Форвардні валютні контракти

Форвардний валютообмінний контракт — це обов'язкова для виконання угода між банком і клієнтом з купівлі або продажу у визначений день у майбутньому визначеної суми іноземної валюти.

У цьому контракті валюта, сума, обмінний курс і дата платежу фіксуються в момент висновку угоди. Валютний курс здійснюваної форвардної угоди називається форвардним курсом. Він є терміновим.

Курс угоди, зв'язаної з постачанням валюти на поточному (касовому, наявному, негайному) ринку називається спот-курсом. При цьому стандартна спот-дата валютування (дата, коли валютні кошти безпосередньо надходять у розпорядження сторін за угодою) складає два робочі дня після укладання контракту. Існують і нестандартні спот-дати, наприклад, tod і tom, що скорочують термін постачання валюти до поточного дня й одного робочого дня відповідно з моменту укладання контракту.

Інші дати валютування (більш двох днів з моменту укладання контракту) називаються терміновими і припускають коректування загальної суми валюти, що поставляється на термін, на розмір процентних ставок по депозитах у відповідній валюті.

Терміни форвардних угод коливаються від 3 днів до 5 років, однак найбільш розповсюдженими з них є 1, 3, 6 і 9 місяців з дня укладання угоди.

Форвардний контракт є банківським контрактом, тому він не стандартизований і може бути підібраний під конкретного клієнта, Форвардний ринок угод до 6 місяців в основних валютах досить стабільний, на термін же більш 6 місяців – хитливий, при цьому окремі операції можуть викликати сильні коливання обмінних курсів.

Форвардний курс (FR) і курс спот (SR) тісно пов'язані між собою. Якщо FR>SR, то говорять, що валюта котирується з «премією», якщо FR<SR, те валюта котирується з «дисконтом».

Розмір дисконту або премії по валюті визначається в такий спосіб:

де FR(Pm/Dis) — форвардна премія або дисконт; FR — форвардний курс; SR — курс спот; t — термін форвардного контракту.

Премії та дисконти по валюті виражаються у відсотках річних, щоб можна було порівняти прибутковість від вкладення валюти у форвардну угоду з прибутковістю від вкладення у векселі й інші інструменти фінансового ринку.

Щодня провідні фінансові газети світу (наприклад, The Wall Street Journal) і Інтернет друкують поточний курс (spot rate) та форвардний курс (forward rate) основних валют. На форвардному ринку банки також котирують курси покупки (Bid rate — BR) і продажу валюти (Ask rate — AR) і, відповідно, розраховують крос-курси. При цьому маржа між AR і BR більше при форвардних операціях і складає 1/8-1/4 % річних від курсу спот у перерахуванні на термін угоди.

Крос-курс — курс обміну між двома валютами, отриманий з їхнього відношення до третьої валюти. Як третя валюта звичайно виступає долар США.

Існують два основних методи котирування форвардного курсу: метод аутрайт та метод своп-ставок. При котируванні методом аутрайт банки вказують як повний спот-курс, так і повний форвардний курс, а також термін і суму постачання валюти. Однак у більшості випадків форвардний курс котирується за допомогою своп-ставок. Своп-ставки виражаються в абсолютних частках відповідної валюти стосовно долара США.

При котируванні курсу форвардної угоди методом своп-ставок визначаються тільки премія або дисконт, що при прямому котируванню відповідно додаються до курсу спот або віднімаються з нього. При зворотному котируванні валют дисконт додається, а премія віднімається з курсу спот.

Пряме котирування — вираження вартості одиниці іноземної валюти в одиницях національної.

Зворотне котирування — вираження вартості одиниці національної валюти у визначеній кількості іноземної.

Найбільше широко у світі застосовується пряме котирування. Наприклад, 5 гривень за один долар США - пряме котирування долара США на українському ринку. Традиційно назад котирується англійський фунт стерлінгів.

Розмір ставки своп визначається винятково різним рівнем процентних ставок країн, що беруть участь, і розраховується в такий спосіб:

де SR_o- спот-курс; r_h – процентні ставки по національній валюті; r_f – процентні ставки по іноземній валюті; t – термін виконання контракту.

Валютний ризик при здійсненні форвардних операцій, особливо довгострокових, значно зростає, тому що зростає імовірність непередбаченої зміни курсу валюти на дату постачання і ризик неплатоспроможності партнера.

Основне призначення форвардних операцій полягає в хеджуванні валютного ризику. За допомогою форвардних контрактів основна частка промислових клієнтів прагне закрити відкриту валютну позицію. Фіксуючи для себе визначений рівень обмінного курсу валюти на визначену дату, такий клієнт перекладає на контрагента (банк) ризик несприятливої зміни валютного курсу понад фіксовану в контракті величини і розглядає вартість даного контракту як своєрідну плату за «страхування».

Дата добавления: 2014-01-07