Постсуїцидальний період

Час і місце скоєння суїциду

Період реалізації суїцидального задуму

Антисуїцидальні фактори

Антисуїцидальні фактори – фактори, які не сприяють формуванню намірів і безпосередній реалізації суїцидального замислу або знецінюючи доцільність суїцилального акту, як способу вирішення психотравмуючої ситуації. В ролі антисуїцидального бар’єру можуть виступати самі різні етнокультурні, релігійні, соціально-психологічні і особистісні фактори: емоційна прив’язаність до батьків і дітей, нереалізовані творчі замисли, естетичні відчуття (уявлення про те, як буде виглядати людина після скоєння суїциду часто попереджає реалізацію замислу), страх болі або фізичних страждань, боязнь залишитися інвалідом, надмірна відповідальність…

Ступінь виразності суїцидальних тенденцій і психологічного смислу самогубства, швидкість розвитку суїцидальниї тенденцій, етнокультурна приналежність, конкретна ситуація, доступність тих чи інших засобів реалізації суїциду і значна кількість факторів відіграють роль у виборі способу самогубства.

Згідно даних ВООЗ існує 800 способів самогубства.

Серед способів, які використовують особи з завершеними суїцидами, переважають наступні:

Повішення – провідний спосіб суїциду у всьому світі.

Вогнепальна зброя. Частота її застосування залежить від доступності.

Отруєння – від передозування лікарських засобів помирає 15-18%. Серед них переважають медичні працівники і фармацевти, а також пацієнти, що приймають нейролептики, антидепресанти, транквілізатори, снодійні.

Падання з висоти деякі місця притягують самогубців: водопад Іматра у Фінляндії, Золотий міст у Сан Франциско…

Самоспалення характерне для жінок Середньої Азії.

Експерти ВООЗ вважають, що значний відсоток від кількості фатальних ДТП з єдиною жертвою – фактично суїциди.

При незавершених суїцидах найбільш частим способом є отруєння, на другому місці – само порізи, а на третьому – самоповешення.

Про виразність суїцидальних тенденцій та істинності намірів свідчать нічний або ранковий час скоєння самогубств, приготовлення до смерті (підготовка заповіту, приведення справ в порядок…). Це не відноситься до блискавичних суїцидів. Згідно даних статистики у першій половині дня вчиняється 32% суїцидів, у другій половині дня – 44%, вночі – 24%. Дома суїцид вчиняють 36% суїцидентів, поза домом – 20%, в гостях – 16%, на місці навчання і роботи – 8%. Передсмертні записки залишають біля 44% суїцидентів. Вони адресовані всім – 20%, близьким – 12%, начальникам – 8%, нікому – 4%.

Постсуїцидальний період – це проміжок часу після завершення суїцидальної спроби. Виділяють три періоди в розвитку постсуїцидального стану:

1. Гострий постсуїцид або найближчий – перший тиждень після скоєння суїцидальної спроби.

2. Ранній поссуїцид – від тижня до місяця після спроби.

3. Пізній постсуїцид – наступні 4-5 місяців.

Психопатологічна і психологічна діагностика можлива після усунення соматично-неврологічних наслідків суїцидів (які проводяться як правило в реанімації).

Під час першої бесіди з лікарем може бути діагностовано амнестичний синдром різного ступеню виразності (після тяжкого отруєння або самоповішання). Часто у постуїцидальному періоді в рамках різних психопатологічних станів спостерігаються прояви астенічного синдрому у вигляді головного болю, безсоння, підвищеної втоми, погіршення концентрації уваги, емоційної лабільності.

А.Г.Амбрумова, В.А.Тихоненко виділяють наступні варіанти постсуїцидального періоду:

1. Суїцидально-фіксований. Суїцидогенний конфлікт актуальний або дисимілюється. Зберігаються суїцид альні прояви з позитивною оцінкою суїцидальної спроби. Вірогідність скоєння повторної суїцидальної спроби дуже висока. Як правило, такий суїцидент потребує лікування у психіатричному стаціонарі і динамічному спостереженні психіатра.

2. Аналітичний. Суїцидальний конфлікт актуальний, проте суїцид альні прояви не виразні. Відношення до суїцидальної спроби критичне, людина розкаюється в її скоєнні. Можлива повторна суїцидальна спроба.

3. Маніпулятивний. Якщо після суїцидальної спроби ситуація змінилася у потрібному для суїцидента напрямку, то виразність суїцидальних проявів знижується. Якщо ситуація не вирішилася й мета не була досягнута, то суїцидальна активність зберігається. Психотерапевтична допомога пацієнтам повинна бути спрямована на вирішення маніпулятивного стереотипу поведінки, зміну ціннісних орієнтацій і відпрацюванню негативного відношення до суїциду.

4. Критичний. Суїцидальний конфлікт втратив актуальність (суїцидальна спроба призвела «обриваючий» ефект). Суїцид альні прояви відсутні. Вірогідність повторної суїцидальної спроби мінімальна. Як правило,допомога обмежується раціональною психотерапією.

Своєчасна діагностика суїцидального ризику є одним з провідних факторів профілактики самогубств. В психіатрії основним методом оцінки суїцидального потенціалу є традиційний клініко-психопатологічний метод і психологічний аналіз. Проте одномірна клініко-психопатологічна кваліфікація стану пацієнта не надає можливість виявити всіх детермінант суїцидальної поведінки. Тільки багато осьова діагностика дозволяє здійснити адекватну оцінку, корекцію і профілактику суїцидальних проявів.

Дата добавления: 2014-01-07