Матеріали та вироби на основі гіпсових в'яжучих речовин

Вироби на основні гіпсових в'яжучих речовин займають особливе місце серед будівельних матеріалів завдяки їхній високій комфортності й екологічності. Ці властивості обумовлені як хімічним складом, так і характером порової структури гіпсових матеріалів, внаслідок чого вони можуть працювати як постійно ді­ючий «кондиціонер», здатний регулювати відносну вологість повітря всередині приміщень і створювати сприятливий мікроклімат.

Гіпсові вироби характеризуються високими тепло- та звукоізоляційними властивостями, є неспалимими, корозійно- та біостійкими.

Вироби на основі гіпсових в'яжучих можуть бути виготовлені з гіпсового тіста, розчинової та бетонної сумішей.

Як мінеральні заповнювачі застосовують паливні та металургійні шлаки, щебінь з будь-яких пористих гірських порід тощо, а як органічні заповнювачі -деревну тирсу, січку соломи, очерету, кострицю льону, подрібнену паперову макулатуру, тобто речовини, з якими гіпсовий камінь зчіплюється краще, ніж із кварцовим піском та крупними заповнювачами з щільних гірських порід.

Для виробництва гіпсових і гіпсобетонних виробів використовують гіпс будівельний, високоміцний, іноді формувальний, а також змішані гіпсоцементно-пуцоланові та зологіпсоцементні в'яжучі, які не тільки підвищують водостійкість, але й збільшують міцність, суттєво розширюючи галузі їх застосування.

За призначенням гіпсові, гіпсорозчинові та гіпсобетонні вироби поділяють на такі групи:

- стінові камені і теплоізоляційні вироби (цегла, плити, сегменти для ізоляції трубопроводів);

- плити й панелі (для перегородок, підвалин підлог, перекриттів) листи для облицювання стін (гіпсокартонні листи - «суха штукатурка»);

- акустичні вироби (плити армовані скловолокном із наскрізною перфорацією);

- архітектурно-декоративні деталі (колони, капітелі, карнизи, тяги, розетки, балясини, ніші, арки, фризи тощо).

Камені стінові виготовляють на основі гіпсових чи змішаних (гіпсоцементнопуцоланових, зологіпсоцементних) в'яжучих речовин.

За призначенням вони бувають

- рядовими

- лицьовими.

Лицьові, крім того, поділяють на нефарбовані та кольорові. Стінові камені можуть бути повнотілими й порожнистими.

Застосовують камені для внутрішніх стін будівель із відносною вологістю повітря до 60%, а також для мурування зовнішніх стін малоповерхових будівель. У цьому випадку має бути забезпечена гідрофобізація зовнішньої поверхні каменів.

Гіпсокартонні листи («суха штукатурка») (ДСТУ Б В.2.7-95-2000) — листо­вий оздоблювальний матеріал, що складається з тонкого шару затверділої гіпсо­вої в'яжучої речовини, вкритої з обох сторін картоном і міцно з'єднаної з ним.

Зазвичай гіпсокартон застосовується для облицювання стін («суха штукатурка»), стель, дахових приміщень, вирівнювання підлог сухим способом, а також для влаштування стінок та перегородок.

Зчеплення покривного шару (картону) з гіпсовим каменем має бути настільки міцним, щоб картон при відриванні не відокремлювався від гіпсової основи, а міг тільки розриватися. Іноді при виготовленні гіпсокартону до гіпсової в'яжучої речовини додають у невеликій кількості органічні волокнисті заповнювачі, які утворюють у гіпсовому камені армуючий каркас.

Залежно від властивостей та галузей застосування листи розподіляють на та­кі види:

- звичайні (ГКЛ);

- вологостійкі (ГКЛВ);

- з підвищеним опором впливу від^: критого полум'я (ГКЛП);

- вологостійкі, що відрізняються підвищеним опором впливу відкритого полум'я (ГКЛВП).

Вологостійкий матеріал виготовляється з добавкою гранул силікону, а вогнестійкий - з добавкою скловолокна.

Виробництво гіпсокартонних листів складається з таких основних операцій: виготовлення гіпсобетонної суміші; подавання й розподіл її на нижньому шарі картону, який розгортається з рулону й рухається на конвеєрі; накладання верхнього шару картону на гіпсове осердя; прокатування тришарового виробу між формувальними валками, відстань між якими дорівнює товщині листа; підрізування, підклеювання й загинання бічного краю нижнього листа для закриття кромки; розрізування затверділої стрічки на листи потрібних розмірів; сушіння листів та складування їх.

