Образотворче мистецтво. Провідними жанрами образотворчого мистецтва Київської Русі були мозаїка, фреска, іконопис та книжкова мініатюра

Провідними жанрами образотворчого мистецтва Київської Русі були мозаїка, фреска, іконопис та книжкова мініатюра.

У прямому зв'язку з введенням християнства перебуває виникнення і розвиток національної традиції іконописного мистецтва. Ікони писалися на дошках. Дошку вкривали особливим ґрунтом, потім наносили малюнок, по якому писали фарбами, розтертими на яєчному жовтку. Теми, композиції, колірна гама зображень на іконах підкорялися суворим правилам — канону. У канонічних зображеннях немає реалізму, їх символіка дуже складна. Найбільші майстри вміли, не пориваючи з каноном, наділяти свої твори неповторними індивідуальними рисами, наповнювали свої вироби справжніми почуттями. У «Києво-Печерському патерику» описане житіє знаменитого майстра Алімпія (Аліпія) Печерського. Найдавніші з ікон, які збереглися до сьогодні, датуються приблизно часом князювання Володимира Мономаха. Привезена з Візантії ікона «Володимирська Богоматір» послужила основою цілого ряду ікон, які отримали назву «Замилування».

Ікона в догматичному церковному уявленні сприймається як поєднуюча ланка між віруючими і божеством. Разом з тим в іконописи знаходили свої відображення народні етичні і естетичні ідеали. У Стародавній Русі ікона стала такою ж класичною формою образотворчого мистецтва, як в Єгипті – рельєф, в Елладі – статуя, а у Візантії – мозаїка. Найбільш відомим твором іконопису в мистецтві Київської Русі є

ікона "Володимирської Богоматері" (кінець ХІ – початок ХІІ ст.).

Ця ікона цікава у багатьох відношеннях:

- це один із найбільш древніх пам’ятників живопису, привезених із Візантії на Русь;

- це своєрідна історична реліквія, з якою пов’язано багато подій вітчизняної історії;

- це також іконографічний зразок, що справив великий вплив на вітчизняний живопис (її копіювали аж до XVII ст.).

У "Володимирській Богоматері" зображено декілька психологічних тем, нерозривно пов’язаних між собою: довірливість немовляти, скорбота Марії, яка знає про майбутню смерть сина, мужність, з якою вона несе у собі цю скорботу. Зміст "Володимирської Богоматері" неможливо визначити одним поняттям. Художник дав відчути рух, зміну почуттів, тобто зробив те, що здавалось би можливим лише для поезії та музики. За силою вираження людського страждання обличчя "Володимирської Богоматері" – одне із найбільш вражаючих у візантійському мистецтві. На відміну від античних майстрів, які загострили риси обличчя людини, що страждає, настільки, що воно перетворилося на маску, візантійські художники зберегли риси людського обличчя, але одухотворили його.

Але Київська Русь не тільки сприймала досягнення Візантії, а й по-своєму творчо переробляла іноземні традиції. Візантійські митці, які прибували на Русь, зустрічалися з досить високим рівнем місцевої культури і, в свою чергу, відчували на собі вплив її самобутності. Особливо сильними були народні звичаї та уявлення, що склалися ще за язичеських часів. Елементи «поганської віри» проникали навіть у церковно-християнські культові обряди. Яскрава, життєрадісна народна творчість живила професійне мистецтво, хоч як суворо не обмежували митців релігійні догматичні схеми.

Дата добавления: 2014-01-07