Боргові показники України

Основні показники боргової безпеки держави

Показники – індикатори	Порогові показники(у світі)	Порогові показники (в Україні)	Фактичний стан в Україні у:
Показники загальної платоспроможності
Рівень зов­ніш­ньо­го боргу у ВВП, %	50 – 80	не більше 50	51,0	37,0	88,9
Рівень зов­ніш­нього боргу у річ­ному обсязі екс­порту товарів і послуг, %	не більше 200 – 250	не більше	83,4	60,8	191,6
Питома вага боргу міжна­род­ним ор­гані­за­ці­ям у зовнішньому борзі, %	–	не біль­ше 30	43,0	45,0	9,5
Темпи росту зовнішнього боргу (середні), %	»16,0 (1996 – 2000рр.)	» 54,0 (1992-1999рр.)	+ 7,8	- 17	2,3
Рівень зовнішнього боргу на душу насе­лен­ня (для країн з пе­рехідною еконо­мікою), дол. США	200,0	200,0	257,0	242,29	193,48
Показники тимчасової (поточної) ліквідності
Рівень загальних платежів з обслу­го­вування зовніш­ньо­го боргу до ек­­спорту товарів і по­слуг, %	25,0	не більше 18	17,0	14,5
Відношення між­на­род­них резер­вів до ва­ло­во­го зовніш­ньо­го боргу, %	–		8,1	12,7
Відношення міжна­родних ре­зер­­вів до ім­пор­ту товарів і пос­луг, %	–		9,3	10,8	47,1
Показники боргового навантаження на бюджет
Витрати на обслу­го­ву­ван­ня і по­га­шення зов­нішнього державного бор­гу, % до об­сягу до­ходів Державного бюдже­ту	–	не більше 20	65,7	13,7	7,5
Рівень обсягів короткостро­ко­вої зовнішньої заборгованості до по­точ­них бюджетних над­ход­жень, %	–	не більше 40	97,4	35,2
Частка зовнішніх запозичень у по­крит­ті де­фі­циту Державного бюд­же­ту, %	–	не більше 30	60,0	53,6
Рівень платежів з обслу­го­ву­ван­ня зов­ніш­ньо­го державного бор­гу у обсязі видатків бюдже­ту, %	–	–	9,72	10,4

Відтак на кінець першого півріччя 2007 року зовнішній борг банків та підприємств підвищився більш, ніж на 30 млрд. дол. США, тобто в 2.5 рази, і досяг майже 50 млрд. дол. США. При цьому в структурі сукупного зовнішнього боргу України, який на цей період становив 65,4 млрд. дол. США, сталися суттєві зрушення у бік збільшення частки боргів приватного сектору: з 51% у липні 2005 року до 76,3% у липні 2007 року.

Таблиця 6.2.5

Показник									2008	30.09.2009
Державний борг, % ВВП	45,3	36,5	33,5	29,0	24,7	18,4	15,0	12,5	19,6	26,7
Зовнішній державний борг, % до ВВП	32,5	26,5	24,1	21,4	18,6	13,9	11,9	10,0	15,1	28,9
Зовнішній державний борг, % експорту товарів і послуг	53,0	51,1	46,3	36,9	30,6	26,3	25,2	21,4	21,7	60,2
Погашення і обслуговування державного боргу, % ВВП	4,2	2,9	3,7	3,7	3,6	4,2	2,5	1,5	1,0	3,3
Погашення і обслуговування державного боргу, % доходів бюджету	20,3	17,1	15,1	14,7	15,4	14,1	8,5	4,3	3,0	12,0
Валовий зовнішній борг, % ВВП	61,1	53,6	51,1	47,5	47,3	47,1	51,2	54,1	56,7	130,5
Валовий зовнішній борг, % експорту товарів і послуг	99,2	96,7	92,7	82,2	77,2	87,5	108,6	128,4	120,6	271,8

Таким чином, спостерігається яскраво виражений феномен боргової експансії корпоративного сектору, який має подвійну дію. З одного боку, це свідчить про певний рівень зрілості українського бізнесу та його здатність залучати капітал міжнародних ринків, а отже, зростання інвестиційних можливостей економіки, а з другого – з’являються чіткі сигнали загострення ризиків і зростання рівня вразливості економіки перед шоками цін світових ринків, відсоткових ставок, валютного курсу та змін настроїв інвесторів на світових фінансових ринках.