Зазвичай гіпсокартонні листи виготовляють на основі гіпсової в'яжучої речовини з мінеральними та органічними добавками. Листи обклеюють картоном з усіх боків, крім торців.

Прикріплюють листи сухої штукатурки до конструкцій будівель за допомогою металевих чи дерев'яних каркасів гвинтами-саморізами або безкаркасним клеєвим методом з використанням мастик.

Доставляють листи на будівництво у вертикальному стані в спеціальних контейнерах із сталевих кутиків; зберігають їх у сухих приміщеннях, складуючи штабелями заввишки не більш як 2 м.

Зазвичай гіпсокартон використовують для оздоблення внутрішніх стін, стель, перегородок у приміщеннях з відносною вологістю повітря не більше 60%. Якщо вологість вища, то необхідно забезпечити захист матеріалу від зволоження гідрофобізацією, спеціальним фарбуванням тощо.

Щоб поліпшити декоративні властивості гіпсокартонних листів, їх покривають іноді полімерними плівками чи текстурним папером (під дерево, мармур), а зверху — прозорим лаком. Таким чином одержують декоративні облицювальні панелі типу «Декорот».

Використовуючи гіпсокартонні листи замість мокрої штукатурки, можна значно скоротити строки, трудомісткість і вартість опоряджувальних робіт.

Гіпсові плити пазогребеневої конструкції призначені для влаштування внутрішніх ненесучих перегородок в приміщеннях з сухим і нормальним режимом вологості. В приміщеннях з підвищеною вологістю використовують волого­стійкі (гідрофобні) гіпсові плити.

Плити гіпсові для перегородок та внутрішнього облицювання стін (ДСТУ Б В.2.7-111-2001) виготовляють у формі прямокутного паралелепіпеда двох типів: пазогребеневі (з пазами і виступами) та пазові (з пазами).

За призначенням пли­ти поділяють на:

а) перегородкові (середня густина не більше 1350 кг/м³, міцність при стиску та при згині становить, відповідно, 5,0 та 2,4 МПа);

б) облицювальні (середня густина не більше 1100 кг/м³, міцність при стиску та при згині становить, відповідно, 3,5 та 2,0 МПа).

Випускають два види пазогребеневих плит: звичайні і вологостійкі. Маса однієї плити приблизно 30 кг.

Максимальна висота перегородки з пазогребеневих плит 3,6 м, а довжина -6 м. Перегородки більшої довжини чи висоти можна зводити з окремих елемен­тів конструкції стіни 3,6x6,0 м і роз'єднувальних елементів з металу чи залізобе­тону, які треба надійно скріплювати з несучими конструкціями елементів бу­дівлі.

Монтаж плит виконують без розчину, поверхня їх готова для фарбування чи обклеювання шпалерами.

Панелі гіпсобетонні для перегородок (ГОСТ 9574) виготовляють з бетону на гіпсовій чи гіпсомісткій в'яжучій речовині. їх використовують для влаштування ненесучих перегородок у будинках різного призначення.

Панелі за зовнішнім видом можуть бути: без прорізу, з прорізами, з вирізами.

Розміри панелей можуть бути не більше: завдовжки 6600 мм, заввишки 4000 мм. Товщина панелей 60, 80 та 100 мм.

Панелі повинні мати отвори для пропуску інженерних комунікацій, замуровані труби для електропроводки, гнізда для розподільних коробок, вимикачів, ро­зеток тощо.

Середня густина бетону панелей має бути 1100... 1500 кг/м³, міцність при стиску - не нижче 5 МПа.

Панелі, що використовуються у приміщеннях з вологим режимом експлуатації, необхідно виготовляти з бетону на гіпсоцементнопуцоланових в'яжучих.

Підвищення водостійкості виробів досягається шляхом гідрофобізації їх.

Гіпсобетонні панелі підвалин підлоги використовують для влаштування під­лог з лінолеумним, плитним та мастиковим покриттям. Панелі випускають з гладкою поверхнею, і тому при їх укладанні не потрібно влаштовувати в перекриттях трудомісткі звукоізоляційні засипки та вирівнювальні стяжки. Завдяки застосуванню таких панелей вдається в 1,5...2 рази знизити загальну трудо­місткість влаштування підлог.

Дата добавления: 2014-01-07