Поняття договірного списання коштів та примусового списання коштів

Правове регулювання примусових процедур щодо коштів на кореспондентських рахунках

У Законі України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розкривається поняття договірного та примусового списання коштів. Зокрема, згідно з п. 1.38 вказаного Закону списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

В свою чергу, списання примусове – це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом. Стягувач, згідно з п. 1.39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є особою, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом.

Таким чином, примусове списання відбувається виключно на підставі виконавчих документів, визначених законом (тобто Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV).

Крім примусового списання, до кореспондентських рахунків банків можуть бути представлені документи про арешт коштів чи про зупинення операцій банків (зокрема, власних видаткових операцій).

Стосовно арешту коштів на кореспондентських рахунках банків, то його змістом є:

а) виконання розпорядження уповноваженого органу (особи) про вилучення із розпорядження банка певної суми коштів, наявних на кореспондентському рахунку;

б) при необхідності накопичення цієї суми шляхом припинення видаткових операцій банку

та

в) резервування необхідної суми на окремому рахунку до надходження розпорядження про зняття арешту чи про списання коштів з кореспондентського рахунку. Арешт встановлюється ухвалами загальних судів, господарського суду, постановами слідчих чи рішеннями інших уповноважених на це законом органів та посадових осіб.

Власні видаткові операції банку також припиняються за рішеннями органів та посадових осіб, які мають згідно з законом відповідні повноваження. Наприклад, згідно із ч. 1. ст. 152 ЦПК України суд може в порядку забезпечення позову заборонити відповідачу провадити певні дії, або ж заборонити іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання. Подібні заходи може вжити також і господарський суд (ст. 67 ГПК України).

Слід розуміти відмінність між примусовими процедурами стосовно коштів і рахунків клієнтів банків та примусовими процедурами стосовно кореспондентських рахунків банків та належних банкам коштів. У першому випадку виконання примусових приписів забезпечують самі банки, у другому – НБУ через відповідне територіальне управління, або ж інші банки, в яких відкриті ЛОРО-рахунки банків-кореспондентів.

Дата добавления: 2014-01-07