Роль і місце соціального працівника в освіті

Роль і місце соціального працівника у сфері освіти доцільніше визначати в залежності від специфіки освітніх установ.

Діяльність фахівця з соціальної роботи в закладах системи дошкільної освіти залежить, з одного боку, від вікових особливостей дітей-дошкільнят, а з іншого - від наукових уявлень про необхідні умови, що сприяють благополучному включенню дитини 3-7 років в систему освіти. Тому предметом турботи соціального працівника є потреби дошкільнят та можливості їх батьків, особливо в тих випадках, коли поведінка дитини та її навчально-ігрова діяльність створюють проблему для однолітків і вихователів або він терпить матеріальні та соціальні нестатки. У таких ситуаціях соціальний працівник стає учасником кампанії з розробки заходів профілактики та усунення симптомів неблагополуччя у долі дитини, бере на себе роль посередника і комунікатора між освітнім закладом та сімей, дитиною та батьками, дитиною і вихователями. Це особливо важливо, якщо дитина часто більні^або не відвідує дошкільні установи без пояснення причин, недоглянуті, якщо відомо, що він піддається в родині жорстокого поводження.

Коли проблема виходить за рамки компетенції освітньої установи, соціальний працівник має право (і повинен) звернутися у відповідні повноважні соціальні інстанції. У період включення в систему дошкільної освіти найчастіше вперше виявляються його відхилення у розвитку - фізичному, емоційному, пізнавальному. У таких випадках соціальний працівник повинен організувати допомогу своєму підопічному, залучаючи відповідних фахівців - медичних працівників, психолога, соціального педагога, міліціонера і т.д., і таким чином своєчасно усунути симптоми неблагополуччя. Це, мабуть, чи не єдиний справді ефективний спосіб скорочення кількості дітей "групи ризику", що мають у 3-7-річному віці ряд передумов для отримання в недалекому майбутньому діагнозу "соціальна дезадаптація".

Не повинна залишитися без уваги соціального працівника і та категорія дітей, яку педіатри називають "неорганізованої", тобто дітей, які не відвідують дитячі дошкільні установи. Відповідно до ст. 18 розділу 2 згадуваного Закону України "Про освіту" "батьки є першими педагогами. Вони зобов'язані закласти основи фізичного, морального та інтелектуального розвитку особистості дитини в ранньому віці, а держава гарантує фінансову та матеріальну підтримку у вихованні дітей раннього дитячого віку, забезпечує доступність освітніх послуг дошкільної освіти. Соціальний працівник повинен бути обізнаний про рівень виховного потенціалу сім'ї і вчасно організувати роботу з батьками.

Незважаючи на те, що діяльність фахівця із соціальної роботи у закладах дошкільної освіти переважно носить організаційно-профілактичний характер (виявлення дітей з симптомами соціального неблагополуччя, з'ясування причин неблагополуччя, організація системи адресної соціальної допомоги дітям), її значення важко переоцінити: ефективно організована система соціальної допомоги дітям у закладах дошкільної освіти є умовою скорочення числа випадків неблагополучного розвитку учнів масової загальноосвітньої школи.

Причому слід мати на увазі, що "вимога обов'язковості основної загальної освіти стосовно до конкретного навчаємого зберігає силу до досягнення нею віку 15 років, якщо відповідну освіту не було отримано навчаються раніше" (ст. 19 розділу 2 Закону "Про освіту").

Соціальна робота в школах забезпечує учням благополучне соціальний розвиток при отриманні ними початкової загальної (1-4 кл.), Основної загальної (1-9 кл.) Та середнього (повного) загальної освіти (10-11 кл.). Причому слід мати на увазі, що "вимога обов'язковості основної загальної освіти стосовно до конкретного навчається зберігає силу до досягнення нею віку 15 років, якщо відповідну освіту не було отримано навчаються раніше" (ст. 19 розділу 2 Закону "Про освіту").

Як і під час роботи в дошкільних установах, соціальний працівник, який здійснює діяльність на наступному освітньому рівні, керується чинним законодавством, прагне задовольнити потреби учнів і при цьому враховує можливості їх сімей.

У даних умовах він перетворюється на політика і стратега з організації соціальної допомоги потребуючим дітям та оздоровлення сімейного середовища. У полі його зору знаходяться динаміка відвідуваності школи учнями, успішності, матеріального і соціального становища учнів "групи ризику", в першу чергу з малозабезпечених сімей, також їх відносини з однолітками, вчителями та батьками.

Вчителі не зобов'язані прагнути усувати причини бідності, девіантної чи делінквентної поведінки своїх учнів, так само як і інші симптоми їх соціального неблагополуччя. Соціальний працівник, відвідуючи сім'ї учнів, знаючи становище дитини в школі та класі, його потреби і біди, заохочує батьків максимально використовувати освітні можливості школи, наприклад, можливість налагодити міжособистісні відносини в родині за допомогою шкільного психолога, взяти участь у громадській акції, яку організує соціальним працівником, використовувати можливості додаткової освіти, якщо дитина проявляє особливі здібності до будь-якого виду діяльності; отримати матеріальну допомогу і т.п.

Особливу складність для соціального працівника можуть представляти випадки, коли учень відноситься до категорії соціальне дезадаптованих дітей, а його сім'я має низький виховний потенціал, тобто в ній процвітають грубість, аморальна поведінка, психічні хвороби, антисанітарія і т.д. У таких ситуаціях ні дитина, ні соціальний працівник не можуть розраховувати на підтримку сім'ї і без залучення фахівців (соціального педагога, класного керівника, психолога, інспектора у справах неповнолітніх, нарколога та інші) не обійтися.

