В одязі можуть сполучатися різні силуети

3. Покрій одягу – це вид, що надається одягу тим чи іншим способом викроювання та шиття. Основними ознаками покрою одягу є покрий:

· рукавів (втачні, реглан, цільнокроєні, комбіновані, сорочкового крою тощо);

· спинки і переду виробу (цільні, розрізні посередині, розрізні по лінії кокетки, з фігурною кокеткою, зі шліцюю тощо);

· коміра (вточний в горловину, обложний на стійці, цільнокроєний с полою, шалевий, хомутом, типу апаш, англійського стилю з різними кінцями тощо);

· кишень (з клапанами, з рельєфною лінією, в рамку, накладні звичайні, накладні фігурні, з листочкою, комбіновані тощо);

· лацканів (прямокутні, загостренні до гори, скошені до долу, закруглені тощо).

2.Чинники, що формують споживні властивості швейних виробів.

Для задоволення потреб споживачів одяг повинен мати комплекс показників споживних властивостей, сукупність яких саме і задовольняють ці потреби, обумовлюють його придатність.

Це таки показники як:

· відповідність призначенню та умовам експлуатації;

· теплозахисні властивості;

· гігроскопічність;

· паро- повітропроникність;

· волого поглинання;

· пилеємність;

· легкість забруднювання;

· легкість від відпирання;

· маса одягу, ступінь електризування;

· зносостійкість (міцність);

· опір до руйнування та зношування в різних умовах експлуатації;

· здатність зберігати форму;

· зручність користування (одягання, роздягання, прання, прасування, ремонтування тощо);

· строк служби;

· відповідність направленню моди за кольором, малюнком, формою, обробкою;

· цілісність композиції;

· чистота виробничого виконання тощо.

Всі показники споживних властивостей одягу залежать від цілого ряду чинників, а саме від:

І. Чинників, що формують споживні властивості:

а). Проектування;

б). Сировини;

в). Рівня виробництва (технологічного процесу);

ІІ. Чинників, що зберігають споживні властивості:

а). Пакування;

б). Транспортування;

в). Зберігання та догляду.

3.Характеристика асортименту швейних виробів за ознаками

групування.

Сучасний асортимент швейних виробів дуже різноманітний і складний. В усій цій різноманітності допомагає розібратися їх класифікація. Класифікують швейний одяг за різними ознаками:

1.за призначенням:

· побутовий одяг (домашній, повсякденний, святковий);

· спортивний одяг (в залежності від виду спорту);

· відомчій (для армії, міліції, медичних працівників тощо);

· спеціальний одяг (для пожежників, металургів, водолазів тощо);

· національний одяг.

2.за цільовим призначенням:

· домашній;

· повсякденний;

· святковий;

3.за умовами експлуатації:

· верхній (пальта, напівпальта, плащі, комбінезони, накидки, пелерини, костюми, куртки, піджаки, штани, шорти, жилети, спідниці);

· легкий (плаття, халати, блузки, спідниці, сарафани, пеньюари, сорочки, фартухи);

· нижній (білизна) (сорочки, піжами, кальсони, труси, пляжні ансамблі, гарнітури).

4. за характером опори:

· плечові (пальта, плаття);

· поясні (спідниці, штани тощо);

· головні убори.

5. за віково –статевою ознакою:

· чоловічий;

· жіночий;

· дитячий (ясельний – до 3 років, дошкільний – від 3 до 7 років, шкільний – від 7 до 15,5 років);

· для підлітків – від 15,5 до 18 років.

6. за матеріалом верху:

· тканини;

· шкіра;

· неткані матеріали;

· штучне хутро.

7. за сезоном:

· літній;

· зимовий;

· осінній;

· міжсезонний;

8. за фасоном:

· за силуетом;

· за формою деталей;

· за конструкцією;

· за видом застібки.

9. за розмірами ( зріст, обхват грудей, обхват талії або стегон );

10. за видами:

· сукні;

· костюми;

· штани;

· пальта;

· блузки;

· сарафани;

· шорти;

· сорочки тощо.

