Основні частини дерева

Дерево, як відомо, складається зі стовбура, коріння та крони.

Стовбур вивчають на трьох головних розрізах: поперечному і двох поздовжніх - радіальному та тангенціальному (рис.2). Площина поперечного (торцьового) розрізу перпендикулярна до осі стовбура. Площина радіального розрізу проходить через серцевину стовбура по радіусу торця, площина – тангенціального розрізу спрямовується по дотичній до кіл, утворених шарами річного приросту (див. рис.1). На поперечному розрізі можна вказати радіальні та тангенціальні напрями, а на поздовжніх розрізах - напрями вздовж волокон, радіальні або тангенціальні.

Основні анатомічні частини стовбура легко знайти на його поперечному розрізі. Зовнішня частина (кора) різко відрізняється виглядом від наступної за нею деревини, що займає найбільший об'єм стовбура. Деревина оточує дуже невелику центральну зону - серцевину. Розташований між деревиною і корою тонкий шар камбію для простого ока непомітний.

Серцевина порівняно рідко знаходиться в геометричному центрі стовбура. Діаметр серцевини коливається в межах 2-5 мм (в бузини досягає 1 см). У багатьох порід серцевина округла або овальна, у вільхи - п'ятикутна, в дуба - зіркова. На поздовжньому радіальному розрізі серцевина має вигляд вузької коричневої смужки (пряма у хвойних і звивиста в листяних порід).

Деревина займає зону, діаметр якої залежно від породи, віку дерева і умов його зростання змінюється в дуже широких межах, приблизно від 6-8 до 100 см і навіть більше.

Рис. 2. Основні частини стовбура і головні розрізи:

П - поперечний; Р - радіальний, Т – тангенціальний.

Рис. 3. Схема утворення сучків:

1-сучок від живої гілки; 2 - заростаючий сучок від відмерлої гілки; 3 – зарослий сучок.

Форма поперечного перетину стовбура і, отже, деревини частіше всього близька до кола, але іноді набуває і еліпсоїдну форму. Діаметр зменшується по висоті стовбура, причому зменшення на одиницю довжини стовбура (збіг) більше у дерев, що виросли не в густому лісі, а окремо.

Деревину, особливо у верхній частині стовбура, пронизують сучки, що є залишками гілок. Якщо гілка жива, приріст деревини відбувається одночасно на стовбурі і на гілці. Шари річного приросту стовбура переходять в шари гілки, оточуючи її серцевину, пов'язану з серцевиною стовбура (рис.3). Така гілка в зрубаному дереві залишає сучок цілком зрощеним з деревиною стовбура. При відмиранні гілки приріст деревини відбувається тільки на стовбурі, зв'язок між деревиною стовбура і гілки порушується й основа гілки поступово заростає. Так утворюються спочатку заростаючі, а потім і глибоко зарослі сучки.

Кора покриває зовні камбій і деревину. На поперечному розрізі стовбура вона має форму кільця, забарвленого значно темніше за деревину (див. рис.2). У товстій корі дорослих дерев можна розрізнити два шари з поступовим або різким переходом від одного до іншого: зовнішній - кірку (його призначення - оберігати живі тканини стовбура від різких коливань температури, випаровування вологи, проникнення грибків, бактерій і механічних пошкоджень) і внутрішній шар - луб, безпосередньо прилеглий до камбію. Луб призначений для того, щоб проводити вниз по стовбуру органічні живильні речовини, що утворюються в листі. У молодих дерев кора гладка, іноді вкрита тонкими спадаючими лусками; при потовщенні стовбура в корі з'являються тріщини, які з віком дерева заглиблюються.

Колір кори зовні змінюється в широких межах: від білого (береза), світло-сірого (ялиця), зеленувато-сірого (осика) до сірого (ясен), темно-сірого (дуб) або темно-бурого (ялина). З кожним роком товщина кори збільшується. Проте внаслідок малої величини річного приросту і поступового відпаду зовнішніх шарів у вигляді луски кора ніколи не досягає такої товщини, як деревина.

Дата добавления: 2014-01-06