Співвідношення міграційного права із суміжними галузями права

ВСТУП

Вивчення загальнотеоретичних питань, що стосуються характеристики міграційного права як галузі національного права України, його предмету, методу, системи і джерел має важливе значення для формування системи знань і вмінь як курсантів, так і студентів у межах навчальної дисципліни «Міграційне право».

Актуальність вказаної проблематики полягає в тому, що в сучасних умовах міграційне право є порівняно новою галуззю права, а як навчальна дисципліна стало обов’язковою для вивчення у світлі сучасних реалій суспільного життя в Україні. На сьогодні характер міграційних процесів в Україні обумовлюється, насамперед, тенденцією щодо побудови відкритого суспільства, проте поряд із цим існує й низка інших чинників, які справляють свій вплив на стан стабільності суспільства – наша держава, яка має спільні кордони з п’ятьома державами-членами Європейського Співтовариства, зацікавлена у скороченні нелегальних переміщень мігрантів і створенні умов для протидії іншим правопорушення у сфері міграційних процесів. Про це також свідчать висловлені з цього приводу в науковій літературі думки провідних науковців, а крім того, майбутній юрист має опанувати основні засади правового регулювання міграційних відносин з тим, щоб належним чином у подальшому забезпечувати права і свободи громадян.

Науковість лекції полягає, насамперед, в узагальненні результатів досліджень правовідносин у сфері міграційних процесів, здійсненні аналізу змісту міграційного права як галузі права, навчальної дисципліни та галузі правничої науки, зокрема у контексті зв’язку міграційного права з іншими суміжними галузями права.

Метою цієї лекції є розгляд з наукових позицій міграційного права як галузі права – його предмету, системи і джерел. Основними завданнями при цьому є визначення поняття міграційного права, його системи та структури, а також системи нормативно-правових актів у сфері регулювання міграційних процесів.

1. Загальна характеристика міграційного права як навчальної дисципліни, як галузі права та як науки. Предмет і метод міграційного права

Міграційне право є однією з провідних галузей у правовій системі України, а також складним соціально-юридичним утворенням, у якому відображаються матеріальні, ідеологічні, моральні та інші відносини, що існують у суспільстві. Міграційне право розглядається в різних аспектах – як галузь права, як навчальна дисципліна та як наука.

Міграційне право як навчальна дисципліна є обов’язковою у навчальних закладах при підготовці майбутніх юристів. Слід зазначити, що як навчальна дисципліна, міграційне право – більш широка категорія, ніж галузь права, тому що вона не лише вивчає питання правових норм, але і формує цілісну теоретичну абстраговану модель правового регулювання відповідних суспільних відносин у сфері міграційних процесів. До цієї моделі входять такі складові, як міграційні правовідносини, суб’єкти міграційного права, способи забезпечення законності, механізми правового регулювання міграційних відносин тощо.

Міграційне право України як самостійна галузь національної правової системи – це складна система, під якою необхідно розуміти науково обґрунтований, об’єктивно існуючий зв’язок інститутів і норм, що становлять єдину самостійну галузь права. Вона являє собою внутрішню побудову, визначений порядок організації й розміщення складових її частин, зумовлений характером міграційних відносин. В основі цього лежать суб’єктивні й об’єктивні чинники.

Серед суб’єктивних факторів – воля й бажання законодавця створити національну міграційну законодавчу базу, зумовлене необхідністю комплексного правового регулювання цієї сфери державного та суспільного життя. До об’єктивних чинників належать правові, економічні, соціальні тощо умови життєдіяльності держави та суспільства, які визначають не лише процес виникнення й існування системи міграційного права України загалом, але й необхідність її дієвого функціонування.

Необхідність функціонування такої галузі права зумовлена потребами регулювання процесів і відносин, які складаються в суспільстві. За допомогою міграційного права, а точніше – міграційно-правових норм, держава впливає на суспільні відносини і перетворює їх на відносини у сфері управління міграційними процесами або на міграційно-правові.

Наука міграційного права являє собою систему наукових поглядів і уявлень, знань теоретичних положень про галузь міграційного права і предмет його регулювання. Це галузь юридичної науки, що покликана аналізувати суспільні відносини у сфері міграційних процесів і систему норм, що регулюють їх, досліджувати і узагальнювати закономірності правового регулювання міграційних процесів.

