Грибні ураження

Хімічні забарвлення

Забарвлення цієї групи виникають на свіжозрубаній або сплавній деревині в результаті хімічних і біохімічних процесів. Від забарвлень грибного походження хімічні забарвлення відрізняються більшою рівномірністю і розташуванням в поверхневих шарах деревини (на глибині 1-5 мм). Після висихання деревини забарвлення більшою або меншою мірою вицвітають.

Продубина являє собою червонувато-коричневе або синювато-буре забарвлення глибиною до 5мм сплавної деревини, що з'являється в результаті окислення дубильних речовин. Жовтизна спостерігається на сплавній деревині хвойних порід у вигляді суцільного поверхневого забарвлення лимонно-жовтого кольору. Забарвлення виникає внаслідок хімічних змін у вмісті живих клітин заболоні при браку кисню. При цьому утворюються жовтого кольору речовини, які в результаті інтенсивної сушки виносяться до поверхні та забарвлюють деревину.

У шпоні хімічні забарвлення залежно від кольору і здатності маскувати текстуру поділяють на світлі та темні. Хімічні забарвлення не впливають на фізико-механічні властивості деревини, а лише погіршуюють її зовнішній вигляд. Наявність цієї вади враховують у шпоні та інших облицювальних матеріалах.

Гриби відносяться до нижчих спорових рослин, а їх тіло не ділиться на стебло і листя, як у вищих рослин. Характерна відмінність грибів - відсутність у них хлорофілу. Тому вони потребують готових органічних речовин. Розрізняють гриби сапротрофи і паразити. Перші знаходять органічні речовини в тканинах мертвих рослин, а другі в живих рослинах. Крім того, є напівпаразити, які можуть жити як паразити і як сапротрофи. Гриби розмножуються спорами, що являють собою дрібні клітини, покриті товстою оболонкою. Вони переносяться повітряними течіями або водою і розносяться комахами. У дерева, що росте, спори проникають через рани, що з'являються в результаті відмирання гілок або внаслідок пошкоджень, що наносяться людиною, тваринами, комахами. Непошкоджена кора перешкоджає проникненню спор.

При сприятливих умовах спори проростають, утворюючи гіфи (тонкі безбарвні або забарвлені нитки), які, розгалужуючись і сплітаючись, утворюють міцелій гриба, або грибницю у всіх її видозмінах (плівки, шнури, ризоморфи). Із гіф складається і плодове тіло гриба, що з'являється в кінці його розвитку і призначене для утворення спор. При вологості деревини нижче 20% гриби розвиватися не можуть. Неможливий також розвиток грибів в деревині, повністю насиченій водою, оскільки в ній бракує повітря. При температурі нижче 2˚С і вище 40-45˚С розвиток грибів припиняється. Деякі гриби споживають тільки вміст клітин, інші руйнують і клітинні стінки. Для переведення живильних речовин в розчинний стан, коли вони легко засвоюються організмом, гриби виділяють органічні речовини білкової природи - ферменти.

Під впливом грибів в деревині відбуваються двоякого роду зміни. В одному випадку фізико-механічні властивості деревини практично зберігаються - вона лише приймає те або інше забарвлення, залежно від пігментів, що виділяються грибом, або кольору гіф. Такого роду зміни викликають гриби, що отримали назву деревофарбуючих. Проникаючи в деревину, гіфи цих грибів розповсюджуються по порожнинах судин і трахеїдів. Сюди вони потрапляють з паренхимних клітин, де є легкорозчинні живильні речовини. Рідко гіфи цих грибів переходять з клітини в клітину через отвори, що утворені ними самими в стінках.

В інших випадках гриби викликають зміну фізико-механічних властивостей деревини і, врешті-решт, руйнують її. Такого роду зміни називаються гниттям деревини, а гриби, що їх спричиняють - дереворуйнуючими.

Первинні зміни клітинних стінок полягають у появі в них отворів, що утворюють гіфи. Подальші зміни залежать від ферментів, що виділяються гіфами. Розрізняють два типи гниття - корозійне і деструктивне. У першому випадку розміри утворених гіфами отворів поступово збільшуються і деревина набуває характерної комірчастої структури. На певних стадіях процесу гниття в деревині з'являються білі плями целюлози. Дослідження хімічного складу гнилої деревини показало, що при цьому типі гниття зменшується вміст лігніну, а вміст целюлози майже не змінюється. Прикладом корозійної (комірчастої) гнилизни може бути гнилизна сосни від соснової губки або ялини від кореневої губки.

При деструктивному типі гниття відбувається рівномірне розчинення стінок клітин без утворення в них великих отворів. У деревині з'являються численні тріщини вздовж і впоперек волокон, й вона розпадається на окремі призматичні шматочки, при цьому відносний вміст лігніну зростає внаслідок зменшення кількості целюлози. Гнилизну деструктивного типу викликають, наприклад, будинкові гриби.

Таким чином, всі гриби на початку розвитку викликають зміну кольору деревини: уражені місця стають бурими, коричневими, червонуватими. Надалі деревофарбуючі гриби майже не змінюють властивостей деревини, а дереворуйнуючі викликають поступове повне руйнування деревини (тобто гнилизну).

Рис. 43. Ядрова гнилизна:

а) строката ситова; б) бура тріщинкувата.

Рис. 44. Заболонна гнилизна з малюнком, що нагадує мармур

Рис. 45. Зовнішня трухлява гнилизна

Дата добавления: 2014-01-06