· пальта – плечовий верхній одяг із різних видів матеріалів і сировини з рукавами та розрізом або застібкою донизу, який одягають на костюмно- сукняний одяг і яким укривають тулуб і частково або повністю ноги;призначений для створення теплого захисту в різних кліматичних умовах. Різновидом пальт є на півпальта, манто, кожухи, кожушанки, шуби тощо. Пальта бувають чоловічі, жіночі, дитячі, підліткові, зимові, демісезонні, літні, усесезонні, класичні, спортивні, прямі, напівпрямі, прилеглі, вільні, різного крою комірів, рукавів, кишень, одно і двубортові, з тканин, штучного хутра тощо;

· шинель – різновид пальта відомчого призначенням;

· на півпальта – має таку саму конструкцію, що й пальто, але менше довжиною;

· куртки – плечовий одяг з рукавами, розрізом донизу, застібкою на ґудзики або на застібку „блискавку”, з каптуром або без нього, з утеплювальною прокладкою або без неї, довжиною до талії з поясом або до середини стегон. Виготовляють з вовняних або бавовняних тканин, тканин типу „болонья”, натуральної і штучної шкіри (замші), дубльованих матеріалів. Різновидом куртки є анорак, блузон. Деталі куртки мають складну форму, можуть складатися з різних частин.;

· плащі - належать до різновидів пальто, призначені для захисту від опадів, виготовлюють із плащових тканин або плівкових матеріалів. Плащові тканини виготовлюють із водонепроникною або водовідштовхувальною підкладкою, що пристібається;

· бушлати – різновид дитячого або відомчого на півпальта. Виготовлюють переважно з утеплювальною прокладкою, із бавовняних і напівбавовняних ворсових тканин. Для оздоблення використовують шнури, емблеми, металеві ґудзики;

· костюми – набір з двох або трьох предметів одягу, виготовлених з одного матеріалу, а саме:

- піджак чи жакет (жилет), призначений для верхньої частини тіла;

- штани, спідниця (спідниця штани), призначені для нижньої частини тіла.

Усі частини костюма повинні бути виготовлені із тканини одного переплетення, кольору, сировинного складу, фасону, оздоблення. Розрізняють таки костюми: двійка – чоловіча складається з піджака і штанів) і жіноча (із жакета і спідниці або штанів) та трійка – до комплекту входить третій предмет - жилет;

· штани – поясний верхній одяг, яким вкривають нижню частину тулубу і ноги, кожну окремо до ступнів. Складаються з двох передніх і двох задніх половин, що з‘єднуються боковими і кроковими швами. Штани бувають чоловічі, жіночі, дитячі, по лінії талії, стегон, вузькі або широкі, з різною обробкою низу(на манжетах або без них);

· піджаки – плечовий верхній одяг фіксованої форми з рукавами та розрізом згори донизу, яким укривають тулуб і частково стегна. Бувають одно і двобортні, з рукавами і коміром різних форм і крою, з накладними або прорізними кишенями, з застібкою на ґудзиках, з лацканами прямими, тупими або гострими, з прямими або заокругленими внизу пілочками;

· жакети – аналогічні піджаку жіночі або дівчачі вироби. Можуть бути із застібкою або без неї, усіх видів силуету, форм, різної довжини рукавів, коміра тощо;

· жилети – плечовий верхній одяг із проймами без рукавів, яким укривають тулуб або частково стегна, бувають одно або двобортні, з кишенями і хлястиком. Костюмні жилети виготовлюють із спинками з підкладкової тканини. Різновидом жилета є кептар, безрукавка;

· кітелі – формений одяг напівприлеглого(прямого) силуету, з коміром стійка або відкладним, з глухою застібкою, з погонами;

· смокінги – (піджак для куріння) верхній комір і лацкани шиють з шовкової тканини (атласу);

· фраки – піджак прилеглого силуету з пілочками до талії і видовженою спинкою з фалдами;

· пелерини – різновид накидки, короткий плечовий виріб з розрізом спереду, з застібкою або без неї, без рукавів, з прорізами для рук, обробленими в рамку;

· спідниці – поясний верхній жіночий або дівчачий одяг, яким укривають нижню частину тулуба й ноги частково або цілком. Складається з одного або кількох полотнищ, можуть бути суцільними або розпашними, на застібці або без неї. За кроєм спідниці можуть бути прямі. Розширені зверху донизу, звужені донизу, розкльошені;

· комбінезони – плечовий одяг, об‘єднаний в одне ціле з поясним. Складається з куртки і штанів, може бути з каптуром.

· напівкомбенізони - мають довгі або короткі штани, об‘єднані в одне ціле з нагрудником і бретелями;

Асортимент головних уборів групується за наступними ознаками:

1. за матеріалом верху (тканина, фетр, хутро, шкіра, соломка, неткані матеріали тощо);

2. за призначенням (нарядні, для повсякденної носки, для відпочинку, для спорту);

3. за сезоном (літні, зимові, поза сезонні);

4. за статево-віковим призначенням (чоловічі, жіночі, дитячі);

5. за жорсткістю (жорсткі, напівжорсткі, м’які);

6. за фасоном (за формою головки, за наявністю козирка, за наявністю крис);

7. за видами (шапки, капелюхи, кепі, берети, капелюшки, капори, чепці тощо).

4.Якість швейних виробів.

Якість швейних виробів – це сукупність їх властивостей, що обумовлюють придатність швейних виробів задовольняти визначені потреби в відповідності до їх призначення при певних умовах їх експлуатації.

Якість поняття відносне, оскільки вона змінюється в залежності від потреб суспільства, які постійно змінюються.

Показники якості швейних виробів повинні відповідати вимогам стандартів, технічних умов, договорів.

Потрібно, щоб швейні вироби за зовнішнім виглядом відповідали моделям, що узгоджуються з торговельними організаціями, а за розмірами – технічним умовам.

Покращенню якості швейних виробів сприяє систематичний контроль їх якості в процесі їх виробництва; правильна організація збереження готової продукції як на складах фабрик, так і в торговельних підприємствах.

Якість швейних виробів перевіряють зовнішнім оглядом на манекенах або столах компетентні в питаннях якості товарознавці – бракери.

Швейні вироби за якістю повинні:

· відповідати затвердженим зразкам за зовнішнім виглядом;

· бути комплектними;

· бути гігієнічними;

· бути міцними;

· бути безпечними для життя споживачів;

· бути зручними в експлуатації;

· мати естетичний зовнішній вигляд;

· мати правильно розташовані деталі;

· відповідати кольору підкладки і фурнітури кольором верху виробу тощо.

Черговість перевірки якості швейних виробів відповідно до діючих нормативних документів наступна:

1. Перевіряється цілісність пакування;

2. Перевіряється повнота і чіткість маркування;

3. Перевіряється зовнішній вигляд:

· Відповідність виробів зразкам – еталонам;

· Відповідність волого – теплової обробки;

4. Перевіряється правильність посадки на фігурі;

5. Перевіряється розміщення основних деталей;

6. Перевіряється відповідність кольору матеріалу верху, підкладки та фурнітури;

7. Перевіряється якість стібків, строчок і швів;

8. Перевіряється комплектність;

9. Робіться висновок щодо якості виробу

При сортуванні швейних виробів необхідно:

· Відібрати вірно діючий нормативно – технічний документ;

· Виявіть дефекти;

· Дати оцінку виявленим дефектам;

· Визначити сорт виробу.

За рівнем якості швейні вироби поділяються на 1 і 2 сорти. Ґатунок швейних виробів залежіть від кількості, розмірів, місця розташування на виробі дефектів.

Дефекти швейних виробів можуть бути:

а). Зовнішнього вигляду матеріалу:

- близни;

- потовщення ниток;

- мушкуватість;

- сукрутіни;

- підплетини;

- забоїни;

- плями, підмочки, затьокі;

- різна відтиночність тощо

б). Виробничо - швейні:

· Зовнішнього вигляду:

- посадки на фігурі;

- розходження піл, шліц або зайвий запах;

- відхилення рукавів вперед або назад;

- розтягнення або зайва посадка горловини;

- перекіс коміра;

- перекіс бічних швів і швів на краях штанів тощо.

· Виробничі:

- викривлення деталей;

- несиметричність парних деталей;

- укорочення чи збільшення деталей;

- неспівпадання малюнка в деталях, затверджених зразком - еталоном;

- перекіс малюнка на бортах і лацканах;

- несиметричність малюнка в парних деталях

- нерівномірна, крива строчка;

В швейних виробах 1 і 2 сорту не допускаються наступні дефекти:

· перекоси і заломи;

· натягнуті або слаба посадка лацканів;

· невірний розподіл посадки рукавів;

· невірне з’єднання підкладки з прокладковим матеріалом;

· опал;

· різка невідповідність кольору ниток кольору матеріалу;

· неспівпадання направленню ворса в виробі на відкритих деталях;

· значні плями.

5.Маркування, пакування, зберігання та особливості догляду за швейними виробами.

Для збереження товарного вигляду і якості дуже важливе значення має маркування, пакування, збереження швейних виробів.

Маркування. Для маркування швейних виробів використовують: маркувальну стрічку, контрольну стрічку та товарний ярлик.

Товарний ярлик може бути у вигляді невеликого аркушу паперу, листівки, книжечки. Вин повинен бути художньо оформленим. Відповідно до вимог стандарту на товарному ярлику вказуються слідуючи реквізити:

· товарний знак (товарна марка) виробника (якщо вона є);

· найменування країни – виробника;

· найменування фірми – виробника;

· юридична адреса виробника і (або) продавця;

· найменування виробу;

· інформація про обов’язкову або добровільну сертифікацію (якщо така є);

· сировинний склад;

· розмір;

· модель;

· ґатунок;

· позначення нормативного або технічного документа, за яким виготовлено товар (для товарів вітчизняного виробництва);

· штриховий код (при наявності);

· дата виготовлення;

· штам ВТК;

· символи по догляду за товаром.

На швейних виробах, що мають підкладку, додаткове оздоблення або хутряні деталі, на товарному ярлику додатково вказується артикул матеріалу підкладки, сорт підкладки, групу обробки тощо.

На маркувальній стрічці, крім зображення товарного знаку, повинні бути вказані найменування сировини, відсоток її волокнистого складу, а також символи з догляду за швейними виробами.

На контрольній стрічці вказуються ціна та розміри швейного виробу.

Пакування. Пакування зберігає швейні вироби від впливу несприятливих чинників зовнішнього середовища, механічних та інших пошкоджень, тобто зберігає їх якість при транспортуванні та зберіганні.

Пакування маже бути первинним і зовнішнім. Для первинного пакування використовуються папір, поліетиленові пакети та інші пакувальні матеріали. Деякі дорогі швейні вироби вішають на плечикі і пакують у поліетиленову плівку та транспортують у підвішеному стані. Поліетиленові пакети з виробами однієї моделі, розміру тощо укладають у коробки з гофрованого картону або мішки.

Обов’язковими умовами транспортування є збереження швейних виробів від дії вологи, забруднень, механічних пошкоджень та інших негативних впливів, тому для транспортування швейних виробів використовують спеціально пристосовані контейнери та автомашини –фургони.

Зберігання. Зберігання має дуже велике значення для збереження якості швейних товарів. Зберігати одяг слід в сухих складських приміщеннях при температурі не нижче ніж 10*С і не вище 30*С та відносної вологості повітря приміщення 50 -70%. Необхідно пам’ятати, що висока відносна вологість повітря сприяє розвитку мікроорганізмів (що руйнують вироби), а знижена відносна вологість повітря – сприяє зневоженню матеріалів, завдяки чому швейні вироби становляться жорсткими та ламкими.

Складські приміщення необхідно регулярно провітрювати. Швейні вироби, що зберігаються у складських приміщеннях, повинні бути захищені від дії прямих сонячних променів, від пошкодження міллю та гризунами.

Розміщуються швейні вироби на стелажах або в підвішеному стані на відстані:

· від підлоги не менш 20 см;

· від опалювальної системи (приладів) – не менш ніж 1 м;

· від електричних ламп не менш 50 см;

· від зовнішніх стін – 50 см.

Швейні вироби повинні доглядатися відповідно до вимог символів по догляду за ними, що вказуються на маркувальних ярликах, та супроводжувальних інструкцій.

Дата добавления: 2014-01-07