6.3. Ризики та загрози боргової складової національним економічним інтересам та фінансовій безпеці держави (приклад України)

Світовий досвід показує, що часто значне нагромадження зобов’язань окремих держав, особливо в умовах негативних кон’юнктурних тенденцій на фінансових ринках спричиняли порушення макрофінансової стійкості і призводили, навіть, до боргових криз у цих державах. Зважаючи на необхідність уникнення негативних наслідків боргу для фінансової системи та економіки в цілому в більшості країн з розвиненими ринками (а також в деяких країнах з ринками, що формуються) почали приділяти значну увагу управлінню ризиками як державних боргових зобов’язань (яке з часом виділилося в окрему сферу управління державним боргом), так і управлінню ризиками зростання корпоративного боргу. Відтак управління борговою безпекою держави у більшості країн виокремилося у самостійний напрям фінансової політики, вихідною умовою формування якої є ідентифікація ризиків і загроз національним інтересам та фінансовій стабільності.

Усі ризики та загрози у сфері боргової складової фінансової безпеки держави, що чинять деструктивний вплив у життєво важливих для економіки сферах, підвищуючи рівень її вразливості, можна поділити на:

- ризики державного боргу;

- ризики зростання корпоративного зовнішнього боргу.

Джерелом ризиковості державного боргу, окрім створення ним навантаження на бюджет, є також нераціональна структура зобов’язань у розрізі валют погашення, відсоткових ставок і термінів їх погашення. Так, в Україні станом на кінець 2007 року структура державного прямого і гарантованого боргу характеризувалася такими показниками: 15,3 % зобов’язань номіновано в національній валюті і 84,7 % - в іноземній; до 63,6 % державного боргу застосовувалася фіксована відсоткова ставка і до 36,4 % - плаваюча; терміни погашення 53,0 % боргу припадають на наступні п’ять років, а 47 % - на тридцять три роки після 2012 року. Такі показники свідчать про високий рівень ризиків державного боргу (за певних обставин зобов’язання з такою структурою можуть викликати втрати, пов’язані з девальвацією національної валюти, зростанням плаваючих відсоткових ставок і необхідністю частих нових запозичень для погашення боргу за запозиченнями, здійсненими раніше).

Ризик державного боргу – можливість настання події (обставини) імовірніс­ного характеру, що призведе до:

1. Збільшення витрат державного бюджету, зумовлених:

- збільшенням сум погашення і обслуговування державного боргу;

- вступом в силу гарантійних зобов’язань;

- невідшкодуванням витрат бюджету, здійснених на виконання гарантійних зобов’язань;

- неповерненням позичальниками кредитів, наданих державою;

- визнанням деякої суми державним боргом;

2. Зменшення можливостей фінансування бюджету за рахунок державних запозичень.

Можна виділити такі види ризиків державного боргу: ринкові ризики (включають відсотковий, валютний і ціновий), ризик рефінансування, кредитні ризики (включають прямий кредитний, гарантійний, країнний і ризик при здійсненні активного управління), ризик ліквідності, а також управлінський, судовий і операційний ризики (див. рис. 6.3.2).

Ринкові ризики передбачають можливість змін ринкових умов, що призводять до негативних наслідків, описаних вище. До ринкових ризиків відносять відсотковий, валютний і ціновий. Чинником відсоткового ризику є коливання плаваючих ставок, які застосовуються до зобов’язань уряду, а валютного – коливання курсів валют державного запозичення. Результатом деструктивного впливу чинника валютного ризику є здійснення додаткових платежів з бюджету за облігаціями 2000 року. Загальна сума переплати внаслідок зростання курсу євро за період 2003-2007 роки складає близько 1,4 млрд. грн. (див. рис. 6.3.1.).

