Характеристика індивідуальної педагогічної бесіди

Методика контактної взаємодії

План: 1.Характеристика індивідуальної педагогічної бесіди

Лекція 9 Майстерність педагога у проведенні індивідуальної бесіди

Індивідуальна бесіда – це взаємодія з учнем (батьками, колегами), спрямована на пошук шляхів співробітництва для стимулювання розвитку учнів. Тобто, педагог в процесі бесіди не повинен лише повідомляти певну інформацію, нав’язувати власну думку, давати іншим вказівки. Його основна мета – надання допомоги, забезпечення спільного аналізу та пошуку ефективних шляхів вирішення проблеми, надання можливості співрозмовнику робити власний вибір та нести за нього відповідальність.

Дотримуючись нескладних порад і етапів організації спілкування, можна сподіватися, що індивідуальна бесіда пройде вдало, а проблема знайде своє розв’язання. Але іноді буває так, що якесь недоречне слово, вираз чи погляд можуть зіпсувати уже налагоджену систему стосунків. Для того, щоб такі дрібниці (а у взаємодії між двома людьми дрібниць не буває!) не зруйнували бесіду, варто пам’ятати про чинники, які ускладнююсь спілкування:

- прогнози (спричиняють страх, образу, ворожість): “Якщо ти не будеш добре поводитися, тебе виженуть зі школи”; “Якщо ваш син не виправиться, його поставлять на облік у дитячій кімнаті міліції”;

- накази, безапеляційні розпорядження (підкреслення своєї влади над іншими): “Я даю тобі два тижні, щоб ти виправив двійку і став слухняним”;

- негативна критика: “Ти недостатньо старанно працюєш”; “Як можна бути таким неорганізованим?”; “Ви погано виховуєте свою дитину”;

- образи, образливі порівняння, прізвиська: “Таке питання може поставити лише тупа людина”; “Ти просто роззява, чого ще можна від тебе чекати?”;

- апелювання до обов’язків: “Ти повинен поводитися відповідним чином”; “Ти не маєш права так розмовляти”; “Ти мусиш добре вчитися”; “Ви не маєте права так зі мною розмовляти (повчати мене, погрожувати мені)”;

- репліки-пастки або натяки без розкриття важливої інформації: “Вихована людина не повинна так розмовляти з дорослим”; “Якщо ти поводитимешся добре, я зможу тобі допомогти” (але не вказується, як саме повинен поводитися співрозмовник);

- допит: “Розкажи мені, чим ти займаєшся у вільний час. Чого тебе навчають твої друзі? Про що ви говорите у цій компанії?”;

- похвала з докором: “Ти ж розумна людина, як же можна таке робити?”; “Ви ж освічена людина, як можна було допуститися такої помилки?”;

- упереджений діагноз мотивів поведінки: “У тебе немає бажання вчитися”; “Ти безсоромна людина, якщо таке робиш”;

- ущипливі поради: “Якби ти взявся за розум, було би краще”; “Залиш цю спортивну секцію, вона заважає тобі вчитися”; “Було би краще, якби Ви більше приділяли уваги Вашій дочці, а не займалися лише своїм бізнесом”;

- переконання логікою: “Нічого тут рюмсати, таке покарання цілком зрозуміле. Якщо ти так зробиш, то матимеш великі неприємності”; “Як виховували свою дитину – такий результат і отримали”;

- відмова від обговорення питання або зміна теми: “Та хіба це проблема? І ця дрібниця тебе так розхвилювала?”; “Це дуже цікаво. Але поговоримо краще про твої оцінки (про поведінку Вашого сина)”;

- змагання: “Та хіба це проблема? От у мене проблема складніша”;

- заспокоєння запереченням: “Усе мине, все колись закінчується, тому не слід хвилюватися”. Звичайно, майстерність проведення індивідуальної бесіди не прийде до вчителя в один день, та й на успішність процесу спілкування часто будуть впливати різноманітні об’єктивні та суб’єктивні фактори. Але кожного разу педагог повинен пам’ятати про свою професійну відповідальність за результат. І з ким би ми не спілкувалися – чи з колегою по роботі, чи з учнем початкової школи – потрібно пам’ятати: перед нами Особистість, що потребує поваги і розуміння.

Дата добавления: 2014-01-07