Суть аудиту, його мета і завдання

Робота підприємств і організацій в умовах ринкових відносин та конкурентної боротьби зумовлює появу нової форми незалеж­ного контролю - аудиту. Необхідність у послугах аудитора вини­кла з таких причин:

- потреба акціонерів, страхових компаній, банків та інших кори­стувачів у об'єктивній і достовірній інформації про фінансово-гос­подарський стан того чи іншого суб'єкта господарювання;

- залежність наслідків прийняття рішень користувачами інфор­мації (власниками, інвесторами, кредиторами та ін.) від якості отри­маної інформації;

- необхідність спеціальних знань та навиків для перевірки інфор­мації;

- можливість надання менеджерами недостовірної інформації власникам, акціонерам, кредиторам та іншим користувачам;

- відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості.

Найпоширенішим є обов'язковий аудит фінансової звітності щодо підтвердження її достовірності. Проте практика роботи зарубі­жних і вітчизняних аудиторів (аудиторських фірм) засвідчує, що аудитори підтверджують не тільки достовірність фінансової звітності, а й на­дають різноманітні послуги. Так, аудиторські фірми на замовлення суб'єктів господарської діяльності виконують аналіз бухгалтерсь­кої (фінансової) звітності, постановку і відновлення бухгалтерсь­кого обліку, погоджені процедури з приватизації державного май­на, консультації з випуску акцій і підтвер­дження при цьому звітності, консультації з бухгалтерського облі­ку і фінансово-правових питань, менеджменту та маркетингу, по­даткової політики тощо.

Для теорії і практики розвитку аудиту важливо пра­вильно визначити термін "аудит", що враховувало б його мету і завдання, сферу діяльності та його різновиди.

У зарубіжній і вітчизняній економічній літературі, МСА та чинних законодавчих актах України немає єдиного підходу стосовно визначення терміну "аудит". Так, МСА поняття аудит характеризують як незалежну перевірку фінансових звітів або віднесеної до них фінансової інформації об'єкта незалежно від того, дає прибуток або ні, його розмірів і форми організації, коли така перевірка здійснюється з метою висловлення подальшої думки.

КМПА, який діяв з 1976 р. до 1991 р. у Великобри­танії як об'єднання представників основних професійних бухгалтерських організацій, пропонує визначення аудиту як незалежний розгляд спеціально призначеним аудитором фінансових звітів підприємств і висловлення думки про них за умови дотримання правил, визначених законом.

Ширше тлумачення ролі та місця аудиту в системі економічних відносин дає Комітет американської бухгалтерської асоціації з основ­них концепцій обліку, утворений 1971 р., який стверджує, що аудит — це системний процес отримання й оцінки об'єктивних даних про економічні дії та події, який встановлює рівень їх відповідаль­ності визначеному критерію і дає результати зацікавленим користу­вачам.

Серед зарубіжних економістів популярна думка про те, що ау­дит - це процес зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів. За основу цього визна­чення взято зменшення інформаційного ризику. Важливою причи­ною такого підходу до визначення суті аудиту є розвиток аудиту в зарубіжних країнах, зокрема поява нової концепції аудиту, що ґрунтується на ризику. На нашу думку, таке визначення хибне тому, що аудит, підтверджуючий чи системно орієнтова­ний, є теж аудитом. Принципові підходи щодо процедур аудиту не можуть змінювати поняття аудиту, а лише його методику.

Аналізуючи вітчизняну економічну літературу і літературу кра­їн СНД, можна помітити, що низка економістів ототожнює аудит з ревізією. Це ототожнення ґрунтується на наявності загальних рис і елементів у їх організації та методології. Оскільки існують прин­ципові відмінності в меті, здійсненні, розв'язанні ними завдань, су­б'єктах, видах контрольної інформації, її обробці та реалізації, то такий підхід не можна вважати правильним.

У МСА виділяють поняття зовнішній і внутрішній аудит, фінансовий і управлінський (операційний). Названі види аудиту ма­ють різну мету і завдання.

Зовнішній аудит здійснюють незалежні аудитори (аудиторські фірми), зі сертифікатом аудитора, що дає їм право займатися ауди­торською діяльністю. З 2001 р. в Україні ліцензування відмінено, а аудиторські фірми підлягають реєстрації в АПУ.

Внутрішній аудит виконують штатні працівники підприємства з метою надання допомоги керівництву в прийнятті управлінських рішень. У перелік функціональних обов'язків внутрішнього аудито­ра входять: перевірка фінансової звітності, обліку, первинних доку­ментів щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господа­рювання; перевірка системи внутрішнього контролю за використан­ням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, оцінка економічної ефективності господарських операцій; складання і перевірка вико­нання бізнес-планів тощо.

Поділ обліку на фінансовий і управлінський відповідно пород­жує різновидність аудиту: фінансовий і управлінський (операцій­ний). Управлінський аудит є різновидністю внутрішнього аудиту і здійснюється з метою розробки рекомендацій щодо економії та ефективного використання ресурсів для досягнення кінцевого фінан­сового результату господарської діяльності підприємства, вдоско­налення чинної системи обліку і контролю за процесами виробниц­тва.

