Двійники» й «антиподи» Родіона Раскольникова

Двоїстість — характерний прийом зображення у Достоєвського. Двоїстість реалізується, по-перше, через роздвоєність свідомості ге­роя. У ньому ніби живуть двоє: один за інстинктом прагне допомага­ти, рятувати принижених і потерпаючих людей, а другий, розсудли­вий, цинічно аналізує вчинки першого й піддає їх критиці. По-друге, в романі ціла низка героїв, які так чи інакше інтерпретують обидві названі сторони особистості Раскольникова, їх умовно називають «двійниками» й «антиподами» головного героя.

«Двійниками» Раскольникова в романі є Лужин, Свидригайлов і Лебезятников. Вони втілюють окремі сторони, прояви його «теорії надлюдини», темного боку його особистості.

Лужин, на відміну від Раскольникова, не піде вбивати, але не через високі моральні переконання, а через те, що звик усе роби­ти чиїмись руками, зберігаючи бездоганний моральний вигляд і респектабельність. За його «економічною» теорією, можна піти на будь-що заради власної вигоди, зиску. Не випадково Расколь­ников одразу відчув: якщо довести до логічного кінця міркування Лужина, то вийде, що людей і вбивати можна. Отже, виходить, цей Лужин живе за його теорією про виняткову особистість, Наполеона, якому все дозволено.

Свидригайлов, почувши сповідь Раскольникова перед Сонею, за­значив, що вони з Родіоном «одного поля ягоди». Але, на відміну від Раскольникова, Свидригайлов не мучився питанням про те, чи справді так влаштований світ. Він жив за теорією про вседозволеність для тих, хто має гроші і владу. І тільки рішуче «ні» Дуні та її постріл змусили побачити: не все можна купити. Більше того: те, що про­дається, автоматично стає несправжнім. Так перед ним розкрилася прірва, у яку він давно впав, може, тому він і вчинив самогубство.

До «антиподів» Раскольникова належать Разуміхіна, Порфирій Петрович та Соня. Всі ці образи втілюють різні сторони світлого, доброго в головному герої.

Разуміхін — друг Раскольникова, який цінував у ньому добро­ту, працелюбність, талант. Це свого роду можливий шлях розвитку й життя головного героя. Не випадково саме Разуміхіна обирає Дуня, сестра Раскольникова, собі до пари.

Порфирій Петрович — слідчий, який веде справу про вбивство старої лихварки Альони Іванівни, — людина розумна, як і сам Раскольников. Не випадково їхні роздуми збігаються, вони мають однакову логіку. Але Порфирій Петрович оцінює факти з точки зору закону, яким керується в житті. Це також один із варіантів життя головного героя — можлива кар'єра самого Раскольникова, якби він обрав шлях Порфирія Петровича.

Соня — не просто по-іншому повторює злочин Раскольникова. її злочин проти моралі — це і злочин проти себе, своєї душі. От тільки, на відміну від Раскольникова, вона це точно усвідомлює і благає Бога простити їй, бо робить це не заради себе, а для поря­тунку близьких. Соня — це втілення християнської моралі, якої потрібно дотримуватися за будь-яких обставин: лише тоді людина не схибить, не піддасться на викладки «лукавого розуму людсько­го». Саме Соня рятує Раскольникова великою силою християнської любові.

«Двійники» і «антиподи» в романі відображають і підкреслюють суперечності характеру головного героя, двоїстість його натури, і водночас вони детально змальовують основні риси Раскольникова, подаючи перспективи розвитку його ідеології та моралі.

Дата добавления: 2014-01-06