У посадові обов'язки соціального працівника, який здійснює свої функції в умовах масової загальноосвітньої школи, входять також турбота про дітей, остаточно або тимчасово виключених зі школи, надання допомоги і підтримки батькам при переведенні дитини в інший навчальний заклад, система освіти в якому в більшій мірі відповідає його особливостям, зокрема в тих випадках, коли обдарована дитина виховується в сім'ї, що є малозабезпеченої через багатодітності, хвороби батьків, відсутність одного з батьків тощо; захист прав дітей, які є представниками національних меншин, біженцями або переселенцями, виявлення дітей, які незаконно зайняті на роботі в навчальний час, і вирішення питання про їх навчання; підтримка дітей, які здобувають освіту поза школою; припинення випадків жорстокого поводження з дітьми; сприяння дітям (у реалізації їх прав у сфері освіти) та батькам (у використанні соціальних привілеїв, наданих школярам), організація в позаурочний час соціального навчання учнів, тобто навчання ефективним методам вирішення побутових проблем, а також різних масових заходів - благодійних ярмарків, аукціонів, акцій милосердя та ін.

Процес професійного функціонування фахівця з соціальної роботи складається з декількох етапів: умов життя учнів - оформлення соціальних паспортів - формування системи адресної соціальної допомоги нужденним у ній школярам і координація зусиль фахівців соціальної сфери, причетних до вирішення проблем дітей "групи ризику ". Варто зазначити, що подібна діяльність в Україні здійснюється в основному лише в школах інноваційного типу, де дитина є ключовою фігурою навчально-виховного процесу і батьки беруть активну участь у справах навчального закладу.

Свою специфіку має соціальна робота в системі початкової і середньої професійної освіти. Соціальний працівник повинен враховувати вікові особливості своїх клієнтів (як правило, це підлітки і молодь у віці 15-19 років); розуміти і приймати їх інтереси і цінності; підтримувати прагнення до самостійності, пошуку і знаходженню себе у сфері праці та, що найголовніше, повинен організувати допомогу таким чином, щоб учні мали можливість знайти соціальне прийнятні способи заробляння грошей на кишенькові витрати і оплату дозвілля, щоб вони знали свої права і обов'язки і вміли користуватися тими соціальними привілеями, які відповідають їх положенню.

При цьому робота з сім'єю учня спецшколи, ПТУ, технікуму, як і раніше розглядається як опосередкована допомога підлітку. Складання соціального паспорти на кожного учня навчального закладу, вивчення життєвих проблем підлітків, орієнтація в ситуації на ринку праці, налагоджена система професійної взаємодії з фахівцями низки соціальних сфер - ось необхідні умови надання адресної соціальної допомоги молодим людям, які отримують початкову або середню професійну освіту.

Соціальна робота у вузах - ще один з можливих напрямків професійного функціонування соціальних працівників в галузі освіти.

Як правило, студенти вузів із малозабезпечених сімей намагаються "підробляти" у вільний від навчання час, а із забезпечених - отримувати додаткову освіту. І тим, й іншим потрібна підтримка. Організований у вузі соціально-психологічний центр, що підтримує зв'язки з іншими навчальними закладами, підприємствами і соціальними організаціями, може надати істотну допомогу молодим людям, що бажають позбутися від злиднів і самостійно заробляти.

Соціально-психологічний центр може приймати замовлення від підприємств і установ на проведення будь-яких досліджень, виконання певних видів робіт, пропонувати студентам ряд вакантних посад та робочих місць у даному вузі і т.д. З метою допомоги студентам, які проживають у гуртожитках, що зазнають позбавлення, приниження і багато інших незручностей, які не вміють скористатися своїми правами і пільгами, соціальний працівник формує групу підтримки із студентів-старшокурсників. Крім того, він надає допомогу студентським сім'ям.

Компетентний у роботі зі студентською молоддю фахівець розцінює професійну комунікацію, вирішуючи питання: що може послужити умовою, яка дозволить студенту проявити самостійність у добуванні засобів для життя і отримання освіти соціальне прийнятними способами? Коли? Для кого з його підопічних це може послужити умовою? Яким чином? Ці питання соціальний працівник повинен ставити собі стосовно до усій своїй роботі, але при функціонуванні у вузі - обов'язково.

У вузах навчаються також молоді люди з обмеженими фізичними можливостями, яким складно зайняти своє місце у сфері праці, діти-сироти, діти з багатодітних сімей, студенти, які мають дітей, і багато інших категорій соціальне незахищеної молоді.

Допомога у вигляді разових грошових виплат або речової гуманітарної підтримки не є виходом з положення. Суттєву допомогу може надати соціальний працівник, який інформує студента про те, куди, до кого, яким чином можна звернутися, щоб змінити своє незавидне становище, запропонувавши свої послуги. Про можливості своїх клієнтів соціальний працівник повинен довідатися при заповненні соціального паспорта на кожного з них.

Особливої уваги заслуговують студенти, які демонструють видатні успіхи в навчанні, але не мають коштів до продовження освіти, змушені, щоб заробити собі на життя, переводитися на заочне чи вечірнє відділення, що звужують свої можливості, так як не в змозі оплатити, наприклад, курс іноземної мови, комп'ютерної грамотності та ін. Вони потребують підтримки соціального працівника та тієї допомоги, яку він може надати у відповідності до чинного законодавства.

Дата добавления: 2014-01-06