Для правильного тлумачення аудиту його слід відрізняти від поняття "аудиторська діяльність". У ст. З Закону України "Про аудиторську діяльність" зазначено, що аудиторська діяльність охо­плює організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Сказане наводить на думку про те, що намагання низки еконо­містів у зміст терміну "аудит" вводити мету і завдання різних видів аудиту (зовнішній, внутрішній, фінансовий, управлінський тощо), а також окремих елементів, притаманних терміну "аудиторська діяльність", помилкове. Потрібно чіткіше вирізняти аудит і ревізію та інші форми контролю. Конкретизувати мету, завдання функції, притаманні окремим видам аудиту, слід у визначеннях: "аудит зов­нішній", "аудит внутрішній", "аудит фінансовий", "аудит управлін­ський".

Існує суттєва різниця між загальним визначенням суті аудиту як форми економічного контролю і визначеннями понять конкрет­них видів аудиту. Розглядаючи аудит як загальне поняття, харак­терне для всіх видів цієї форми контролю, можна дати таке визна­чення:

Аудит — це процес, за допомогою якого компетентний праців­ник збирає і накопичує дані про господарські явища і факти з метою їх об'єктивної кількісної та якісної оцінки, визначення відповідно­сті встановленим критеріям і надання зацікавленим користувачам достовірної інформації про об'єкти дослідження.

Закон України "Про аудиторську діяльність" дає таке визначення поняття аудиту, де зазначається, що аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку, і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень П(с)БО або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів.

Незважаючи на різні підходи українських і зарубіжних економістів щодо визначення аудиту і його видів, існу­ють однакові їх погляди стосовно того, що за основу визначень цих понять доцільно брати об'єкти аудиту, мету і завдання.

Аналіз спеціальної наукової літератури засвідчує, що серед віт­чизняних і зарубіжних економістів спостерігаються різні думки щодо визначення мети і завдань аудиту. Економісти зупиняються переваж­но на конкретних завданнях аудиту, які здебільшого збігаються з функціональними обов'язками аудиторів (аудиторських фірм). Вод­ночас мало звертається уваги на стратегічні завдання аудиту. Адже визначення стратегічних завдань аудиту необхідне для розуміння суспільно-економічної потреби існування аудиту в умовах ринкової економіки.

Завдання аудиторського контролю поділяються на окремі та загальні. Розв'язання окремих завдань стосується перевірки однієї зі сторін господарської діяльності (використання сировини у вироб­ництві, випуск продукції та її собівартість, збереження цінностей), а загальні на всю господарську діяльність суб'єкта господарю­вання зі встановленням рентабельності, конкурентоспроможності продукції, прибутковості підприємства.

Незалежно від підходу до аудиторської перевірки, особливостей використання аудиторських процедур, окрім основних завдань, ауди­тори зобов'язані виконувати функціональні завдання. До таких за­вдань належать: коригування, оперативного контролю, стратегічні.

Завдання коригування передбачає надання аудитором керівни­цтву підприємства (замовнику) тих чи інших вказівок і рекомен­дацій про можливе виправлення виявлених суттєвих помилок у си­стемі бухгалтерського обліку і звітності.

Завдання оперативного контролю вирішуються аудитором у тих випадках, коли він співпрацює з суб'єктом перевірки впродовж тривалого часу на основі довгострокового договору. При цьому аудитор має змогу здійснювати перманентну (безперервну) аудиторську перевірку підприємства-замовника протягом всього контрольо­ваного звітного періоду.

Стратегічні завдання здебільшого виникають у процесі надання супутніх аудиторських послуг. До стратегічних завдань аудитора належать проведення стратегічного аналізу, складання фінансових прогнозів, визначення стратегії та перспектив розвитку підприємства.

Роль аудиту можна окремо розглядати на макро- і мікроекономічному рівнях. На макроекономічному рівні аудит виступає як одна із організаційних форм контролю і розв'язує стратегічні завдання. На мікроекономічному рівні результати діяльності аудиторів (ау­диторських фірм) становлять невід'ємну частину інформаційного забезпечення управління суб'єктами господарської діяльності. Отже, завдання аудиту доцільно розглядати як на рівні економічної си­стеми країни загалом, так і на рівні окремих господарських стру­ктур.

У запропонованій нами класифікації завдань аудиту (рис. 1.2)

на макрорівні доцільно виділити такі завдання:

- розробка Положення з національної практики аудиту;

- система підготовки аудиторів;

- підвищення кваліфікації аудиторів тощо.

Успішне виконання завдань аудитом на макрорівні залежить від налагодженої роботи Спілки аудиторів України (САУ), АПУ та вузівської підготовки майбутніх аудиторів.

До загальних завдань аудиту доцільно відносити:

- розробку внутрішньофірмових нормативів аудиту;

- складання робочих документів аудитора;

- розробку типового плану і програми аудиту;

- складання тестів системи внутрішнього контролю, залишків на рахунках бухгалтерського обліку.

