грошовому вираженні дорівнює сумарній величині доходів домогосподарств.

Варто зазначити, що ускладнена модель кругообороту у закритій при­ватній економіці, крім секторів домогосподарств та підприємств, включає посередників. Закрита економіка з участю держави передбачає доповнення її ще одним суб’єктом – державним сектором. Відкрита економіка, окрім названих вище, включає зовнішньоекономічний сектор.

Список рекомендованої літератури:

1. Агапова, Т.А. Макроэкономика [Текст]: Учебник / Т. А. Агапова, С. Ф. Серегина - М.: ДИС, 1997. - 416 с.

2. Базілінська О. Я. Макроекономіка [Текст]: навч. пос. – 2-ге видання, випр. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 442 с.

3. Макаренко, М. І. Макроекономіка [Текст]: курс лекцій / М. І. Макаренко, Т. О. Семененко; ДВНЗ «УАБС НБУ». – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. – 152 с.

4. Макроекономіка [Текст]: підручник / за ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2004. – 851 с. – (Класичний університетський підручник).

5. Савченко А. Г. Макроекономіка [Текст]: підручник. – К.: КНЕУ, 2005. – 441 с.

6. Тарасевич, Л. С. Макроэкономика [Текст]: учебник / Л. С. Тарасевич, П. И. Гребенников. – М.: Высшее образование, 2006. – 654 с.

Дата добавления: 2014-01-07