Освітній простір як сфера соціальної роботи

Як зазначає В.Г. Бочарова, в контексті професійної соціальної роботи сприяння особистості в її становленні, саморозвитку, самореалізації, освітні та культурні цінності (тобто створення умов для кожної людини в її освітньому та культурному особистісному розвитку) мають першорядне і неминуще значення, не йде в порівняння з якою б то не було матеріальною допомогою, соціально-побутовими або іншими цінностями. Звичайно, неправомірно одне протиставляти іншому.

Проте якщо уявити собі людину, яка задовольняється споживанням лише матеріальних благ (а коло діяльності соціального працівника, часом, на жаль, звужується до такого така допомоги), то мимоволі виникають сумніви в професіоналізмі такого соціального працівника і в результативності його допомоги (хоча навряд чи його можна засуджувати за це при вкрай низькому рівні оплати праці).

Неважко зрозуміти, що саме неможливість для багатьох дітей, молоді, людей старшого покоління долучитися до різних, раніше доступним форм освіти і цінностей культури, розвитку свого інтелектуального потенціалу, розширення кругозору; скорочення числа установ дошкільної, базової і додаткової освіти, культурних установ, місць для відпочинку, творчих та дозвіллєвих занять - ці по суті своїй соціальні проблеми вкрай негативно позначилися на рівні духовно-морального, фізичного, психічного розвитку людини, і перш за все особистості дитини.

У зв'язку з цим слід особливо виділити дітей, підлітків, молодь як соціальну верству, найважливішу категорію, в тому числі найбільш перспективних контингентів країни. Ця категорія повинна стати об'єктом найпильнішої і, головне, своєчасної уваги абсолютно всіх державних і недержавних, комерційних структур (а не лише галузі - освіти) їх узгодженої, особистісно орієнтованої соціальної роботи.

Сприяння створенню в Україні психічно і фізично здорового, освіченого молодого покоління з високими духовно-моральними людськими якостями, яка знає і шанує історію, традиції свого народу - це загальнодержавне завдання, від вирішення якої залежить майбутнє країни.

Мають місце "перекоси" в розумінні соціальної роботи як тільки термінової допомоги з дітьми, які потрапили в екстремальну ситуацію, кинутими або відбившимися від рук підліткам, що відводять нас від цього завдання і завдають непоправної шкоди професійній діяльності соціальної роботи, яка повинна допомогти підростаючому поколінню (і кожному її представникові) знайти своє місце в житті, сприяти кожному підліткові, стати посередником між ним і всім, що його оточує в цьому непростому житті, в соціумі.

До останнього часу розуміння сутності людини зводилося до сукупності суспільних відносин. Звідси робився висновок, що міра розвитку людини, ступінь соціалізації особистості задаються суспільством. Людина розглядався як персоніфікатор соціальних зв'язків. При цьому стверджувалося, що джерело розвитку особистості не всередині, а поза нею. Такий підхід, безумовно, правомірний, але його не можна абсолютизувати, оскільки людина не тільки об'єкт в ряду інших об'єктів суспільства, але і суб'єкт, що володіє волею і свідомістю. Для кожної особистості характерна своя внутрішня структура, яка залежить від зовнішніх умов і обставин, що склалися, так і від самої людини, його суб'єктивності, індивідуальності, неповторності, його фізичних, моральних, психічних, творчих, інтелектуальних, соціальне значущих якостей.

Проблеми людини вплітаються в соціально-історичний процес, у конкретні соціокультурні умови його існування, діяльності, від яких залежить виховання людини, напрями, зміст, цілі особистісно орієнтованої соціальної роботи. Вона здійснюється шляхом аналізу середовища, а також місця і діяльності людини в певному мікросередовищі. Освіта, таким чином, стає одним з найважливіших чинників розвитку соціальних процесів у нашій країні, що здійснюють соціальний і правовий захист особистості, що забезпечує активний розвиток особистості, здатної до позитивної саморегуляції, що реалізує широку співпрацю з усіма елементами мікросоціуму.

Значно розширюючи свої рамки, освіта в даний час сприймається особистістю не як якась замкнута система, що діє в інституційному середовищі і приводиться в дію певним чином підготовленими фахівцями, а як відкритий процес, що відбувається не тільки в стінах освітніх навчальних закладів та інших установ інституційного середовища, а всюди і під впливом всіх осіб, що володіють досвідом і прагнуть передати його іншим. Такий підхід до розуміння освіти через освітній простір значно посилює його можливості в соціальній роботі.

Головна функція освітнього простору - розширити можливості творчої особистості, стимулювати відповідальність за все, що відбувається, в тому числі за сенс власного існування, поставити її в стан суб'єкта діяльності, що приймає рішення, що діє відповідно до вироблених цінностей.

Дата добавления: 2014-01-06