Поняття лізингу

Фінансовий лізинг

Поняття лізингу

План

ЛІЗИНГ У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Лізинг у широкому значенні являє собою організаційну фор­му підприємницької діяльності, яка відображає відносини влас­ності, як уособлену систему господарювання. Вважається загаль­новідомим, що лізинг тісно пов’язаний з орендним механізмом, але в діловому обороті він має більш широку, складну потрійну основу та містить у собі одночасно значні властивості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які тісно взаємоді­ють, створюючи нову організаційну форму бізнесу.

Широке розповсюдження в світовій практиці лізинг отри­мав завдяки перевагам, які надаються суб’єктам угоди.

Перева­ги полягають, зокрема, у наступному:

1. можливість використання нової, дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат, оскільки при лізин­гу виробниче обладнання передається в користування без попе­реднього викупу, тобто можна налагодити виробництво, обме­жуючи фінансові витрати;

2. лізинг припускає 100% кредитування і, як правило, не по­требує негайного початку платежів; при використанні звичай­ного кредиту підприємство повинно було б частину вартості по­купки оплатити за рахунок власних коштів;

3. лізинг дозволяє підприємству запобігти витратам, пов’я­заним з моральним старінням машин і устаткування, сприяє ви­користанню найновіших об’єктів лізингу, що підвищує конку­рентоспроможність лізингоодержувача;

4. майно за лізинговою угодою не зараховується на баланс лізингоодержувача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податку на майно;

5. лізинг доступний малим і середнім підприємствам, тоді як отримання банківських кредитів на сприятливих умовах для них є проблематичним.

В той же час лізингу притаманні певні недоліки. Зокрема, кількість учасників лізингової угоди більша, ніж при купівлі майна за рахунок позики, тому операції відрізняються досить складною організацією; на підготовку фінансової лізингової уго­ди може знадобитися більше часу, ніж на підготовку контракту на купівлю; вищими можуть бути й адміністративні витрати, то­му вважається, що ціна лізингу може бути нижчою або дорівню­вати ціні позики тільки за наявності певних податкових пільг.

За умов сучасної економічної ситуації в Україні, коли біль­шість підприємств потребують значного оновлення виробничих потужностей, проте не мають коштів для їх купівлі, лізинг є, ма­буть, найдоцільнішим засобом оптимізації господарської діяль­ності підприємства — адже його функція полягає в забезпеченні передачі майна в користування від власника майна, який бажає його продати і не може задовольнитися отриманням періодич­них платежів, до користувача, який не може придбати майно, але згодний взяти його в оренду. Проблема вирішується завдяки лізингодавцю, який за повну вартість купує об’єкт лізингу в його власника і від свого імені передає його в лізинг користувачеві.

Лізингові відносини регулюються: ГК (ст. 292), ЦК (§ 6, гла­ва 58), закони України «Про фінансовий лізинг» від 11 грудня 2003 р., «Про фінансові послуги та державне регулювання рин­ків фінансових послуг», Кодексом торговельного мореплавства України (глава 2 розділу VI).

Лізинг — це господарська діяльність, спря­мована на інвестування власних чи залучених фінансових кош­тів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізин - гоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізин- годавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів — фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, між­народним (ч. 2 ст. 292 ГК).

Зворотний лізинг — це договір лізингу, який передбачає на­буття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому в лізинг.

Пайовий лізинг — це здійснення лізингу за участю суб’єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору та за­лучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійс­ненні лізингу, інвестуючи свої кошти.

Міжнародний лізинг — це договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають держав­ні кордони.

У міжнародній практиці склалися такі форми лізингових угод:

1. стандартний лізинг. Виробник обладнання продає його лізинговій компанії, яка здає це обладнання в лізинг спожива­чеві. При цьому між виробником та лізенгоодержувач не виникають правові відносини. Технічне обслуговування здійснює за окремою домовленністю виробник, а лізингодавець не втру­чається в питання технічного обслуговування;

2. зворотний лізинг («ліз-бек»). Використовується у випад­ку, коли фірма відчуває гостру нестачу коштів. Сутність цієї опе­рації полягає в тому, що власник обладнання продає лізинговій компанії обладнання, а потім бере його в лізинг, тобто продавець обладнання перетворюється в лізингоодержувача;

3. « мокрий » лізинг. Передбачає додаткові послуги лізингодавця лізингоодержувачу. Лізингодавець здійснює утримання обладнання, ремострахування, інколи управління виробниц­твом; «чистий» лізинг. Всі обов’язки, зобов’язані з експлуатацією обладнання, виконує лізингоодержувач.

Він сплачує податки, здійснює страхування та несе всі витрати, пов’язані з викорис­танням обладнання. Лізингоодержувач зобов’язаний утримува­ти обладнання в робочому стані, обслуговувати його та після закінчення строку лізингу повернути його в справному стані з урахуванням нормального зносу лізингодавцю. Лізингодавець не відповідає за дії, пов’язані з використанням лізингоодержу­вачем майна. Але він несе відповідальність, пов’язану з можли­вими діями влади чи інших організацій країни, де використову­ється обладнання;

4. лізинг на залишкову вартість обладнання. Використову­ється по відношенню до обладнання, що вже знаходилось у ко­ристуванні. Така форма лізингу діє протягом 1—4 років;

5. лізинг з повним обслуговуванням. Подібний до «мокрого» лізингу, але передбачає виконання лізингодавцем деяких додат­кових послуг. Наприклад, лізингодавець проводить досліджен­ня, що передують придбанню обладнання, здійснює поставку не­обхідних сировинних матеріалів для роботи цього обладнання, забезпечує кваліфікованими спеціалістами для роботи з облад­нанням та надає деякі інші послуги;

6. лізинг постачальнику. Ця форма схожа з типом «ліз-бек». Постачальник обладнання виступає в подвійній ролі: продавця та основного лізингоодержувача, який не є користувачем облад­нання. Лізингоодержувач зобов’язаний знайти суборендаторів та здати їм обладнання в суборенду. Для цього не потрібна згода лізенгодавця, здача обладнання в суборенду є обов’язковою;

7. оновлений лізинг. Характерним для цієї форми є те, що відбувається періодична заміна раніше зданого в лізинг облад­нання більш сучасним. Ця модель досить розповсюджена при лізингу електронно-обчислювальних машин;

8. вендор-лізинг. У ролі лізингової компанії виступає асоціа­ція фірм-виробників спільно з лізинговою компанією чи бан­ком. Ця модель використовується при просуванні на ринок особ­ливо коштовного обладнання. При цьому виробник бере на себе пошук партнерів та технічне обслуговування обладнання об’єк­та лізингу, а лізингова компанія — організаційну розробку про­ектів, вирішення адміністративних питань, надання консульта­ційних послуг.

Дата добавления: 2014-01-07