КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Етапи контактування
Методика контактної взаємодії Методика контактної взаємодії — особлива процедура діяльності педагога — ініціатора контакту, який ставить перед собою мету встановити стосунки довір'я з учнями. Положення методики: — стосунки довір'я не нав'язують, головна увага приділяється тому, — процес контактування проходить певні етапи (стадії); — фіксування ознак розвитку контакту дає педагогові підставу для використання певних прийомів впливу. Перша стадія — накопичення згоди - починати спілкування з обговорення нейтральної й доволі актуальної теми (спортивні змагання, події в школі, класі, кіно, погода, здоров'я тощо). Розмова має йти легко, без напруження, не викликаючи заперечень. Може бути обрана така тактика: —ставити запитання, але не наполягати на відповідях; —якщо учень промовчить, педагог може зчитати (за мімікою, жестами) ймовірні відповіді, відгадати думки, психічний стан («Тобі не хотілося йти?», «Ти, мабуть, не впевнений, чи знайдемо ми спільну мову?»); —ставити запитання, які потребують лише позитивної відповіді; не варто починати спілкування із зауважень, які спонукатимуть учня виправдовуватися;
Результати: —установка змінюється: («з учителем можна нормально говорити»); —напруження змінюється розслабленням; —скорочуються паузи між запитаннями й відповідями, з'являються спонтанні висловлювання, Друга стадія — пошук спільних інтересів - знайти точки перетину інтересів педагога й учнів, Завдання стадії — побудувати первинну спільність, знайти значущі збіги в інтересах співрозмовників. Тактика: —торкнутися інтересу учня, але не розглядати його вичерпно, це збудить бажання повернутися до проблеми; —наголосити на оригінальності висловлювання, інтересів; — запропонувати прокоментувати певні факти («Що ти думаєш з приводу...»); — якщо немає спільних тем заздалегідь дізнатися, що цікавить учня; — продемонструвати згоду з висловлюваннями учня.
Результати: відчуття спільності, позитивну емоційну забарвленість спілкування. Третя стадія — прийняття для обговорення особистих якостей і принципів - розширення бази спілкування з метою формування готовності прийняти одне одного. (прямота, чесність, відвертість.) Тактика - підтримувати активність учня, підкреслювати подібність поглядів, оцінок, особистих якостей («Я теж люблю...», «Згоден з тим, що...»). (учень доходить висновку, що у нього й педагога не лише спільні інтереси, а й спільні погляди, подібні характери.) Прийоми: — виправданої надії («Я відчував, що ми знайдемо спільну мову...», «Я була впевнена, що ти...»); — формулювання думки учня («Як я зрозуміла, ти хочеш сказати...»); — наголошення на подібності думки («Я згоден з тобою, що...»); — підведення підсумків («Із сказано тобою можна зробити висновки...»). Результат — відчуття подібностей характерів, з'являються висловлювання: «Я вважаю...», «Звичайно, я...», «Мені подобається...» тощо.
Четверта стадія — виявлення рис, негативних для взаємодії. спрямувати спілкування, щоб учень добровільно розкрив свої негативні якості. Тактика: — якщо в розмові випливають негативні якості, то їх не засуджують і не обговорюють; — саморозкриття (щоб викликати зворотну дію учня, педагогові варто зупинитися на деяких своїх слабкостях); — не ставити прямих запитань стосовно недоліків поведінки, прийоми'. — висловлювання сумнівів («Невже в тебе немає недоліків?»); — згадування про власні недоліки; — спонукання учня до коментування деяких його вчинків («Мені не зрозуміло, чому ти так повівся учора на уроці...»). Результат: початок дискусії, прийняття учнем своїх негативних якостей і бажання їх усунути; П'ята стадія — адаптація партнерів, готовність до перебудови. Тактика педагога: відверто говорить, що має на меті, які зміни бажає бачити в учня. Прийоми: — підкреслювання дій заради іншого; — підказування очікуваних вчинків; — наголошування на негативних якостях («Знаючи твою нестриманість, краще було промовчати, але нам слід розібратися, чому ти...»); — підкреслення досягнутого порозуміння («Ми можемо спільно вирішувати...»); — підказка. Результат: формується почуття «Ми», виникає установка до змін свого характеру.
Шоста стадія — узгоджена взаємодія. Це етап досягнутого контакту й ефективного співробітництва. Тактика: радиться, дає можливість учневі виявити свою самостійність. Прийоми: — пригадування визначених принципів поведінки («Як ми вже домовилися...»); — порада з учнем щодо рішення; — звернення за порадою. результат — забезпечення контакту, учень частіше використовує «ми», «у нас».
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 547; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |