Вищі органи державної влади

2). За формою правління Великобританія – конституційна монархія. Королева (король) є главою держави.

Формально їй належать досить широкі повноваження: вона призначає прем’єр – міністра і членів уряду, інших посадових осіб (суддів, офіцерів армії, дипломатів, вищих церковних осіб панівної церкви), скликає і розпускає парламент, може накласти вето на законопроект, прийнятий парламентом. Вона є главнокомандуючим збройними силами, представляє країну в міжнародних відносинах, укладає і денонсує договори з іншими державами, має право оголошувати війну і укладати мир, здійснює право помилування.

Проте насправді практично всі повноваження, що належать королеві, здійснюються членами уряду. Вони контрасигнують акти, що видаються королевою, і несуть за них відповідальність.

Уряд формується після парламентських виборів. Прем’єр – міністром призначається лідер партії, що отримала більшість місць в палаті громад. За його поданням королева призначає решту членів уряду. На відміну від більшості інших держав у Великобританії відрізняються поняття «уряд» і «кабінет». Кабінет діє всередині уряду. До його складу входять прем’єр – міністр і окремі міністри. Склад уряду набагато ширший (якщо чисельність членів Кабінету 18 – 20 осіб, то в уряді їх близько 100). Уряд у повному складі ніколи не збирається на засідання, і фактично всі питання внутрішньої і зовнішньої політики країни вирішуються на засіданнях Кабінету, який насправді здійснює вищу виконавчу владу. Кабінет керує діяльністю державного апарату, розробляє найважливіші законопроекти, керує зовнішньою політикою країни. Кабінет видає різні акти відповідно до повноважень, делегованих йому парламентом, створюючи, таким чином, делеговане законодавство. Уряд відповідальний перед нижньою палатою парламенту: у разі винесення Палатою громад вотуму недовіри, він повинен піти у відставку.

Законодавча влада належить двопалатному парламенту. Строк його повноважень згідно із законом про парламент 1911 р. не може перевищувати 5 років.

Палата громад (або нижня палата) обирається шляхом загальних і прямих виборів за мажоритарною системою відносної більшості. У її складі діє 659 депутатів. Керує засіданнями палати і її обслуговуючим персоналом спікер, посада його існує з 1377 р.

Палата лордів (або верхня палата) не обирається. До її складу входять духовні лорди, судові лорди, спадкові пери і довічні пери. З 1999 р. почалося реформування Палати лордів, розраховане на 10 років. Її чисельність скоротили з 1200 до 665 осіб.

Керує засіданнями палати лорд – канцлер. З 2004 р. він не призначається монархом за поданням прем’єр – міністра і не входить до складу уряду. Його обирають депутати верхньої палати.

Правом законодавчої ініціативи користуються члени парламенту, а відповідно і члени уряду, оскільки міністри мають бути обов’язково і депутатами однієї з палат.

Законопроекти можуть бути внесені як до верхньої, так і до нижньої палати, але, як правило, спочатку відбувається обговорення в Палаті громад, потім в Палаті лордів.

Законопроект проходить 3 читання. В ході першого читання оголошуються лише назва і мета законопроекту, а також призначається час другого читання.. У другому читанні законопроект розглядається в цілому і передається в один з комітетів для постатейного обговорення. Потім розглядається доповідь комітету, пропонуються поправки і доповнення до статей законопроекту. В ході третього читання законопроект знову обговорюється в цілому і по ньому проводиться голосування.

Дата добавления: 2014-01-07