Часткові завдання аудиту залежать від виду аудиторських по­слуг. При здійсненні аудиту фінансової звітності до них можна віднести:

- вивчення статуту, установчої угоди й інших документів, що засвідчують правове поле діяльності суб'єкта перевірки;

- ознайомлення з бізнесом клієнта, зі системою господарювання й управління;

- оцінку ефективності системи внутрішнього контролю;

- контроль здійснення господарських операцій процесів поста­чання, виробництва, реалізації, інвестування;

- встановлення повноти відображення всіх господарських та фі­нансових операцій підприємства у бухгалтерському обліку;

- перевірку реальності розрахунків із постачальниками і покуп­цями;

- встановлення достовірності розрахунків із бюджетом і поза­бюджетними фондами;

- реальність визначення фінансових результатів тощо.

Крім перевірки системи бухгалтерського обліку і підтвердження реальності та достовірності фінансової звітності, як зовнішні, так і внутрішні аудитори виконують різноманітні послуги: аналіз систе­ми обліку і внутрішнього контролю, консультації з питань менедж­менту, маркетингу й оподаткування, розробку проектів управлінсь­ких рішень, проведення оперативного, ретроспективного і стратегіч­ного аналізу, розробку фінансових прогнозів, аналіз фінансового стану та ін.

У кожному конкретному випадку, зауважуючи характер тієї чи іншої аудиторської послуги, буде визначатися те чи інше за­вдання. Наприклад, в аналізі фінансового стану підприємства осно­вними частковими завданнями аудитора (аудиторської фірми) будуть: оцінка реальності та достовірності статей балансу й інших форм фінансової звітності, визначення показників ліквідності, еко­номічної активності, заборгованості, прибутковості, використання ак­ціонерного капіталу. Наступним завданням є здійснення порівняль­ного аналізу з показниками попередніх років, інших аналогічних підприємств або середньогалузевими тощо.

При наданні послуг з питань оподаткування основними завдан­нями аудиту будуть: вивчення чинної нормативно-правової бази з того чи іншого питання, оцінка системи внутрішнього контролю і виявлення порушень, надання консультації з приводу виправлення допущених у системі обліку і звітності помилок та інших порушень чинного законодавства. Отже, конкретні завдання аудиту найбільшою мірою визначаються характером наданих послуг і конкретизуються у договорі про вико­нання тих чи інших робіт аудиторськими службами. До чинників, що визначають мету і завдання аудиту, належить підхід до аудиту (еволюція методології аудиту). На ранніх стадіях розвитку аудиту (підтверджувальний аудит) основною процедурою дослідження було підтвердження записів у системі обліку шляхом суцільної перевірки.

З розвитком аудиту орієнтація аудиторів змістилася на користь вибіркової перевірки на підставі результатів оцінки системи внутріш­нього контролю й оцінки аудиторського ризику. Для підтвердження попередньо визначеного рівня аудиторського ризику аудитори ста­ли використовувати тести системи внутрішнього контролю, залиш­ків на рахунках бухгалтерського обліку.

В економічній літературі більшість вчених виділяє три етапи розвитку аудиту: підтверджувальний, системно-орієнтований, ризико-орієнтований.

В умовах підтверджувального аудиту основною метою і завдан­ням аудиторської перевірки є попередження і виявлення помилок, зловживань і шахрайства. При системному або ризико-орієнтованому аудиті основною метою перевірки є підтвердження достовірності фінансової звітності.

Отже, на основі вивчення джерел наукової спеціальної літерату­ри, аналізу чинних міжнародних стандартів аудиту та практичного досвіду українських і закордонних аудиторських фірм можна дій­ти висновку, що на мету і завдання аудиту (аудиторських послуг) впливають такі чинники: види аудиту та аудиторських послуг, зміст договору на аудиторську перевірку, підходи до аудиту (еволюція його розвитку).

Функціональні завдання аудиту тісно пов'язані з функціональ­ними обов'язками. Зі зміною виду аудиторських послуг і етапів аудиторського процесу змінюються функціональні завдання. У про­цесі аудиту фінансової звітності ці завдання такі:

- вивчення бізнесу клієнта й укладання договору на аудиторсь­ку перевірку;

- розробка плану і робочої програми перевірки;

- дослідження та збір аудиторських доказів;

- аналіз і оцінка аудиторських доказів;

- коригування плану та робочої програми;

- складання аудиторського висновку й акту виконання робіт.

Отже, аудит в Україні стає однією з важливих галузей науки і практики. Він значно розширює і якісно поліпшує традиційні форми контролю. З розвитком ринкової інфраструктури зростає потреба в об'єктивній кількісній та якісній оцінці господарських явищ і фактів при визначенні їх відповідності встановленим критеріям надання зацікавленим користувачам достовірної інформації про об'єкти господарської діяльності підприємства. В цьому вбачається основна мета аудиту.

Дата добавления: 2014-01-06