Не менш важливо врахувати дію відсоткового ризику, зумовленого коливаннями ринкової кон’юнктури та зростанням відсоткової ставки LIBOR, починаючи з 2004 року. У результаті таких тенденцій зростала відсоткова ставка за облігаціями зовнішньої державної позики (з 5,33% при їх випуску до 8,9 % у 2006 році) та, відповідно, сума платежів з обслуговування боргу зросла на 352,9 млн. дол. США.

Рис. 6.3.1. Порівняння фактичних платежів за облігаціями 2000 року з платежами за незмінного курсу євро

Ризик рефінансування необхідно розглядати як можливість настання ситуації, коли здійснення рефінансування боргу є неможливим без збільшення середньозваженої вартості боргу. Під рефінансуванням у даному випадку варто розуміти здійснення нових запозичень з метою погашення боргу, що утворився внаслідок здійснених раніше запозичень. Цей вид ризику реалізується у разі, коли нові запозичення здійснюються із застосуванням вищих відсоткових ставок у порівнянні із ставками, що застосовувалися при попередніх запозиченнях, що може в кінцевому рахунку призвести до значного збільшення витрат державних коштів і викликати боргову кризу.

Події 1998 року є наочним прикладом важливості врахування ризику рефінансування. На той час середньозважений термін обігу облігацій складав не більше одного року, а середньозважена ставка за 1998 рік склала понад 55 % річних. В результаті таких запозичень та за умов неможливості залучити кошти на внутрішньому ринку для забезпечення рефінансування платежів за боргом, уряд був змушений піти на конверсію цих облігацій, основна мета якої полягала в обміні цінних паперів, що знаходились в обігу, на облігації з довшим строком погашення.

Наявність державного боргу зумовлює можливість виникнення кредит­ного ризику, що включає в себе прямий кредитний ризик, гарантійний і ризик при здійсненні активного управління.

Прямий кредитний ризик виникає при наданні державою кредитів за рахунок залучених нею коштів. Він пов'язаний з можливістю витрат держави при здійсненні нею платежів за запозиченими коштами, що надані нею в кредит третім особам, за умови невчасного виконання (або невиконання зовсім) цими особами зобов’язань перед державою. Гарантійний ризик пов’язується з двома аспектами надання державних гарантій. Перший з них – це ймовірність настання гарантійного випадку, обумовленого відповідною гарантійною угодою, при якому держава зобов’язана виконувати боргові зобов’язання суб’єктів господарювання. Другим аспектом гарантійного ризику є те, що витрати бюджету на виконання гарантійних зобов’язань можуть бути невідшкодовані позичальниками. Станом на 1 листопада 2007 року сума боргу перед державою за виконаними нею гарантійними зобов’язаннями складала близько 2,0 млрд. дол. США.

В більшості країн з розвинутими ринками під кредитним ризиком розуміють ризик, що виникає при здійсненні активного управління державним боргом. Активне управління передбачає проведення урядом деривативних трансакцій, операцій зворотного викупу і дострокового погашення, розміщення (інвестування) тимчасово вільних залишків бюджетних коштів, укладання угод РЕПО тощо. При здійсненні деривативних та інвестиційних трансакцій виникають права і зобов’язання між державою і іншими суб’єктами – контрагентами. У зв’язку з тим, що вони можуть з певних причин не виконати власні зобов’язання перед державою, виникає кредитний ризик. В Україні поки що активне управління державним боргом у визначеному вище розумінні практично не здійснюється.