Як наука, міграційне право є ширшою категорією, ніж галузь права та навчальна дисципліна, тому що вона вивчає такі питання, які не входять у поняття галузі міграційного права і не вивчаються в курсі зазначеної навчальної дисципліни, зокрема: перспективи реформування сучасного міграційного права; співвідношення міграційно-правових інститутів; взаємозв’язок міграційного права з іншими юридичними та неюридичними (управління, економіка, демографія, політологія, соціологія) науками; використання досягнень зарубіжної міграційно-правової науки тощо. Це пояснюється тим, що наука міграційного права досліджує не лише міграційно-правові норми, але й інші теоретичні проблеми. Наука міграційного права покликана аналізувати суспільні відносини у сфері забезпечення прав людини на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, систему регулюючих їх правових норм, досліджувати й узагальнювати закономірності правового регулювання міграційних процесів і чинників, які їх зумовлюють, сприяти у виробленні виважених механізмів подолання негативних наслідків міграції та протидії правопорушенням у цій сфері тощо.

Міграційне право як галузь права має свій специфічний предмет правового регулювання. Предметом міграційного права є регулювання суспільних відносин у сфері міграційного процесу, його особливості, а також правовий статус суб’єктів міграційно-правових відносин та підстави юридичної відповідальності за порушення загальнообов’язкових правил у сфері міграційного процесу.

Характерною рисою предмета міграційно-правового регулювання є його дуалістична природа. Так, безпосередньо міграційним правом України регулюються процеси виїзду з держави, в’їзду на її територію, повернення в Україну як історичну батьківщину осіб, які, зважаючи на різні обставини, опинилися за її межами, свобода пересування територією України, імміграція в Україну іноземців та осіб без громадянства. Гарантії свободи пересування, її обмеження, статус мігрантів тощо впорядковуються опосередковано, оскільки регламентуються іншими галузями національного права України, зокрема конституційним, адміністративним, кримінальним, екологічним.

Метод міграційного права має багато спільних рис із методом адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, оскільки ґрунтується на засадах рівності учасників міграційних відносин, йому також властивий імперативний характер. Під методом правового регулювання міграційних відносин розуміється сукупність правових засобів і способів (прийомів), які застосовують органи управління для забезпечення регулюючого впливу норм міграційного права на суспільні відносини.

Від міграційного права як галузі права слід відрізняти міграційне законодавство, яке є складовим елементом законодавства України. Якщо міграційне право – це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері міграційних процесів, то під міграційним законодавством розуміється сукупність законів та інших нормативно-правових актів, якими регулюються міграційні процеси в державі.

Таким чином, міграційне право є самостійною галуззю права, за допомогою якої держава регулює однорідні суспільні відносини у сфері міграційних процесів, розвиває та зміцнює його демократичні основи. Міграційному праву належить особлива роль у механізмі правового впливу – воно виступає необхідним і важливим інструментом управління соціальними процесами у суспільстві. Отже, міграційне право відрізняється від інших галузей права специфікою предмета, методу регулювання та структурними особливостями (системою розміщення нормативного матеріалу).

Для більш глибокого розуміння предмета міграційного права і сутності міграційно-правового методу регулювання необхідно висвітлити зв’язок галузі права, яку ми розглядаємо, з іншими, суміжними галузями права. Це важливо і для характеристики соціальної ролі і особливостей міграційного права, шляхів його вдосконалення. Відмежування міграційного права від інших галузей, які так чи інакше з ним пов’язані, характеризує його самостійне значення. Водночас співвідношення міграційного права із суміжними галузями права свідчить про їх взаємозв’язок у єдиній системі національного права.

Найбільш тісний зв’язок спостерігається між міграційним правом і конституційним правом, яке становить основу всіх галузей права, включаючи й міграційне. Предметом конституційного права є, передусім, суспільні відносини, які складаються у зв’язку із реалізацією конституційного статусу людини і громадянина, забезпеченням права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання, створенням умов для захисту інших прав і свобод та ін. Конституційні положення закріплюють положення щодо громадянства, національного режиму, правового статусу фізичних осіб – громадян України, іноземців, осіб без громадянства і біженців, основні засади діяльності держави та її органів. Таким чином, приписи норм конституційного права слугують вихідною основою для норм міграційного права, які регулюють суспільні відносини у сфері міграційних процесів. У нормах міграційного права розвиваються і деталізуються положення Конституцій України та інших джерел конституційного права щодо пріоритетності діяльності держави у сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина, їх обов’язків і взаємної відповідальності.

