Опціонний контракт

Опціонні угоди принципово відрізняються від форвардних і ф'ючерсних операцій. Основною характеристикою опціонів є те, що власникові опціону надається вибір: реалізувати опціон по заздалегідь фіксованій ціні або відмовитися від його виконання; у власника опціону є право, а не зобов'язання зробити визначена дія.

Таким чином, в опціонній угоді бере участь продавець опціону (надписувач опціону) і його покупець (власник опціону). Власник опціону здобуває право (але не зобов'язання) купити або продати визначений актив у майбутньому за ціною, фіксованої в момент висновку угоди. Надписувач опціону приймає на себе зобов'язання продати, (або купити) актив, що лежить в основі опціонної угоди по заздалегідь обговореній ціні. Тому що ризик утрат надписувач опціону, зв'язаний зі зміною валютного курсу, значно вище, ніж у власника опціону, то як плату за ризик власник опціону в момент його висновку виплачує надписувач премії.

Визначення розміру премії — складна задача. Премія повинна бути досить високої, щоб переконати продавця опціону взяти на себе ризик збитку і досить низкою, щоб зацікавити покупця в гарних шансах дістати прибуток. Розмір премії визначається дією таких факторів, як:

· внутрішня цінність опціону — той прибуток, що міг би одержати його власник при негайному виконанні;

· термін опціону - термін, па який укладений опціонний контракт;

· мінливість валют - розмір коливань розглянутих валют у минулому і майбутньому;

· процентні витрати - зміна процентних ставок по тій валюті, у якій повинна бути виплачена премія;

· взаємозв'язок між ціною виконання опціону і ціною спот базисного активу.

Валютні опціони в основному звертаються на біржах. При цьому для даного сегмента біржового ринку характерні постійні зміни і розходження в способах здійснення угод.

Однак усі ринки опціонів мають і загальні риси: стандартизація контрактів і наявність системи опціонів, що пропонують великі комерційні банки, наприклад, своїм клієнтам. Опціонний контракт полягає на основі спеціальної домовленості між клієнтом і банком, при цьому клієнти можуть у процесі переговорів одержати нестандартні умови з відповідною зміною ціни виконання опціону і премії.

Опціони підрозділяються на опціони покупця або call-опціони й опціони продавця пли put-опціони.

Call (колл)-опціон надає право його власникові купити визначений актив у майбутньому за ціною, фіксованої в даний момент часу.

Put (пут)-опціон надає право на продаж за тих самих умов.

Розрізняють також європейські опціони, що можуть бути виконані тільки в день завершення дії контракту, і американські опціони, що надають право купити або продати базисний актив у будь-який час до дня завершення дії контракту. Тому у випадку американських опціонів продавець несе більш високий ризик, та за них звичайно платиться більш висока премія, ніж за європейські. У європейських країнах використовуються в основному європейські опціони.

При роботі з опціоном його учасник може виступити як у ролі надписувача опціону продавця або опціону покупця, так і в ролі власника визначеного типу опціону. У будь-якому випадку основна ідея даної угоди — отримати прибуток з коливань валютних курсів. При цьому на зростання курсу базисного активу розраховує як надписувач опціону продавця, так і власник опціону покупця; у зниженні курсу базисного активу до моменту реалізації контракту зацікавлені, відповідно, надписувач опціону покупця і власник опціону продавця.

На відміну від форвардних і ф'ючерсних контрактів, валютні опціони надають можливість обмежити ризик, пов'язаний з несприятливим розвитком курсів валют, зберігаючи при цьому шанси на одержання прибутку у випадку сприятливого розвитку курсу. Саме тому опціони, хоча і є відносно новим інструментом валютного ринку, одержали широке поширення на всіх біржових майданчиках.

Дата добавления: 2014-01-07