Вид ризику		Чинник ризику		Наслідки впливу чинників ризику
Ринкові ризики		збільшення обсягу боргових зобов’язань внаслідок змін ринкових умов
			зростання плаваючих відсоткових ставок
	Відсотковий
	Валютний		коливання курсів валют державного запозичення
			зростання цін на товари, роботи і послуги, які використовуються при розрахунках за державним боргом		· збільшення витрат державного бюджету, пов’язаних із: - збільшенням сум погашення і обслуговування державного боргу; - вступом в силу гарантійних зобов’язань; - невідшкодуванням витрат бюджету, здійснених на виконання гарантійних зобов’язань; - неповерненням позичальниками кредитів, наданих державою; - визнанням деякої суми державним боргом; · зменшення можливостей фінансування бюджету за рахунок боргових джерел
	Ціновий
			виникнення ситуації, коли залучення нових позик для здійснення платежів за державним боргом (рефінансування) без збільшення середньозваженої вартості боргу є неможливим
Ризик рефінансування
Кредитні ризики		невиконання контрагентом своїх зобов’язань
			невиконання позичальником зобов’язань за позиками, наданими державою за рахунок залучених нею коштів
Прямий кредитний
			невиконання зобов’язань позичальниками перед кредиторами за гарантованими державою запозиченнями
Гарантійний
			невиконання зобов’язань перед Україною у зв’язку з суттєвим погіршенням загальної економічної і політичної ситуації в країні контрагента
Країнний
	Ризик при здійсненні активного управління		невиконання зобов’язань контрагентами при проведенні урядом деривативних трансакцій (свопів, опціонів, ф’ючерсів (форвардів) і ін.), операцій репо, депозитно-інвестиційних трансакцій)
		нестача коштів державного бюджету на виконання зобов’язань за державним боргом
Ризик ліквідності
		здійснення правочину, який не є обов’язковим чи необхідним за ситуації, що існує на ринку
Управлінський ризик
		винесення судового рішення, яке призводить до збільшення державного боргу або до зменшення зобов’язань перед державою по відшкодуванню витрат на виконання нею кредитних та гарантійних зобов’язань
Судовий ризик
Операційний ризик		негативний вплив дії людського, технічного факторів і обставин непереборної сили

Рис. 6.3.2. Види ризиків, їх чинники та наслідки впливу

Ризик ліквідності передбачає ймовірність нестачі бюджетних коштів для вчасного і в повному обсязі виконання державою власних боргових зобов’язань. Він може бути пов'язаний як з тимчасовою нестачею коштів на єдиному казначейському рахунку, так і з ненадходженнями доходів бюджету внаслідок негативних фінансових і економічних явищ (зокрема, недосконалості податкової системи, значного ступеня тінізації економіки, падіння темпів приросту валового внутрішнього продукту). Крім того, джерелом ризику ліквідності також може бути політика, орієнтована на нарощування боргу у обсягах, які не дозволяють здійснити його погашення і обслуговування належним чином. Так, неспроможність виконання зобов’язань за облігаціями внутрішньої державної позики у 1998-1999 роках та за зовнішнім державним боргом у 1999-2001 роках, що призвело до необхідності проведення Україною заходів з реструктуризації є наочним прикладом дії чинників ризику ліквідності з одночасною дією чинників ризику рефінансування.

Таким чином, ризики державного боргу детермінують наслідки деструктивного впливу конкретних факторів і умов та передбачають можливість збільшення витрат державного бюджету, пов’язаних з обслуговуванням і погашенням державного боргу, та зменшення можливостей фінансування бюджету за рахунок боргових джерел.

Серед ризиків, що супроводжують зростання корпоративної зовнішньої заборгованості в країні можна виділити:

1. Ризик раптового припинення притоку капіталу, у випадку якого зростає ймовірність розвитку кризових явищ аналогічно східно-азійським подіям 1997-1998 років та економічного спаду;

2. Ризик вразливості економіки на макрорівні, що характеризується граничними значеннями індикаторів загальної платоспроможності та міжнародної ліквідності;

3. Ризик вразливості економіки на мікрорівні (вразливість банків і підприємств через валютні та структурні диспропорції в їх балансах);

4. Ризик виникнення і поширення зовнішніх шоків (в основному через кон’юнктурні коливання на світових товарних і фінансових ринках).

Основними причинами виникнення ризиків і загроз у сфері боргової складової фінансової безпеки держави стали:

- недосконалість нормативно-правової бази;

- відсутність в Уряду України системної боргової політики;

- відсутність єдиної цілісної державної стратегії управління боргом;

- неузгодженість фіскальної політики Уряду та монетарної політики НБУ та їх негативний вплив на боргову безпеку держави;

- відсутність повноцінного ефективно діючого внутрішнього ринку державного боргу;

- політична нестабільність.

Загалом, усі ці фактори чинять деструктивний вплив на політику як державних так і зовнішніх корпоративних запозичень і підвищують рівень вразливості фінансової системи держави до внутрішніх і зовнішніх загроз.

Дата добавления: 2014-01-07