Взаємозв’язок та взаємообумовленість міграційного та міжнародного права простежується, перш за все, за предметом правового регулювання. Міжнародне право являє собою систему норм, які регулюють відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного права, створюваних шляхом узгодження позицій учасників цих відносин і забезпечених у разі необхідності індивідуальним чи колективним примусом. Міграційне право також певною мірою стосується сфери регулювання міжнародних відносин, і передусім, це знаходить свій прояв у його окремих інститутах: реадмісії, повернення раніше депортованих народів, притулку тощо. Крім того, це проявляється і в міжнародному регулюванні міграційних правовідносин, передусім шляхом укладання міждержавних дво- та багатосторонніх угод у сфері міграції.

Настільки ж тісно міграційне право пов’язане з адміністративним правом, яке регулює з метою реалізації завдань і функцій держави суспільні відносини управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої і розпорядчої діяльності органів виконавчої влади, внутрішній організаційній діяльності інших державних органів, а також у процесі здійснення громадськими організаціями, їх органами зовнішніх юридично-владних повноважень. Якщо адміністративне право встановлює правовий статус органів виконавчої влади у сфері управління міграційними процесами та їх компетенцію, а також засади адміністративної правосуб’єктності громадян України, іноземців, осіб без громадянства та біженців і визначає основні засади їх адміністративної відповідальності тощо, то міграційне право конкретизує механізми реалізації цими суб’єктами саме міграційно-правового статусу у відповідних правовідносинах.

Певні зв’язки існують між міграційним правом і трудовим правом у сфері регулювання службових відносин. Норми останнього визначають статус юридичних і фізичних осіб як учасників трудового процесу. Що стосується норм міграційного права, то вони регулюють відносини, пов’язані із застосуванням праці трудових мігрантів, порядком надання дозволу на їх працевлаштування в Україні, забезпечення належних умов праці та соціального забезпечення.

Міграційне право досить тісно пов’язане з цивільним і сімейним правом, передусім у сфері забезпечення майнових і особистих немайнових прав мігрантів, прав у шлюбних і сімейних відносинах. Крім того, у зв’язку з поширенням тенденцій до укладання шлюбів між іноземцями та громадянами України особливої актуальності на сьогодні набуває врегулювання їх сімейно-правових відносин а також всебічного захисту від запобігання порушення прав і можливих зловживань з боку шлюбних контор і агенцій.

Міграційне право межує з фінансовим правом, яке регулює відносини, що складаються у процесі фінансово-бюджетної діяльності держави. Для регулювання цих відносин використовується адміністративно-правовий метод. Однак фінансове право визнане самостійною галуззю, оскільки регулювання мобілізації, розподілу та використання грошової маси в державних інтересах має велике значення і характеризується специфічними особливостями. При цьому відносини, що виникають з приводу фінансування діяльності державних органів і установ, які виконують покладені на них функції у сфері міграційних процесів, а також витрат на такі заходи, як видворення за межі України іноземців чи осіб без громадянства, котрі порушили правила перебування, утримання пунктів тимчасового тримання цих осіб тощо регулюються як фінансовим, так і міграційним правом.

З низкою норм кримінального права пов’язаний зміст норм міграційного права про відповідальність за міграційне правопорушення. Так, КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері міграційних процесів, а норми кримінального законодавства – відповідальність за вчинення більш суспільно небезпечних діянь – злочинів.

Міграційне право також пов’язане із земельним (аграрним) правом, оскільки певна частина відносин, віднесених до предмету земельного права регулюється нормами міграційного права, передусім в частині участі в аграрно-правових відносинах іноземців.

Крім того, міграційне право пов’язане і з процесуальними галузями права – кримінально-процесуальним, адміністративно-процесуальним, господарсько-процесуальним і цивільно-процесуальним правом, оскільки розгляд справ про правопорушення у сфері міграційних процесів як у судовому, так і в адміністративному порядку ґрунтується на загальних процесуальних засадах.

У взаємозв’язку міграційного права з іншими галузями права проявляється, насамперед, його статусний характер як галузі національного права України. З урахуванням того, що носіями міграційно-правового статусу є широке коло різних суб’єктів міграційного права України. Їхній статус у процесі міграції змінюється з одного на інший (адміністративно-правовий, цивільно-правовий, процесуальний, статус учасників трудових правовідносин тощо), що є предметом міграційного права України.

Таким чином, зв’язок міграційного права з іншими суміжними галузями права дає підстави твердити про міжгалузевий характер багатьох міграційно-правових інститутів. Так, у регламентації інституту видворення іммігрантів за межі України присутнє адміністративне право; інституту видачі фізичних осіб – кримінальне право; інституту трудової міграції – трудове право.

Дата добавления: 2014-01-07